Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Чаклун під турецьким мостом

Кілька століть тому під Турецьким мостом був чудовий водоспад. Вода вибила там глибоченну яму. Падаючи з величезної висоти, хвилі розбивалися на дрібнесенькі краплиночки, перетворювались на хмару ревучої білої піни. Називали той водоспад Кручею, бо крутилась там вода.

Пригадую, як "перевернигора" - підзамчанин Микола Стефановський 1936 року плигав з перил Турецького мосту и самісінький вир. Спортсмена ніхто не виховував, не вручав за це медалей.

Здавна цей водоспад оповито легендами, наче вінком. І все про скарби: "Як захопили турки Кам'янець, то разом з ним гори золота. Почали тут продавати людей в далекі краї, ще більше золота набралися. До пори жбан воду носить! Настав час, коли змушені були турки Кам'янець Польщі повертати. Стали вивозити золото волами, верблюдами, віслюками. Та все кінця-краю не видно. А тут завтра вже виходити. Вирішив Каріхман-паша. заховати рештки до слушного часу. Просмолили здоровенну дубову діжку, зсипали у неї золото і діаманти, добре забили. Сторожем поставили старого, як світ, чаклуна. Це ж бо він чарами допоміг туркам Кам'янець захопити, чарами охороняв турків у місті.

Вдарився чолом чаклун тричі об землю і перетворився у чорного, як сажа, когута. Діялося це на Турецькім мості. Вдарив себе крильми когут по боках, запіяв і повернувся головою у бік Кручі. Діжка, як пір'ячко, полетіла в самісінький вир, і чаклун за нею, туди, де ніхто ніколи не досягнув дна. Стоїть вона там понині, а чаклун скарб сторожить.

Що мас початок, те мас кінець! Є спосіб піднятії діжку з-під Кручі! Як у великодну ніч попи в церквах заспівають "Христос воскрес", то на одну мить всі чари і всі чаклуни втрачають силу. І отой когут стає безсилим дідком, падає з діжки на дно Кручі.

Як знайдеться такий сміливець, котрий допильнує ту часиночку, скочить у Кручу, притримає дідка за бороду, то вода сама діжку зі скарбом на берег викачас. Абисьм чаклун не став знову когутом і на діжку не вискочив!".

Легенда легендою, а життя йде.

У п'ятдесятих роках стали звозити до Кручі різний непотріб із розбитого Старого міста. Засипати Кручу. Маленький, але повноводний і швидкоплинний Смотрич перетворився на забруднений потічок, який молодь тепер охрестила "вонючкою". До болю шкода, що пропав той чарівний куточок, яким милуватися люди віками. Пропав водоспад Круча! Не пропали тільки легенди про скарби!

Ці легенди болячками засіли в головах тих, хто снив про наживу. Ось уже років зо три минас, як з чийогось благословення невідомі кам'янчанам люди почади шукати той скарб. Хоч би у археологів запитали, з яким приступом до роботи братися! Хоч би в документи історичні заглянули! Такій "самодіяльності" може дати оцінку лиш прадавня приказка: рию, конаю, глузду шукаю. Либонь, що безглуздих назбиралось чимало, бо з'явились і машини, і пальне, і робоча сила! А це все - гроші! Повитаскували весь груз із засипаної Кручі, поскладали на береги, поперегороджували течію потоку, змінивши річище, ще більше додали болота і смороду чарівному колись Кам'янцю! Чи думали про нас ділки? А для чого? "Впав батько згори, чорт його бери! Кобила здохла, так Бог дав!" Не з власної ж кишені гроші витрачено. Всю гниль залишили над місцем свого екологічного злочину.

Чи почистять тепер той шматочок багатостраждального Смотрича? Не віриться! Хто знас, які "ідеї" клюнуть в голови нових можливих "скарбошукачів". Тому завчасу подаємо маленьку історичну довідку:

- Згідно з Карловицькою угодою турки мали передати Кам'янець-Подільський Польщі у травні 1699 року. Ця подія відбулась вранці, у вівторок, 14 вересня (за новим стилем) на Підзамчі, де Каріхмап-паша вручив польській комісії ключі від міста.

Отже, турки мали достатньо часу вивести усе, що хотіли.

Скарбошукачами же залишається лише фольклорна істина:

- Злазьте, пане-майстре, з даху і не псуйте ґонти!

Сис Т.
Чаклун під турецьким мостом // Кам'янець-Подільський вісник, 1992. - 23 травня.