¬ернутьс¤ в главное меню | на исторические сведени¤ | к списку статей


≥стор≥¤ / публ≥цистика

≤гор ƒанилов

UTI POSSIDETIS

ѕро римл¤н, м≥ст ≥ не т≥льки
(в контекст≥ в≥йськовоњ ≥стор≥њ  ам'¤нц¤)

«амковий м≥ст ’≤V-XVII ст.”звичаЇну в дипломатичн≥й практиц≥ формулу взаЇмного визнанн¤ прав воюючих стор≥н на здобут≥й ними територ≥њ винесено в заголовок невипадково. јле в пр¤мому значенн≥ " Uti possidetis" перекладаЇтьс¤ з латини ¤к "оск≥льки волод≥Їте". ” достосуванн≥ до нашоњ теми це мало б означати - оск≥льки волод≥Їте, повинн≥ послуговуватис¤ й розпор¤джатис¤ щонайоптимальн≥ше, ¤кнайрац≥ональн≥ше. «агалом - ¤кнайкраще. ≤стор≥¤ залишила нам величезне багатство -  ам'¤нець ≥, волод≥ючи цим багатством, маЇмо п≥знавати й берегти його та використовувати ¤кнайдоц≥льн≥ше. ћаЇмо на думц≥ й в≥йськово-≥сторичну спадщину цього м≥ста, ¤ку знають далеб≥ не вс≥. ќсобливо пов'¤зану з ≥стор≥Їю фортиф≥кац≥њ - теор≥Їю ≥ практикою буд≥вництва та використанн¤ фортець. ўодо цього  ам'¤нець, без переб≥льшенн¤,-п≥дручник з в≥йськово-≥нженерного мистецтва. “а нав≥ть походженн¤  ам'¤нц¤ можна розгл¤дати в контекст≥ в≥йськовоњ ≥стор≥њ.

«агалом сформувалис¤ три верс≥њ заснуванн¤ м≥ста - давньоруська, литовська ≥ давньоримська, ¤ка нин≥ активно дебатуЇтьс¤. ¬она виникла ще в XIX стор≥чч≥ ≥ ¤к тод≥, так ≥ тепер маЇ своњх прихильник≥в ≥ супротивник≥в. јж н≥¤к не стаючи на боц≥ н≥ одних, н≥ других, гадаЇмо водночас, що варто пом≥ркувати над де¤кими в≥йськово-теоретичними аспектами проблеми.

Ќайхарактерн≥шою прикметою давньоримськоњ присутност≥ в нашому крањ вважають так зван≥ “ра¤нов≥ вали, або земл¤н≥ прикордонн≥ укр≥пленн¤, споруджен≥ на початку II стол≥тт¤ н.е. за час≥в римського ≥мператора “ра¤на(97-117).  р≥м того, на те, що наш край входив до складу –имськоњ ≥мпер≥њ чи контролювавс¤ нею, вказують численн≥ знах≥дки римських монет, де¤к≥ старовинн≥ мапи, а також л≥нгв≥стичн≥ дан≥. —каж≥мо, в под≥льських селах ≥ дос≥ вживано висл≥в "ц≥ла турма" (тобто багато людей, юрба). —лово "турма" - латинського походженн¤, так у римському в≥йську називали заг≥н к≥ннотник≥в - "багато людей".

ќтже, твердженн¤ приб≥чник≥в давньоримськоњ верс≥њ мають певне наукове обгрунтованн¤. Ќаукову базу п≥д г≥потезу про давньоримське походженн¤  ам'¤нц¤ п≥дводить кињвський науковець ќ.ѕламеницька, що досл≥джуЇ  ам'¤нець прот¤гом багатьох рок≥в ≥ Ї в цьому наступницею своЇњ матер≥, ¤ка досл≥джувала наше м≥сто з 50-х рок≥в. ѓњ верс≥¤ походженн¤  ам'¤нц¤ грунтуЇтьс¤ на в≥дпов≥дному науковому доробку, ¤кий не маЇмо п≥дстав в≥дкидати. ’оча так само ми не маЇмо п≥дстав не йн¤ти в≥ри й тим, хто заперечуЇ "римську верс≥ю", покликаючись головно на археолог≥чн≥ знах≥дки.

“а все ж таки, чи могли ми попасти в орб≥ту римського впливу ≥ чи м≥г на м≥сц≥  ам'¤нц¤ розташуватис¤ римський в≥йськовий таб≥р? √адаЇмо, що теоретично цього не можна виключати.

«а ≥мператора “ра¤на, на початку II стол≥тт¤ н.е., –им дос¤г такого могутт¤, що м≥г диктувати своњ умови сус≥дн≥м, "варварським" народам, а це, серед ≥ншого, передбачало буд≥вництво в≥йськових ос≥дк≥в на п≥дконтрольних або залежних в≥д –иму територ≥¤х. ÷е могло бути й на сум≥жж≥ Ѕуковини ≥ ѕод≥лл¤. ƒл¤ над≥йного захисту в≥д варвар≥в римл¤ни зводили прикордонн≥ рово-валов≥ укр≥пленн¤, ¤к≥ перешкоджали великим к≥нним масам стр≥мко прориватис¤ вглиб ≥мпер≥њ.

‘ортец¤.як витвори тогочасноњ в≥йськовоњ ≥нженер≥њ це були гранд≥озн≥ споруди. ѓхн≥ рештки, що збереглис¤ дотепер, св≥дчать про застосуванн¤ буд≥вниками досконалих технолог≥й. ѕросто викопаний р≥в ≥ просто насипана купа земл≥ чи й просто¤ли б близько двох тис¤ч рок≥в. ћаючи ≥нженерну службу, римськ≥ в≥йська могли споруджувати укр≥пленн¤ сами або з допомогою в≥йськових бранц≥в чи м≥сцевоњ людност≥. ќснову рово-валового укр≥пленн¤ становив вал на дерев'¤ному або фашинному каркас≥, що давало змогу запоб≥гти зсувов≥ земл≥ й спри¤ло р≥вном≥рному ос≥данню та ущ≥льненню њњ. «емлю дл¤ валу д≥ставали, викопуючи р≥в завглибшки 4-5 ≥ завширшки до 5-6 м. ¬исота м≥ж вершиною валу ≥ дном рову с¤гала 6-7 м. ѕодолати таку перешкоду було нелегко. ƒо того ж на передп≥лл≥ влаштовували вс≥л¤к≥ пастки, найчаст≥ше "вовч≥ ¤ми" з гострими к≥лками на дн≥, замаскован≥ зверху дерновим покритт¤м, ¤ке ламалос¤, коли на нього нањжджав вершник чи ступала людина. Ѕлижче до укр≥пленн¤ м≥стилис¤ зас≥ка ≥ додатковий р≥в. ўоправда, рову могло й не бути. —ам головний вал споруджували з п≥хотним бруствером ≥ на ньому через певн≥ пром≥жки ставили сторожов≥ веж≥.

Ќа певн≥й в≥дстан≥ за валом дислокувалис¤ в≥йськов≥ залоги. ¬они перебували в таборах-кастелах. –озр≥зн¤ли мал≥ кастели, ¤к≥ будували поблизу л≥н≥њ вал≥в, через 12-15 км одну в≥д одноњ, ≥ велик≥ кастели, що розм≥щувалис¤ кожн≥ 20-25 км на в≥дстан≥ 6-10 км в≥д укр≥пленн¤. «авданн¤ њхн≥х залог пол¤гало в тому, щоб стримати першу хвилю варварськоњ навали.

ћ≥ж л≥н≥Їю вал≥в ≥ територ≥Їю варвар≥в римл¤ни залишали смугу нейтральноњ земл≥ завширшки 15-25 км, що дор≥внювало одному переходов≥ в≥йськового п≥дрозд≥лу. ¬ ц≥й смуз≥ заборон¤лос¤ осел¤тис¤, њњ контролювали прикордонн≥ стеж≥.  оли тут пом≥чали пересуванн¤ ворога, подававс¤ св≥тлово-димовий сигнал ≥ до л≥н≥њ п≥дходили в≥йська першого ешелону - з малих ≥ великих кастел. ќдночасно г≥нц≥ спов≥щали залоги великих табор≥в - кастр.

якщо вз¤ти до уваги ц≥ в≥домост≥, а також зроблений краЇзнавцем XIX стол≥тт¤ ћ.—имашкевичем опис тих населених пункт≥в, де збереглис¤ залишки “ра¤нового валу, то завважимо, що м≥ж ним ≥  ам'¤нцем прол¤гаЇ така в≥дстань, ¤ка звичайно дор≥внювала в≥дстан≥ м≥жрово-валовим укр≥пленн¤м ≥ кастелами. ¬падаЇ в оч≥ й те, що чотирикутник центрального розплануванн¤ —тарого  ам'¤нц¤ своњми розм≥рами й характером в≥дпов≥даЇ великому римському таборов≥, ¤кий мав стандартний розм≥р ≥ влаштуванн¤.

”кр≥плений таб≥р в≥йськовики споруджували сами. ≤ не т≥льки тод≥, коли отабор¤лис¤ на тривалий час. «д≥йснивши денний або форсований перех≥д, арм≥¤ ночувала т≥льки в укр≥пленому табор≥. ƒл¤ цього кожний во¤к мав у поход≥ два ≥ б≥льше тонк≥ загострен≥ к≥лки, ¤кими укр≥плювали земл¤ну берму-передвалл¤ по периметру табору. Ѕудували його швидко ≥ без великих зусиль.

“епер, виход¤чи з того, що на кам'¤нецькому п≥востров≥ м≥г розташовуватис¤ в≥йськовий таб≥р, спробуЇмо визначити, чи була потреба зводити тут м≥ст, навколо ¤кого тепер ламаютьс¤ списи дискутант≥в. јдже, здаЇтьс¤, дешевше й зручн≥ше було б користуватис¤ п≥вденним ≥ п≥вн≥чним шл¤хами, ¤к≥ врешт≥ п≥зн≥ше й прол¤гли через –уська брама з баштами та укр≥пленн¤ми XVI ст.–уську й ѕольську брами! јле так здаЇтьс¤ т≥льки на перший погл¤д. ћи ж розгл¤даЇмо проблему з точки зору в≥йськового мистецтва, а воно в т≥ часи вимагало врахуванн¤, по-перше, м≥сце положенн¤ супротивних стор≥н, а по-друге, припис≥в л≥н≥йноњ тактики. «г≥дно з ц≥Їю тактикою, перемогу, ¤к правило, здобував той, хто в першому випадку встигав захопити дом≥нуючу над м≥сциною висоту, а в другому - чий з≥мкнений, вишикуваний лад не вдавалос¤ роз≥рвати й розс≥¤ти. ѕ≥д час переход≥в ≥ в бою римл¤ни додержували л≥н≥йноњ тактики, дов≥вши з часом њњ до класичноњ досконалост≥. ѓхн≥ ман≥пули, когорти й лег≥они вправл¤лис¤ з л≥н≥йноњ тактики п≥д час польових вишкол≥в ≥ кожен п≥дрозд≥л знав своЇ м≥сце в загальному лад≥ й не зм≥нював його. «авд¤ки цьому римл¤ни легко перемагали численн≥ юрмища нерегул¤рного варварського в≥йська. “ут, сказати б, ¤к≥сть протисто¤ла к≥лькост≥.

як в≥домо, л≥н≥йна тактика найефективн≥ша на р≥внин≥. “ам, де вишикувана, вишколена когорта спроможна маневрувати по фронту флангами. ќтож не треба великоњ у¤ви, щоб зрозум≥ти, у що могли б перетворити к≥лькадес¤т лучник≥в римський лад, ¤кий би спробував вийти в чисте поле через серпантин —мотрицького каньйону.

“ому м≥ст на п≥востр≥в був не просто потр≥бний, а життЇво доконечний. « одного боку, височ≥ючи над м≥сцев≥стю, в≥н м≥г бути самост≥йним укр≥пленн¤м, з другого-давав змогу провести заг≥н, не ламаючи його ладу, в б≥к чистого пол¤ (тепер≥шнього ѕ≥дзамч¤). Ўл¤х≥в обаб≥ч п≥вострова, очевидно, не було. « тих же таки тактичних м≥ркувань. ј ¤кщо вони й ≥снували ран≥ше, то њх могли знищити, прокладаючи дорогу через м≥ст. ƒо реч≥, той давн≥й м≥ст потребував не так уже й багато часу та матер≥ал≥в дл¤ буд≥вництва, оск≥льки не був схожий на тепер≥шн≥й суц≥льнокам'¤ний монол≥т, а мав вигл¤д п'¤ти мурованих опор - п≥лон≥в з дерев'¤ними прогонами, ¤к≥ в раз≥ потреби можна було п≥дн¤ти або спалити, блокувавши дорогу до табору на п≥востров≥ з боку пол¤. „и могли римськ≥ в≥йськов≥ загони самост≥йно збудувати такий м≥ст - питанн¤ б≥льш н≥ж риторичне. –имськ≥ в≥йськово-≥нженерн≥ служби досконало волод≥ли прийомами фортиф≥кац≥њ, що передбачали муроване буд≥вництво.

Ќарешт≥ - чи могли на м≥сц≥ римського в≥йськового табору зберегтис¤ значн≥ залишки матер≥альноњ культури? –имл¤ни, на в≥дм≥ну в≥д багатьох ≥нших народ≥в, були ≥стинними воњнами. ” вжитку мали м≥н≥мум речей. «а кожним п≥дрозд≥лом закр≥плювалос¤ т≥льки конче потр≥бне в поход≥ майно. …ого переносили во¤ки п≥дрозд≥лу на спин≥ чи на плечах, перевозили одним-двома мулами. ÷е майно не могло бути важким або великим. ѕриродно, н≥хто з воњн≥в не мав права втратити будь-що з озброЇнн¤ та спор¤дженн¤ - за це карали.  ≥нець к≥нцем небагато залишалос¤ й п≥сл¤ римськоњ в≥йськовоњ кухн≥. ѓли у в≥йську лише дв≥ч≥ на день: уранц≥ ≥ ввечер≥. ’арч≥ були найпрост≥ш≥ - хл≥б, сало, сир. ”се це запивали поскою - сум≥шшю води, оцту й збитих ¤Їць. «важимо й на те, що в наступн≥ стол≥тт¤  ам'¤нець дуже перекопано, ≥ це, зв≥сно, ще б≥льше унеможливлювало багат≥ археолог≥чн≥ поклади.

¬одночас мусимо застерегтис¤, що не констатуЇмо тут ≥мперативне: таб≥р був. ћи лише визнаЇмо, що Ї п≥дстави вважати ≥снуванн¤ його можливим. ѕричому, ¤кщо в≥н ≥снував, то, мабуть, дуже недовго. ¬≥йськов≥ усп≥хи римл¤н на —ход≥ були нетривалими. ўе за житт¤ “ра¤на почали повставати п≥дкорен≥ римл¤нами ¬авилон≥¤, ћесопотам≥¤, ™гипет, ѕалестина,  ≥пр, Ћ≥в≥¤. „астину в≥йська з≥ сх≥дних пров≥нц≥й було в≥дт¤гнуто в центральн≥. “ож навр¤д чи римл¤ни могли встигнути збудувати справжнЇ м≥сто. —кор≥ше за все, звикл≥ добротно будувати своњ укр≥пленн¤, вони залишили таб≥рний чотирикутник, насипн≥ земл¤н≥ вали ¤кого, збер≥гаючись досить довго, могли утворити центральну частину поселенн¤, а згодом середм≥ст¤  ам'¤нц¤.