Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Чи був Смотрич судноплавним

У 1968 році під час міжнародного геологічного симпозіуму у Кам'янці-Подільському один геолог з Ленінграда доводив, що долина річки Смотрич, яка оточує Старе місто на острові, існує близько мільйона років. А яка ж глибина долини і як швидко її поглиблювала річка?
Починаючи зверху, від парку і до дзеркала води глибина долини дорівнює 37 метрів, а вода і кам'яна галька (алювій) покривають нижню частину долини на висоту до 20 метрів. Таким чином вся глибина долини навкруг міста тепер дорівнює близько 57-60 метрів.

Вода Смотрича не стирає кам'яне дно річки, а розмочує, розтискує його і змішує кам'яний намул з іншими алювіальними покладами річки.
У IV-III тис. до н. е., в епоху неоліту, на території сучасного міста розміщалось велике трипільське місто - "протогород". Воно проіснувало близько 2 тисяч років. По річці жителі "протогорода" сплавляли ліс з північних районів нашого краю.

Трипільці використовували Смотрич як водну магістраль у своїх господарських та оборонних потребах.

У VIII-X ст. ст. н. е. на великих човнах з Дністра до Кам'янця-Подільського приплили древні слов'янські племена тиверців. Вони поселилися на високому скелястому острові (Старе місто).

Виявлена науковцем Є.М. Пламеницькою у 1969 році на території фортеці кераміка тиверців дає нам підставу стверджувати, що першими будівельниками дерев'яно-земляних укріплень на території фортеці у VIII-X ст. ст. були саме вони.

У XI-XII ст. ст. проплисти навкруги острова було вже неможливо. На річці тоді були побудовані дві міцні кам'яні брами. Подорожні купці-вірмени, араби та європейці, які пливли на човнах до міста, допливали тільки до Руської брами, де і зупинялися. Тут, під фортецею, для подорожніх та іноземних купців був побудований Караван-Сарай (тепер це місце зветься Карвасари).

Львівський історик Я. Р. Дашкевич - відомий перекладач вірменських хронік - виявив німецьку гравюру XVIII ст. На ній зображено Кам'янець-Подільський та річка Смотрич біля Руських воріт. Видно, як по річці пливе галера під парусами. В човні сидять чотири гребці, а п'ятий - командир - дивиться на Старе місто в підзорну трубу.

Отже, річка була судноплавною ще у XVIII ст.

А в межах Старого міста з кожним роком плавати ставало все гірше і гірше. По-перше, річку заносило мулом та щебенем. По-друге, у XVI ст. на річці було побудовано один за одним три млини: польський біля самої порохівні, вірменський - трохи нижче, руський- навпроти водопаду (де 8-а школа). Тоді плавати можна було тільки від водопаду до Руських воріт.

У травні 1956 року наша геологічна експедиція, де я працював геологом, бурила дно річки Смотрич навпроти човнової станції (біля будинку Л.С. Стариченко - вчительки 8-ї школи). Для цього ми відкрили шлюзи і спустили воду в нижній б'єф. Коли вода зійшла, ми побачили 1,5-метровий кам'яний стовп. Він мав вигляд гриба-підосинника. Під його шляпою була вироблена ланцюгами та канатами канавка шириною близько 80 мм. Виходить, що до цього гриба-кнехта причалювали великі човни.

С. ШКУРКО. краєзнавець.