Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Валентина ВІНЮКОВА, науковий працівник музею.
"Кам'янець-Подільський вісник", 19 грудня 2003 р.

ЧУДЕСА СВЯТОГО МИКОЛАЯ НА ПОДІЛЛІ

Святий Миколай - один з найбільш шанованих в Україні православних святих. За життя він уславився побожністю, енергійністю у відстоюванні християнських ідеалів, творив усілякі дива, за що його називали святим Чудотворцем. А ще св. Миколай вважався покровителем мореплавства і торгівлі, що в середньовіччі було тісно пов'язане одне з одним.

Саме святого Миколая обрала своїм патроном українська громада Кам'янця-Подільського, відстоюючи рівні права з іншими громадами міста - польською та вірменською. Зображення св. Миколая є і в гербі української общини Кам'янця.

На початку 17 століття на кошти української громади була побудована дерев'яна Миколаївська церква на вулиці Довгій у Старому місті. Храм позначений на гравюрі Киприяна Томашевича і згадується в описі Кам'янця 1700 року. Окрасою церкви була двометрова ікона св. Миколая, на поклоніння до якої сходилися прочани не тільки з Поділля, але із сусідньої Молдово-Валахії. Цю ікону шанували як чудотворну.

Церква швидко стала ветхою і в 1804 році була розібрана на будматеріали, які згодом використались для ремонту різниці та огорожі Предтеченської церкви. Туди ж перенесли і чудотворну ікону св. Миколая.

1398 року вірменський купець Синан Котлубей дав гроші на будівництво в Кам'янці Григоріанської церкви. Храм св.Нігола (св. Миколая) розміщувався в південній частині міста, де мешкали багаті вірменські купці, ювеліри, перукарі тощо. Церкву декілька разів перебудовували. Після останньої перебудови (1756 p.), яка велася під керівництвом архітектора Яна де Вітте, церква прикрасилася восьмигранним куполом, критою галереєю з трьох боків, в яких проводилися релігійні диспути (Вірменський Миколаївський храм був зруйнований у 30-х роках XX ст. ).

Неподалік від руїн Миколаївського храму збереглася невеличка церква, яка згадувалась у церковних документах 17 століття як вірменська церква на честь Благовіщення св. Діви. Під час 27-річної турецької окупації Кам'янця (1672-1699 p.p.) Благовіщенська церква прийшла в занепад. В середині 18 століття її відбудували на кошти вірменина Богдана Латиновича і використовували як каплицю.

1811 року місцеві уніати звернулися до вірменсько-католицької єпархії з проханням передати їм Благовіщенську каплицю під богослужіння з посвятою її св. Миколаю.

1839 року уніатство в Російській імперії було остаточно ліквідовано, і Миколаївська церква разом з її настоятелем перейшли в православ'я.

В Миколаївській церкві нині зберігається копія 18 ст. уславленої чудотворної ікони св. Миколая.

На пошану св. Миколая по всій країні будувалися Миколаївські церкви. В 18-19 століттях на Кам'янеччині Миколаївські церкви існували в селах Безнісківці, Брага, Гусятин, Кадиївці, Ляшковице, Оринин, Черче тощо.

В селі Брага в середині XVIII ст. на кошти працьовитого селянина Івана Підгорного була збудована дерев'яна, крита гонтою Миколаївська церква. В ній зберігався цікавий документ, датований 1759 роком: - Візітатор (інспектор) рекомендував місцевому священику, "умовляти" парафіян, особливо жінок, не заводити знайомств з турками з Хотина, оскільки ці знайомства приводять до того, що жінки покидають сім'ї і переходять до турків в гареми. Нагадаємо, що Хотин знаходився на протилежному від Браги березі Дністра і входив в турецьку райю, яка безпосередньо підпорядковувалась Стамбулу.

1801 року в Бразі побудували кам'яну церкву, в якій була ікона-складень св. Миколая, подарована російським імператором Олександром II в подяку за заздравну просфору, надіслану сільчанам у рік визволення від кріпацтва (1861 p.).

Одна з чудотворних ікон св. Миколая зберігалася в селі Ляшковице Кам'янецького повіту. Вона була дуже популярною в народі і на зимового Миколая (19 січня) до неї сходилися прочани з навколишніх сіл.

Вважалася чудотворною й ікона св. Миколая в селі Голодьки Літинського повіту. Колись вона належала монастирю, який був зруйнований татарами в XVIII ст. Ікона була дерев'яною, тому швидко потемніла й потріскалася, і ченці, щоб позбутися, кинули її в воду. Ікона рікою припливла до Голодьків, де її врятували, а монастир згідно з легендою разом із ченцями загинув від рук татарів.

У церкві села Копієвка Брацлавського повіту 1789 року оновилася і почала вважатися чудотворною дерев'яна ікона св. Миколая. До ікони було прикріплено десять підвісок-вотумів: дві золоті і вісім срібних. (Вотуми підвішувалися до ікон в подяку за зцілення від тих чи інших хвороб). Золоті підвіски із зображенням носа і очей були принесені уславленою красунею Софією Потоцькою за зцілення від хвороб очей та носа на початку XIX ст.

В селі Олексенець-Польний неподалік від Городка в місцевій церкві зберігалася чудотворна ікона св. Миколая, на честь якої була складена пісня, вміщена в "Богогласнику" (1825 p.). "Песнь святителю Христову Николаю Чудотворному в Олексенце на Подоле". Закінчувалася пісня словами:

Честь дамо і ми Святителю,
Вдів, сиріт, бідних кормителю.
У молитві із сльозами
Кличем серцем та вустами:
Чудотворче предизбранний,
О, Миколо Богоданий, поможи нам,
Щоб Бог милував Вкраїну,
Увесь світ і нашу родину!