Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Це історії подих

"Пройдіть до кінця Зарванської площі, потім - направо по Кармелітській, минаєте Єзуїтську площу, далі вулицю перетинає Троїцький провулок і... - виходите на ріг площі Ринок, переходите дорогу, звертаєте наліво і потрапите в Ламаний провулок". Приблизно таке пояснення міг би дати приїжджому мешканець Кам'янця яких-небудь 200 років тому, коли б гостю міста заманулось побувати на одному із багаточисельних провулків Старого міста, а нині вже неіснуючому - Ламаному, або, як його називали в народі, "попівська дорога".
Цей провулок зник з міських планів після війни, коли були розібрані руїни будинків, що знаходились навколо міської Ратуші. Оскільки забудова площі проводилася в різний час, провулок одержав назву Ламаного через своє нерівне планування. Щодо народного найменування "попівська дорога", то воно виникло, як гадають, тому, що це був найкоротший шлях служителів монастирських ансамблів, розташованих навколо площі Ринок.

Ми прагнемо до дбайливого збереження пам'ятників архітектури, культури, історично сформованих рис міста. Але чи не вимагають такої турботи, такої уваги і назви кам'янецьких вулиць?

Адже, незважаючи на деякі невдалі за формою або змістом назви вулиць Старого міста, їх "літопис" у цілому надзвичайно багатий, інформативний. Прогулянка по Старому місту або навіть уважний погляд на карту дає уявлення про те, як в місцевих топонімах відображені найважливіші події історії Кам'янця, забудова міста, характерний рельєф місцевості, життя ремісників і торговців та багато, багато іншого.

Взяти хоча б таку вулицю, як Свердлова. Стара її назва - Вірменська - збереглася лише в назвах кількох пам'ятниках архітектури - Вірменського торгового будинку, Вірменської дзвіниці, руїн Вірменського собору, Вірменських комор та в спогадах старожилів. А тим часом це одна з перших вулиць Старого міста, її назва сягає в XIV ст. і нагадує, що колись тут, у південній частині міста, оcелились вірмени - переселенці на Поділля.

Є серед вулиць Старого міста і такі, назва яких полонить своєю простотою і звучить зараз відголосами давніх переказів. До речі, не всі з них забуті. Багато старожилів міста вулицю Р. Люксембург ще й досі називають Довгою, бо й насправді вона мовби окреслює все південно-східне півколо Старого міста, А вулицю Бебеля з давнього часу, як тільки почало, формуватися феодальне місто, називали П'ятницькою (від назви церкви Параскеви П'ятниці, яка стояла неподалік, можливо, ще в давньоруські часи). Минуло понад півстоліття як вулиця перейменована, а назва П'ятницька не забувається. (Одна з небагатьох, що зберегла на протязі століть свою Середньовічну назву, - це вулиця Кузнечна. Колись тут розміщувались кузні, а люди однорідних професій селились разом. Тому вулиця і одержала назву Кузнечної. Немало цікавого може розповісти і зовнішній вигляд вулиці. Чому вона має форму довгого півкола? Справа в тому, що ковалям не дозволялось жити в густозаселеному центрі міста, остерігаючись пожежі від несподіваної іскри. Тому і жили вони на околиці. Приведений на початку статті маршрут пролягає нині через Базарну площу (колишня Зарванська, яка одержала свою на зву від російського "сорванец", наче саме тут вони мешкали), вулицю Карла Маркса (свою колишню назву Кармелітська, взяла від розміщення на ній Кармелітського костьолу, який був побудований в 1717 році; пізніше, коли на цьому місці в 1878 році звели Казанський собор, вулиця стала називатися Соборною. А ще, в більш ранній період, вулиця мала назви і Татарська, і Баторська, і Кушнірська).

Згаданої Єзуїтської площі зараз немає, але частина вулиці перед будником історичного факультету раніше називалася Єзуїтською площею, назва якої пішла від зруйнованого турками костьолу єзуїтів. Далі вулицю Карла Маркса перетинає провулок Ш. Алейхема (колишній Троїцький, названий так, бо через нього можна було потрапити до Троїцької церкви, яка знаходилась на розі теперішніх вулиць Кірова і Володарського).

І, нарешті, Центральна площа, або, як називали в середньовіччі головну площу міста - Ринок. Сама площа до Великої Вітчизняної війни була поділена на мережу вулиць, провулків. Вулиця, яка проходила з півночі на південь через всю площу, називалася Наришкінською (від прізвища Подільського губернатора), а поблизу неї знаходився Ламаний провулок, на який потрібно було потрапити гостю Кам'янця.
Були в Старому місті й інші досить цікаві назви вулиць. Прикладом можуть бути найменування, які з'явились після возз'єднання Поділля з Росією. Для цього періоду характерні традиційні назви вулиць міст всієї Російської імперії: Дворянська (Лібкнехта), Поштова (Кірова), Поліцейська (Урицького), Торгова (Центральна площа) та інші.

Перші кроки Радянської влади також знайшли відгук у назвах площ і вулиць міста. З'явились такі назви, як Червона площа (Радянська), імені Леніна (Косіора), ІІІ Інтернаціоналу (Музейний провулок).

Бурхлива, багатовікова історія древнього Кам'янця. Вона записана не тільки в численних архівних і літературних джерелах, кріпосних стінах і баштах, а й в назвах його вулиць.

Папевська C.
Це історії подих // Прапор Жовтня, 1987. - 12 грудня.