Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Будзей Олег. Чверть віку директором: 1 вересня - День знань // Подолянин. - 2006. - 1 вересня. - С. 6.

ЧВЕРТЬ ВІКУ ДИРЕКТОРОМ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Спочатку в селищі цукрозаводу була початкова школа №12. 1 вересня 1978 р. учнів уперше прийняла новозбудована середня школа №12. Її директорами зовсім недовго працювали Казимир БЯЛКОВСЬКИЙ, Людмила ОРУСЬ. Зате третій директор - Микола ЯЩУК, який 17 жовтня 1981 р. очолив учительський колектив, став рекордсменом: серед нинішніх керівників загальноосвітніх шкіл міста ніхто не має такого стажу директорування в одній школі (найближчі конкуренти Володимир БАЗИЛЬКО та Микола ГУМЕНЮК очолили відповідно школу-інтернат №2 і СШ №4 тільки 1985 р., до того ж четвертої школи вже немає).

Отож, сьогодні наш співрозмовник - Микола ЯЩУК, директор загальноосвітньої школи I-III ступенів №12 ім. Любомира ДМИТЕРКА.

- Миколо Андрійовичу, школа приємно вражає не просто повною готовністю до нового навчального року, а й гарним оформленням, змістовним наповненням різноманітних кабінетів, сучасним технічним забезпеченням. Як цього вдалося досягти?

- За 2005/06 навчальний рік з різних джерел (безпосередньо з бюджету, з бюджету розвитку, спонсорських коштів) на реконструкцію школи пішло 200 тисяч гривень. Приємно, що постійну увагу потребам школи приділяють і міський голова Олександр МАЗУРЧАК, і начальник міського управління освіти та науки Володимир ТЮРІН. Велику вдячність хочу висловити начальнику управління соціального захисту населення Надії ПІДСКОЦЬКІЙ, яка проживає в селищі цукрозаводу і є головою піклувальної ради школи, першому заступнику міського голови Сергію БАБІЮ, який є членом піклувальної ради школи, а в 2002-2006 рр. був депутатом міськради саме від виборчого округу селища цукрозаводу.

- Як вдалося заручитися підтримкою таких впливових у місті людей? Поділіться секретом.

- Секрету тут немає жодного. Всі згадані мною посадовці, буваючи в школі, бачать, що виділені кошти не викидаються на вітер, а йдуть на осучаснення школи, що в таку школу не соромно запросити будь-якого високого гостя, тож підтримують мене і морально, і матеріально у всіх починаннях.

- Мабуть, школа має і меценатів?

- Так, нам допомагає Кам'янець-Подільська філія ВАТ "Хмельницькгаз" - і тоді, коли її очолював Анатолій НЕСТЕРУК, і тепер, коли директором філії працює Ігор НЕСТЕРУК. До речі, Ігор Петрович - випускник нашої школи. Нашими спонсорами також є колективне швейне підприємство (директор В'ячеслав ПОГОРЖЕЛЬСЬКИЙ), міський район електромереж (начальник Борис ЧОРНИЙ). Крім того, ми багато робимо своїми руками.

- Наскільки сьогодні комп'ютеризована школа?

- Маємо 16 комп'ютерів. Є такий показник - кількість комп'ютерів на 100 учнів. У нас він становить 3,4, а в середньому по Україні - тільки 1,85. Обладнали три кабінети мультимедійних засобів навчання, маємо локальну шкільну мережу, вихід в Інтернет. Інформаційним центром школи є бібліотека, де теж встановлено комп'ютер.

- Один поет якось іронічно зауважив, що ми прив'язані до матінки-землі сильніше, ніж нам здається, триразовим харчуванням. Тож, Миколо Андрійовичу, від високих технологій спустимося на землю до шкільних обідів.

- З цим у школі теж усе в порядку. Нашу їдальню взяла в оренду мати трьох дітей Валентина Іванівна ГАРАХ. Тож смачними й відносно дешевими обідами наші школярі забезпечені.

- З мапи міста вже зникли дві школи - третя та четверта. Чи не чекає така печальна участь і дванадцяту?

- Сьогодні в нас навчається 470 учнів у 17 класах. Звісно, проти того, що ми мали колись - 850 учнів і 32 класи, це мало. Але, виходячи з демографічних показників селища цукрозаводу, пік падіння ми вже пройшли. Тож школі нічого не загрожує.

- Кожна школа має випускників, які досягають значних успіхів у професійній діяльності. Назвіть тих, ким гордиться ЗОШ №12.

- Таких чимало. Це кандидат філологічних наук Наталія ДЗЮБАК, кандидат медичних наук Ростислав ЧАПЛІНСЬКИЙ, філософ Віолетта КРУКОВСЬКА, яка нині викладає в США, футболіст Микола ГІБАЛЮК, який грає за команду вищої ліги "Іллічівець" (Маріуполь). Наш випускник Володимир МАКСИМЧУК загинув, виконуючи миротворчу місію в Югославії. Його іменем названо одну з вулиць селища цукрозаводу. А як гарно оформив у школі Зал Матері художник Сергій НЕЧИТАЙЛО - теж наш колишній учень.

- А ось письменник Любомир ДМИТЕРКО (1911-1985) не вчився в дванадцятій школі, він закінчив першу школу. Як же вийшло так, що ім'я Дмитерка надали не першій, а дванадцятій школі?

- Очевидно, коли після смерті поета вибирали, якій із кам'янецьких шкіл надати ім'я Дмитерка, оцінювали їх заслуги. А СШ №12 незадовго до того відзначили дипломом другого ступеня на Виставці досягнень народного господарства в Москві, потім занесли на міську Дошку пошани. Оце, напевно, і схилило шальки терезів на користь СШ №12. Тому й 11 травня 1986 р. Рада Міністрів УРСР ухвалила надати нашій школі ім'я Дмитерка.

- Ми вже згадали найпомітніших випускників. Але ж учнів виховують учителі. Хто вони?

- Сьогодні в школі працює 42 вчителі. Звичайно, хочеться назвати всіх. Розумію, що газетна сторінка не гумова, тож вимушено обмежуся кількома іменами. З 1 вересня 1981 р. в школі працює Валентина Василівна МІШЕВСЬКА - нині мій заступник з навчальної роботи, моя права рука. Не менше теплих слів заслуговує і Світлана Володимирівна СТАРЧЕНКО - заступник директора з виховної роботи. Успіхами на олімпіадах, конкурсах учні зобов'язані багатьом учителям. Серед них Алла Іванівна ЗАБОРОВСЬКА (українська філологія), Ольга Михайлівна ГУДИМА (географія), Валентина Василівна СУДЕЦЬ (історія), Наталія Олексіївна ІВАНЕНКО (англійська мова), Зоя Миколаївна СТАСЮК (трудове навчання та образотворче мистецтво), Тетяна Леонтіївна ЯЗВІНСЬКА (молодші класи), Віра Василівна ГОНЧАРУК (біологія).

- Які останні шкільні новини?

- Ми відновили навчально-дослідні ділянки, географічний майданчик. За підсумками попереднього навчального року школу нагороджено телевізором.

- Ви починали директорувати, коли ще були жовтенята, піонери, комсомольці. Як сьогодні живеться школі без них?

- Звичайно, важче. Але в молодших класах ми проводимо гру "Кам'янчата", в старших маємо шкільний парламент.

- У чому Ви бачите секрет свого успіху?

- Я лідер за натурою, я не можу допустити, щоб у мене було гірше, ніж в інших. А ще я за системний підхід до всього. Я не перебираю учнями чи вчителями (та й це неможливо для школи на окраїні), працюю з тими, хто є. Але знаю: якби шарпався, кидався в крайнощі, а не створював систему, то ніколи не мав би успіху.

- Миколо Андрійовичу, коли і де Ви востаннє були у відпустці?

- Цього року на два дні вирвався порибалити в рідну Нову Греблю. Два роки тому був у санаторії в Криму. А так я весь час у школі.

- Про що мріє директор школи з 25-річним стажем Микола Ящук?

- Звичайно, мрії, плани є. До мене досить часто ідеї приходять уночі. Але давайте зачекаємо з їх оприлюдненням.

- Як би Ви кількома словами охарактеризували сучасну ЗОШ №12?

- Школа творчості.

Микола ЯЩУК народився 1 травня 1947 р. у с.Нова Гребля Волочиського району. Закінчив 1970 р. фізмат Кам'янець-Подільського педінституту. Служив в армії, від 1972 р. працював у СШ №3, від 1981 р. - директор СШ №12 (нині ЗОШ I-III ступенів №12 ім. Любомира Дмитерка). Дружина Світлана - медсестра. Доньки Тетяна, Наталія, Олена - педагоги.