Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Тетяна Дорошенко // Бакота потребує допомоги
"Фортеця", №37, 14 вересня 2006

Бакота потребує допомоги

Дивовижні почуття охоплюють людину, яка подувала в перлині Подільських Товтр, в Бакотському скельному монастирі. Із його високої скелі дивилась на могутній Дністер, який поглинув літописне древнє місто Бакоту, столицю Дністровського Пониззя. Саме тут, на цій високій горі, людина стає ближчою до Бога, бо досить підняти очі, як над тобою пролітають хмари, до яких хочеться дістати рукою. А в поривах могутнього вітру чуєш, як б'ється серце всіх тих поколінь, які жили на цій древній землі. За роки існування історія Бакотського монастиря була оповита переказами та легендами, кажуть, що сам Антоній Печерський, засновник Києво-Печерської Лаври, був засновником і Бакотського монастиря. Пройшли роки, землетрус 1640 року зруйнував більшу частину скелі, в якій був розташований монастир, а подальше його руйнування, яке було спричинене вивітрюванням, зливами привело до того, що постала загроза його швидкого руйнування.

Час від часу від високої скелі відокремлюються великі та малі шматки гірської породи. Проблемою збереження та безпеки відвідувачів монастиря стурбувалася Кам'янець-Подільська держадміністрація. Заступник голови РДА Василь Товкайло, керівництво національного парку "Подільські Товтри", єпархії Московського патріархату та багаторічний ангел-хоронитель бакотського музею, науковий співробітник національного парку Тарас Горбняк об'єднали свої зусилля.

Разом з ними працює й лікар за фахом, патріот України за покликом душі Аурел Рошка, який взяв на себе левову частину робіт по збереженню Бакотської перлини. Його стараннями розпочаті практичні роботи по рекреації та захисту монастиря. Причому, зробив це він надзвичайним способом, залучивши до роботи призерів чемпіонату України із скелелазіння із Хмельницької обласної федерації туризму. Протягом тижня група скелелазів у складі Костянтина Поситька (на фото), Бориса Бондаренка, Олексія Шевченка, Дмитра Максимюка з допомогою гірського спорядження детально обстежили Білу Скелю та зробили всі необхідні роботи по очистці скелі та нависаючого із неї каміння. Ця складна робота під силу тільки витривалим та тренованим спортсменам, бо їм заважає не тільки шалений вітер, пилюка, але й, як виявилося, ще й оси. На наших очах одного із скелелазів вкусили одразу 12 штук!

Зараз роботи йдуть до завершення і можна бути впевненим, що лиха не трапиться - хлопці встановили на скелі "маячки", які вчасно будуть сповіщати про те, як поводить себе скеля.

...Залишок дня ми провели в чудовому спілкуванні з Аурелом Вікторовичем, який по справжньому закоханий в це місце і з захопленням розповідав про історію Бакотського монастиря та ту роботу, яка проводиться в інтересах розвитку туризму в цій місцевості. Вже відсипаний добрий шмат дороги від Бакотського повороту силами працівників заповідника та дачного кооперативу "Акація", облаштовані туристичні стежки та місця для збору сміття, відхожі місця. Поруч з монастирем знаходиться три джерела цілющої води, хімічний склад якої досліджений спеціалістами та отримав високу оцінку, цілющі властивості цієї води вже відомі протягом багатьох століть.

Невдовзі монастир знову буде приймати численних відвідувачів. І державі слід було б потурбуватись про більш вагому допомогу в зберіганні таких безцінних пам'яток, як це, скажімо, робиться в Італії, Вірменії та інших країнах, яких природа наділила своєю милістю.