Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Баженов О.Л., аспірант

Археологічна карта Є.Сіцінського
і дослідження Середнього Подністров'я періоду Київської Русі

В 2001 році виповнилось 100 років з часу опублікування в "Трудах ХІ Археологического съезда в Киеве" доповіді Є.Й. Сіцінського "Археологическая карта Подольской губернии" 1). На основі матеріалів доповіді було опубліковано книгу з однойменною назвою 2). В ній зафіксовано, підсумовано, систематизовано й подано короткий опис всіх пам'яток матеріальної і духовної культури доби первісного суспільства і доби середньовіччя (стародавні стійбища, поселення, городища, вали, кургани, могильники, капища, скарби, предмети тощо), які буди виявлені під час археологічних розвідок, досліджень та випадкових знахідок у ХІХ столітті по всіх 12-ти повітах Подільської губернії, що нині охоплюють райони південно-західної Хмельниччини, всієї Вінничини й частково Одещини.

Підґрунтям для складання археологічної карти Поділля стали результати наукової подорожі відомого українського вченого В.Б. Антоновича і його дружини - археолога К.Н. Мельник по середній течії р.Дністер від с.Жванця на Хмельниччині до с.Рашків тепер Ямпільського району на Вінничині, здійсненої влітку 1883 року за дорученням розпорядчого комітету VI археологічного з'їзду в Одесі. Під час обстеження лівого берега Дністра та його приток - Збруча, Жванчика, Смотрича, Студениці, Ушиці, Лядави вони зібрали відомості про 30 скельних печер Товтрового кряжу з слідами перебування давніх людей, зафіксували ряд поселень, городищ, курганів різних епох, звернули увагу на історичні місця: Бакоту, Лядаву, Бушу й ін. 3) Уже наступного року відомий історик Поділля, ректор Подільської православної духовної семінарії М.В. Сімашкевич оприлюднив "Указатель историко-археологических достопримечательностей Подолии" 4), який привернув увагу вчених і краєзнавців до вивчення старожитностей регіону і взяття їх на облік.

На кінець 90-х років ХІХ ст. у розпорядженні наукових товариств, музеїв, у відповідних публікаціях було накопичено стільки свідчень про старожитності давніх віків краю, що виникла нагальна потреба їх систематизувати в археологічну карту Поділля, яка полегшила б організацію дослідження зазначених пам'яток та їх збереження для прийдешніх поколінь.

За цю важливу справу взялися відомі дослідники краю секретар Подільського губернського статистичного комітету, дійсний член Московського археологічного товариства В.К.Гульдман (1853-1907) та один з керівників Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, історик, археолог, етнограф, протоієрей Є.Й. Сіцінський (1859-1937). Перший упродовж 1890-х років систематично публікував описи старожитностей в "Подольских губернских ведомостях" і видав їх окремою книгою "Памятники старины в Подолии. К составлению археологической карты" (1901) 5). У цьому контексті В.К. Гульдман значно полегшив працю Є.Й. Сіцінському по паспортизації давніх пам'яток краю і складанню під наставництвом В.Б.Антоновича наукової археологічної карти.
У збиранні відомостей про археологічні пам'ятки краю вченому допомагали жителі різних куточків Поділля. На основі анкет, складених Є.Й. Сіцінським, і розісланих на місця, повідомлення про різні старожитності надходили до Кам'янця-Подільського. Значну допомогу вченому надали, зокрема, священики з різних повітів Подільської губернії, які через своїх парафіян дізнавались про ті чи інші археологічні знахідки.

Важливе значення "Археологічна карта" Є.Й. Сіцінського має у дослідженні Середнього Подністров'я періоду Київської Русі. В карті зібрано чималий матеріал по давньоруським городищам та археологічних знахідкам на них, котрі на даний час є втраченими. Зокрема, цікаві відомості ми знаходимо по розкопкам залишків давньоруського городища поблизу с.Привороття, здійсненими Є.Й. Сіцінським та детально зафіксованими у "Археологічній карті". Не оминув увагою Є.Й. Сіцінський й такі давньоруські городища як Бакота, Гаряченці, Княгинин, Гринчук, Калюс та ін. Матеріали по цим городищам є унікальними в тому плані, що багато городищ, що розташовувались поруч з Дністром нині затоплено, або недосліджено.
Упродовж 100 років з дня виходу в світ "Археологической карты Подольской губернии" вона постійно перебуває у полі зору всіх, хто досліджує далеку минувшину нашого краю, постійно уточнюється і доповнюється новими знахідками та відкриттями пам'яток матеріальної та духовної культури. Значним внеском в оновлені археологічної карти для потреб сучасності стали результати стаціонарних досліджень, які здійснили Є.Й. Сіцінський, М.Я. Рудинський, В.О. Геринович (30-ті рр. ХХ ст.), академічна комплексна Середньодністровська (Подільська) експедиція у складі палеолітичного, трипільського і слов'янського загонів під керівництвом С.М.Бібікова, М.Я. Рудинського, П.І. Борисковського, М.О.Тиханової, Т.С. Пассек, М.І. Артамонова (1945 - початок 60 -х рр.), експедиція державного, нині національного історичного музею України під керівництвом Т.Г. Мовши (1960-1971 рр.), Середньодністрянська експедиція Інституту археології АН України під керівництвом С.М. Бібікова, В.Г. Збеновича, М.П. Кучери (з 1964 - 80-ті рр.), археологічні експедиції Кам'янець-Подільського та Вінницького державних педагогічних інститутів, тепер університетів під керівництвом І.С. Винокура, І.І. Зайця, П.І. Хавлюка (з 1963 р. і по даний час) й інших науково-дослідних установ і вузів Києва, Львова, музеїв регіону 6). Важливим підсумком цих досліджень, які значно доповнили археологічну карту Є.Й. Сіцінського, стало видання у 1984 році І.С. Винокуром, А.Ф. Гуцалом, В.І.Якубовським та іншими авторами "Довідника з археології України: Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області" 7). Недивлячись на новизну "Довідника" багато матеріалу по окремим археологічних пам'ятках в ньому почерпнуто з "Археологічної карти" Є.Й. Сіцінського. Однак на початку ХХІ ст. помітно, що нині потребує значного доповнення новими відкриттями і дана книга.

Актуальність цієї карти полягає у тому, що більшість археологічних об'єктів на території Середнього Подністров'я знищені або залишаються недослідженими і археологічна карта є основним джерелом по даних пам'ятках. Про важливість даного видання свідчить той факт, що до археологічної карти Є.Й.Сіцінським було внесено відомості про 272 городищ, 3202 курганів, понад 67 знайдених великих скарбів та інших чисельних пам'яток стародавніх поселень, замчиськ, могильників, валів, монастириськ і храмів, валів, кам'яних, мідних, бронзових і залізних знарядь праці, зброї і т.п. 8)

Основну увагу, як ми бачимо, було приділено залишкам городищ, земляним укріпленням (валам) та курганним могильникам. Велику цінність мають детально зафіксовані та описані знахідки скарбів монет на території Поділля від давньоримського часу до пізнього середньовіччя. Важливо те, що не оминались навіть і поодинокі знахідки кераміки та різних знарядь праці. Важливі відомості також ми зустрічаємо про топоніміку назв.

Цікаво також те, що багато свідчень про пам'ятки фіксувалось на основі фольклору (легенд і переказів). Як приклад, в "Археологічній карті" ми зустрічаємо відомості про "легендарного" половецького князя Боняка (Буняк, Солодивий Буняк), якому приписують знищення ряду городищ на території Поділля, а саме: Деражні Гатної, Кужелева, що знаходяться на лівому боці р.Ушиця, Кутківців, Колубаївці.
Проте, "Карта" має і свої недоліки. Зокрема, окремі археологічні об'єкти не прив'язувались до якоїсь окремої археологічної культури. Багато свідчень не були перевірені і подані на основі переказів, а також не завжди точно передано місцезнаходження археологічного об'єкту.

Отже, поки є історичний інтерес до вивчення минувшини краю, до тих пір буде динамічно кількісно і якісно удосконалюватися археологічна карта, яка буде виступати мірилом наукового досягнення в дослідженні давніх віків, слугувати своєрідним компасом для праці археолога на далеку перспективу. Однак, яких би успіхів наші сучасники не досягли б у пізнанні глибинної історії Поділля, підґрунтям і опорою їх досліджень назавжди залишиться археологічна карта Є.Й. Сіцінського. Тим паче, що переважна більшість зазначених на його карті пам'яток давнини, ще й досі очікує свого дослідника, потребує охорони від усяких пограбувань і знищень.

Таким чином, "Археологічна карта" Є.Сіцінського не втратила своєї актуальності для вивчення не тільки Поділля а й історії України.

Враховуючи те, що в Хмельницькій обласні і по всій України залишилось небагато примірників даного видання, зокрема, в Кам'янці-Подільському всього 3, в 2001 році було здійснено перевидання "Археологічної карти Подільської губернії" 9). І це перевидання було нашою даниною пам'яті видатному вченому, краєзнавцю Євтиму Сіцінському.

Примітки

  1. Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии // Труды ХІ археологического съезда. - М., 1901. - Т.1.
  2. Археологическая карта Подольской губернии
  3. Там само.
  4. Симашкевич М.В. Указатель историко-археологических достопримечательностей Подолии. - К-П., 1884.
  5. Гульдман В.К. Памятники старины в Подольской губернии. - К-П., 1901.
  6. Баженов Л.В., Баженов О.Л. Хроніка археологічних досліджень Кам'янеччини (70-ті роки ХІХ - середина 90-х років ХХ ст.) // Кам'янеччина в контексті історії Поділля: Науковий збірник. - Кам'янець-Подільський: ОІЮМ, 1997. - Т.1. - С.44-52.
  7. Винокур І.С., Гуцал А.Ф., Пеняк С.І., Тимощук Б.О., Якубовський В.І. Довідник з археології України. Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. - К.: Наукова думка, 1984.
  8. Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии // Труды ХІ археологического съезда. - М., 1901. - Т.1.
  9. Сіцінський Є. Археологічна карта Подільської губернії: факсимільне перевидання / Упорядник і видавець О.Л. Баженов, пепредмова І.С. Винокур /. - Кам'янець-Подільський: Центр Поділлєзнавства, 2001. - I-IV. - 128 с.