Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Была в Каменце мужская гимназия

Мало кто знает, что значил для Подолья это учебное заведение, какие люди учились в нём. И наверняка никому не известно, что 13 января исполнилось 100 лет со дня основания Каменец-Подольской мужской гимназии.

...Лишь молчаливые архивы берегут упоминания о ней. Тяжело разобраться в "кучерях" неразборчивых чужих старинных почерков, но попробуем вернуться в те времена...

А началось всё с Винницкой гимназии. В 1831 году на педагогическом совете профессор Харьковского университета пан Архангельский зачитал указ царя о закрытии этой гимназии и переведении её в Каменец-Подольский.

Гимназию в Каменце была открыта 1 января 1833 года, её первым директором стал директор училищ Подольской губернии Фёдор Якович Телешов.

Согласно "высокого повеления" гимназия работала по уставу 1828 года, суть которого была в следующем:

- в учебном заведении устанавливался курс обучения таким предметам: закон Божий, русская грамматика, логика и словесность, немецкий, французский языки и латынь, математика, география, история и статистика, физика, черчение, чистописание, рисование;
- ежедневно у учеников было четыре урока: два утром и два - после обеда;
- обучение распределялось так, что учитель географии мог преподавать русскую грамматику, а учитель физики - высший курс математики;
- гимназия имела своего опекуна, который вёл наблюдение за обучением и состоянием гимназии.

Первые шаги гимназии нельзя назвать успешными: она даже не могла сразу приступить к работе. Немало преподавателей из далёких мест не имели возможности вовремя добраться до Каменца. Да и приём учеников шёл слабо: не все были достаточно подготовленными к этому, плохо знали русский язык.

Першими вчителями гімназії стали пан Сбітнєв (математика), пан Науменко (географія), пан Кітченко (логіка та російська словесність), пан Паєвський (історія та статистика), пан Красковський (латинь), пан Свірський (німецька мова), пан Дюрен (французька мова), протоієрей пан Гогоцький (закон Божий).

Убогість гімназичної програми з усіх предметів, окрім математичних, була зрозумілою: з погано підготовленими учнями, які майже не володіли російською мовою, навряд чи можна було досягти більшого. До того ж не вистачало достатньої кількості підручників.
У своєму першому річному звіті її директор пан Телешов звертається до вищих інстанцій з проханням допомогти, бо він, без їх підтримки, нічого не може зробити.

На допомогу прийшов перший опікун Київського навчального округу фон Брадке, який чимало зробив для поліпшення організації навчання у гімназії. Енергійні дії фон Брадке змогли за короткий термін (до 1838 року) привести до ладу цей навчальний заклад.
У своїх "Вимогах до викладачів гімназії" фон Брадке писав: "Я вимагаю від вас, панове, повної віддачі своїй справі, бажання поліпшити насамперед свої знання".

1835 року в гімназії перебували інспектори, які були вражені змінами, що сталися тут. З пересічної, слабкої гімназія поступово перетворювалася на навчальний заклад, який давав дітям міцні знання і високу культуру.

Із твору учня 8-го класу Г.Войтовича (1839 рік):

"Дух народный - это те особенности народа, которые придают ему внутреннее единство, могущество; сюда относится знание своей истории, языка, религии, обычаев, своих обязанностей по отношению к себе и государству".

Із твору учня 8-го класу В.Антоновича "Чем русская литература обязана Пушкину и Гоголю":

"Итак, главная заслуга Пушкина заключается в том, что он создал новую самостоятельную поэзию: новый эпос, новую лирику, новую драму. Но гораздо выше стоят произведения Гоголя по своему общественному значению, потому что он первый сблизил поэзию с жизнью".

Поведінка гімназиста оцінювалася згідно із інструкцією "13 статей". Заборонялося, приміром, грати у карти, пити горілку, марно тратити гроші, які давали батьки, задивлятися на гарненьких дівчат. Кожний гімназист повинен був стати сумлінним і акуратним учнем. Усі, наприклад, мали списки речей, які належали їм.

Із документів:
"...ученик 6-го класса Давид Коберман исключен из заведения за самовольный приход на квартиру к лицу, находящемуся под надзором за политическую неблагонадежность..."

"...за хранение прокламаций и подпольных сочинений уволить из гимназии Сергей Лихотинского, Антона Кравченко..."

"... ученика 3-го класса Михаила Тер-Нартиросова, из духовного звания, армяно-григорианского вероисповедования, исключить за дерзость против одного из преподавателей, без права поступления в какое-либо другое заведение..."

"В гимназии Мачтет (Григорій Мачтет, відомий, російський письменник) совершил неслыханно дерзкий поступок. Инспектору, неуважительно отозвавшемся о Чернышевском, он заявил: "Как вы смеете так называть того, кому мы с вами недостойны развязать ремень обуви".

Спочатку гімназія розміщувалася у тісному приміщенні. Знаючи про успіхи цього навчального закладу, сам цар Микола І 1837 року видав такий указ: "Деятельное желание правительства и всего светского сословия - видеть в этом губернском городе здание, приличное достоенству и важности губернской гимназии".

Будівлю нового приміщення (нині історичний факультет педінституту) закладено 25 червня 1837 року. У фундамент будинку заклали мідну дощечку з відповідним написом.

Урочисте відкриття нового приміщення відбулося 1 січня 1841 року.
Із документів:

"Вечером бульвар, прекрасный по своєму естественному положению, не менее как по искусству украшения, был иллюминирован. Вензель Государя Императора с блестящей над ним короною горел яркими огнями, напоминая всем присутствующим, кто благословил сие дело".

8 грудня 1841 року приміщення гімназії було освячено Подільським архієпископом Арсенієм. 1842 року навчальний заклад відвідав сам Микола І, який схвально відгукнувся про його учнів.

Оновлена гімназія стала однією з кращих. Особливого розквіту вона набула за роки керівництва нею директора пана Вощиніна (кінець 40-их років XIX століття). Це була дуже чуйна, доступна людина, яка напрочуд гуманно ставилася до учнів.

Однак за час керівництва гімназією пана Бакстера, який недбало ставився до роботи, стан навчального закладу погіршується. Його приміщення постійно урізуються, навчанню вже не надається того значення і уваги, які були при панові Вощиніну.
Надалі гімназія нагадувала пересічний навчальний заклад.

Кам'янець-Подільська чоловіча гімназія проіснувала до 1917 року. Центральна Рада реорганізувала її в трудову школу імені Руданського, в якій навчався майбутній письменник Володимир Беляєв.

За роки існування гімназії у ній навчалися майбутні математик Микола Чеботарьов, історик Іван Лучицький, зоолог Петро Бучинський, художник Микола Бурачек, народник Володимир Дебагорій-Мокрієвич, письменники Юрій Смолич, Фадей Рутковський, Мойсей Альтман та інші відомі люди.

Бабляк А., Підгірна Л.
Була у Кам'янці чоловіча гімназія // Подолянин, 1993. - 27 січня.