¬ернутьс¤ в главное меню | на исторические сведени¤ | к списку статей

„и бути музею природи ѕод≥лл¤?

—тародавн≥й  ам'¤нець в≥ками славитьс¤ своњми ≥сторичними пам'¤тками. « давн≥х давен в≥н був осередком, де згуртовувались науков≥ сили по вивченню природи ѕод≥лл¤. ” р≥зн≥ часи природолюби збирали по крупинках матер≥али, р≥зн≥ предмети, експонати, ¤к≥ розкривали багатство та скарби р≥дного краю.

” 1859 роц≥  ам'¤нець-ѕод≥льське товариство л≥кар≥в орган≥зувало в м≥ст≥ природничий музей, матер≥али ¤кого п≥зн≥ше були вивезен≥ у закордонн≥ ун≥верситети. ¬ 1911 роц≥ членами  ам'¤нець-ѕод≥льського товариства природолюб≥в та досл≥дник≥в природи був орган≥зований археолог≥чний музей, при ¤кому створено природничий в≥дд≥л. ” в≥дд≥л≥ нараховувалось понад 5 тис¤ч експонат≥в. ” 1926 роц≥ експонати передають до с≥льськогосподарського ≥нституту, де в≥дкриваЇтьс¤ зоолог≥чний музей (понад 2000 експонат≥в), серед ¤ких найкраща на ”крањн≥ колекц≥¤ птах≥в та ботан≥чний музей. ” 1935 род≥ п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ ≥нституту музейн≥ матер≥али ≥ колекц≥њ передаютьс¤ до ∆итомира та у ’ерсон, де п≥д час в≥йни вони були повн≥стю знищен≥.

ѕо в≥йн≥ у м≥ст≥ в≥дновили свою роботу с≥льськогосподарський, педагог≥чний ≥нститути, ботан≥чний сад, радгосп-техн≥кум. ≤ знову науковц≥ та природолюби в≥дродили ≥дењ створенн¤ музею. јктивно вз¤лис¤ за роботу доцент с≥льськогосподарського ≥нституту ћ.ћ. Ѕабанський, ентуз≥асти-природоохоронц≥ ћ.ј. «адорожний, ќ.≤. ¬ольський, ј.ћ. “ерлецький. ¬они доклали чимало зусиль, аби з≥брати матер≥али, експонати, б≥бл≥отеку.

ƒоц≥льн≥сть створенн¤ музею саме в нашому м≥ст≥ н≥ в кого не викликала сумн≥ву. ѕ≥дтримали ≥ в≥тали роботу музею јкадем≥¤ наук ”–—–, –еспубл≥канська рада ”крањнського товариства охорони природи, та й м≥сцев≥ органи були зац≥кавлен≥ в активн≥й його д≥¤льност≥.

јле не т≥льки зац≥кавлен≥сть потр≥бна, а й всеб≥чне спри¤нн¤ та допомога. ÷ього, на жаль, не вистачило, ¤к ≥ не знайшлос¤ нав≥ть будинку дл¤ музею. —ьогодн≥ понад 5000 його експонат≥в лежать ¤к непотр≥бн≥. —еред них - ≥ м≥нерали, ≥ палеоботан≥чн≥ матер≥али, ≥ гербар≥й. ѕсуютьс¤ з часом мул¤ж≥ ≥ чучела птах≥в. ¬се це потребуЇ квал≥ф≥кованого догл¤ду. «нец≥нена прац¤ людей, припадають пилом дорог≥ рел≥кв≥њ.

„и маЇмо ми моральне право так розпор¤джатис¤ таким багатством? јдже не даремно кажуть: тод≥ пишно зелен≥Ї крона дерева, коли догл¤нуте кор≥нн¤. “ак ≥ в ≥стор≥њ, так ≥ в культур≥. √овор¤чи нин≥ про еколог≥чну культуру, еколог≥чне вихованн¤, ми повинн≥ пам'¤тати про те, що людина маЇ знати ≥стор≥ю р≥дного" краю, ≥стор≥ю не лише соц≥альну, а й ≥стор≥ю природи. «нати дл¤ того, щоб розумно використовувати ≥ берегти њњ дл¤ майбутнього.

ћабуть, кожен з кам'¤нчан ≥з задоволенн¤м в≥дв≥дав би музей природи. ≤ не один раз. ѕриходили б сюди с≥м'¤ми, разом ≥з д≥тьми. —к≥льки нового, ц≥кавого можна було б д≥знатись, ознайомлюючись з експонатами! —к≥льки людей п≥сл¤ в≥дв≥дуванн¤ музею прилучились би до живоњ справи охорони природи! Ѕуло б це все, ¤кби музей функц≥онував. ѕроте, на жаль, його ще немаЇ.
” 1979 та 1988 роках на рад≥ ботан≥чного саду знову порушувалось питанн¤ про функц≥онуванн¤ музею природи, його структуру, матер≥альну базу та штати. —п≥вроб≥тники саду подали обірунтуванн¤ щодо структури музею, розробили напр¤мки розвитку. “а, на жаль, вир≥шити набол≥лу проблему лише сп≥вроб≥тники ботан≥чного саду чи окрем≥ науковц≥ не спроможн≥. ѕотр≥бн≥ узгоджен≥ д≥њ зац≥кавлених орган≥зац≥й ≥, насамперед, допомога м≥ськвиконкому.

“о чи бути музеЇв≥ природи?

—.  овальчук,  римський ¬., Ћюб≥нська Ћ.
„и бути музею природи ѕод≥лл¤? // ѕрапор ∆овтн¤, 1989. - 1 березн¤.