¬ернутьс¤ в главное меню | на исторические сведени¤ | к списку статей


≥стор≥¤ / публ≥цистика / ≤.ƒанилов / Uti Possidetis / стор. 2

“епер щодо верс≥њ про литовське походженн¤ м≥ста. «верн≥мос¤ знову до в≥йськового буд≥вництва, ¤ке в т≥ тривожн≥ часи визначало практику м≥стобудуванн¤.

Ќайдавн≥ш≥ литовськ≥ укр≥плен≥ поселенн¤ - городища, ¤к≥ називалис¤ п≥л¤кальн≥сами, споруджували на вершинах пагорб≥в чи прибережних мис≥в. —початку форми њх залежали в≥д особливостей топограф≥њ чи рельЇфу м≥сцевост≥, проте згодом њм почали надавати форми ел≥пса ≥ дуже р≥дко - кола. ¬ ’≤-’Ў стор≥чч¤х п≥л¤кальн≥си набувають значних розм≥р≥в. ѓх оточують ровами, валами, пал≥садами ≥ т.д. ƒосить часто рови заповнювали водою. ” XIV стор≥чч≥ дерев'¤н≥ ст≥ни й башти п≥л¤кальн≥с≥в починають поступово мурувати з каменю та цегли.

¬≥домо, що п≥сл¤ битви м≥ж литовсько-руськими загонами ≥ татарами на р≥чц≥ —ин≥х ¬одах (1362), коли ѕод≥лл¤ потрапило п≥д владу великого литовського кн¤з¤ јльг≥рдаса (ќль√ерда), в≥н передав його в лен своњм небожам - кн¤з¤м  ор≥атовичам. —тольним градом брат≥в  ор≥атович≥в на ѕод≥лл≥ спочатку став —мотрич - њхн¤ "твержиц¤".  ам'¤нець був ос≥дком нам≥сника великого кн¤з¤ - √аштольда.  ор≥атович≥ доклали великих зусиль, щоб п≥дпор¤дкувати соб≥ наше м≥сто. ÷е вдалос¤ њм зробити лише п≥сл¤ смерт≥ ќльгерда ≥ в≥д'њзду √аштольда в 1378 роц≥ з  ам'¤нц¤ до Ћитви. ≤снували принаймн≥ дв≥ причини, чому  ам'¤нець був так потр≥бний  ор≥атовичам. ѕо-перше, волод≥нн¤ ним ¤к резиденц≥Їю нам≥сника кн¤з¤ лег≥тим≥зувало владу брат≥в на ѕод≥лл≥. ѕо-друге,  ам'¤нецький мис, оточений —мотрицьким каньйоном, - це ≥деальний природний п≥л¤кальн≥с, адже в план≥ в≥н максимально наближений до ел≥пса. Ѕ≥льше того, тут нав≥ть не потр≥бно було в≥двол≥кати сили та засоби дл¤ трудом≥сткоњ роботи щодо спорудженн¤ валово-рововоњ системи ≥ заповненн¤ њњ водою.  ам'¤нець ¤к "п≥л¤кальн≥с" ≥з замком давав таку певн≥сть власноњ безпеки, що останн≥й з  ор≥атович≥в, ‘ед≥р, майже унезалежнивс¤ в≥д ¬еликоњ Ћитви ≥ великому кн¤зев≥ ¬≥товтов≥ довелос¤ утверджуватис¤ на ѕод≥лл≥ силою, вигнавши зв≥дти ‘едора. “ак само виган¤ли з  ам'¤нц¤ й майбутнього великого литовського кн¤з¤ —видригайла, ¤кому свого часу теж було надане ѕод≥лл¤. “ому, щоб не провокувати нових володар≥в до надм≥рноњ самост≥йност≥, ¬≥товт ¬еликий, остаточно зрозум≥вши значенн¤  ам'¤нц¤, уже не надаЇ його н≥кому, а м≥ж 1411-1430 роками волод≥Ї ним сам через нам≥сник≥в.

¬≥н ц≥лковито справджував своЇ званн¤ "antemurale" - "оплоти", наш  ам'¤нець. «ауважимо, що його в≥йськова ≥стор≥¤ в контекст≥ загальноњ ≥стор≥њ м≥ста надзвичайно багата. ј вт≥м, ≥ суто в≥йськово-≥сторичними чи археолог≥чними аспектами проблема заснуванн¤  ам'¤нц¤ не вичерпуЇтьс¤. Ѕажано, щоб у розв'¤занн≥ њњ вз¤ли участь й ≥сторики права. ƒивуЇ, наприклад, чому м≥сто, ¤ке зародилос¤ в давньоруський пер≥од ≥ жило, сл≥д гадати, за –уським правом, так швидко й безбол≥сно прийн¤ло магдебурзьке право, що робило м≥ську громаду зосередженою на сам≥й соб≥, ≥ вона мало втручалас¤ в пол≥тику кн¤з¤ чи держави. —ильна ж бо громада, збер≥гаючи традиц≥њ ƒавньоњ –ус≥, довго опиралас¤ б обмеженн¤м своњх прав.

¬≥домо, що про пр¤му в≥йськову повинн≥сть кам'¤нчан узагал≥ н≥де не йдетьс¤, а це одне з основних у –уському прав≥. “им часом  ам'¤нець передус≥м був м≥стом-воњном, причому воњном-профес≥оналом. ≤ хоч, може, декому не сподобаЇтьс¤ означенн¤ його ¤к лицарграду, м≥ста-лицар¤, - вважаЇмо його саме таким. «ахищаючи поруб≥жж¤, в≥н по-лицарськи чинив оп≥р поширенню мусульманськоњ агрес≥њ ≥ примушував уважати на себе татарськ≥ чамбули п≥д час численних нањзд≥в на наш край. —аме ц≥ нањзди спричинилис¤ до того, що на  ам'¤неччин≥ в друг≥й половин≥, а особливо в останн≥й чверт≥ XV стор≥чч¤, почали формуватис¤ одн≥ з перших у ™вроп≥ регул¤рн≥ коронн≥ кавалер≥йськ≥ роти. ≤ ¤кщо 1479 року тут було чотири, 1493-го - в≥с≥м ротм≥стр≥в з оф≥церськими патентами, то в 1494 роц≥ на ѕод≥лл≥ та в „ервон≥й –ус≥ њх нал≥чували вже «ќ. ѕ≥д орудою кожного був заг≥н в≥д 100 до 250 вершник≥в. ќкр≥м того, сам  ам'¤нець охорон¤ла наприк≥нц≥ XV стор≥чч¤ рота яна —околовського, що нал≥чувала 200 п≥хотинц≥в.

” перш≥й половин≥ XVI стор≥чч¤ ѕод≥ллю дедал≥ б≥льше загрожували турки. ѓхнЇ в≥йсько - це вже не ≥ррегул¤рна татарська к≥ннота, ¤ка р≥дко наважувалас¤ штурмувати нав≥ть м≥стечка. “урецька арм≥¤ вм≥ла вести планом≥рну регул¤рну облогу м≥ст ≥ мала розвинену ≥нженерно-саперну службу.

” 1530 роц≥ на розгл¤д польського сейму було подано план ќстаф≥¤ ƒашковича щодо уфортиф≥куванн¤ –ус≥, ѕод≥лл¤ та ¬олин≥. ¬≥дтак до  ам'¤нц¤ 1540 року в≥др¤джено видатного корол≥вського арх≥текта й в≥йськового ≥нженера …окуба Ѕретфуса, ¤кий, застосувавши ц≥лу низку нових оборонно-арх≥тектурних елемент≥в, по сут≥ вибудував фортецю наново. ѓњ було модерн≥зовано й ув≥дпов≥днено до вимог часу. “ут з'¤вилис¤ нов≥ фортиф≥кац≥йн≥ об'Їкти, зокрема баштипунтоне в замку, ¤к≥ давали можлив≥сть його кругового фланкуванн¤. Ѕуло зроблено еспланаду передп≥лл¤. ¬загал≥ ж дл¤  ам'¤нц¤ характерн≥ майже вс≥ в≥дом≥ в ™вроп≥ фортиф≥кац≥йн≥ елементи - пунтоне, рондел≥, баст≥њ, г≥дротехн≥чна фортиф≥кац≥¤. ” XVI стор≥чч≥ в м≥ст≥ збудован≥ фортиф≥кац≥йн≥ об'Їкти, характерн≥ дл¤ школи јльбрехта ƒюрера.

Ќова фортец¤ (поч. XV≤ ст) - вз≥рець кам¤но-земл¤ноњ споруди баст≥онного типу.Ќа початку XVII стор≥чч¤ м≥сто надбало орильйонний горнверк - Ќову фортецю. «а вс≥ма показниками вона виг≥дно вир≥зн¤лалс¤ з-пом≥ж ≥нших, зведених зг≥дно з тод≥шньою фортиф≥кац≥йною модою. Ќин≥ так≥ об'Їкти практично не збереглис¤, ≥  ам'¤нець - чи не Їдиний репрезентант на теренах, принаймн≥ —х≥дноњ ™вропи, орильйонного горнверку голландськоњ фортиф≥кац≥йноњ школи. ƒе¤к≥ оборонн≥ об'Їкти 1672-1699 рок≥в нам д≥сталис¤ в≥д турк≥в.

«начн≥ фортиф≥кац≥йно-буд≥вельн≥ роботи в  ам'¤нц≥ тривали прот¤гом XVIII стор≥чч¤. “од≥ ж у м≥ст≥ д≥¤ли гарматн≥ майстерн≥ - людв≥сарн≥, де виливали гармати р≥зного кал≥бру. ѕорох≥вн≥ виготовл¤ли порох, ¤кий складували в спец≥альному прим≥щенн≥ на берез≥ р≥чки.

 оли в 1793 роц≥  ам'¤нець в≥д≥йшов до –ос≥њ, розробл¤лис¤ плани гранд≥озного уфортиф≥куванн¤ м≥ста за фортовою системою. ≤ хоч на початку XIX стор≥чч¤  ам'¤нецька фортец¤ втратила оборонне значенн¤, проте в 1842 роц≥ ћикола ≤ спец≥альним указом заборонив руйнувати њњ ¤к пам'¤тку, що мала велике ≥сторичне значенн¤.

Ќаостанок згадаймо тих, хто був причетний до проектуванн¤ та буд≥вництва нашоњ фортец≥. ÷е брати  ор≥атович≥, —питко ћельштинський, јндр≥й “енчинський, брати Ѕучацьк≥, …окуб Ѕретфус,  ам≥л≥ус, ¬.—таржеховський, “еоф≥л Ўомберг, ћикола јрц≥шевський, ѕетро —тубич, јрчибальд јнджей •ловер де •лейден, ћак-сим≥л≥ан  рузер, ’ристи¤н ƒальке, ян де ¬≥тте, —тан≥слав «авадський,  арл ќпперман, —ухтелен, ƒеволан...

ћожна згадати ≥  ам'¤нецьку фортецю XX стор≥чч¤ -  ам'¤нець-ѕод≥льський укр≥плений район (”–) ¤к складову частину прикордонних укр≥плень —–—– напередодн≥ другоњ св≥товоњ в≥йни. “≥ 125 км по фронту, вздовж «бруча й ƒн≥стра, що њх займав цей укр≥плений район, були класичним прикладом довгочасних фортиф≥кац≥йних споруд рад¤нськоњ школи м≥жвоЇнного пер≥оду. «ак≥нчений у 1940 роц≥,  ам'¤нець-ѕод≥льський ”– був одним з найкращих укр≥плень, що будувалис¤ вздовж старого (до 1939 -1940 рр.) кордону.

ќтож маЇмо багатюще в≥йськово-≥сторичне минуле, ун≥кальний фортиф≥кац≥йний комплекс ≥ не маЇмо до сьогодн≥ в  ам'¤нц≥ в≥йськово-≥сторичного центру з в≥дпов≥дною експозиц≥Їю. ≤ це, можливо, тому, що бракуЇ людей, ¤к≥ б розум≥ли доконечну потребу попул¤ризац≥њ в≥йськовоњ ≥стор≥њ ≥ усв≥домлювали б значенн¤ њњ в патр≥отичному вихованн≥.

як назвати те, що зробили з≥ —тарим замком на догоду пол≥тичн≥й кон'юнктур≥, утворивши там етнограф≥чний музей, - нехай кожен вир≥шить сам. ƒл¤ тих, хто не обд≥лений розвиненим образним мисленн¤м, скажу лише одне: у¤в≥ть соб≥ старого бойового генерала, ¤кого вбрали в плахту й оч≥пок ≥ вивели на парад. « доброю, зв≥сно, метою -"бо то патр≥отично". ѕевна р≥ч, ¤ не проти етнограф≥чноњ експозиц≥њ, але ж на своЇму властивому м≥сц≥.

 оли сьогодн≥ турист збираЇтьс¤ до фортец≥, в≥н психолог≥чно готуЇтьс¤ зустр≥тис¤ з в≥йськовою ≥стор≥Їю, зброЇю, а йому натом≥сть пропонують вишиванки з глечиками. ѕоЇднати одне ≥ друге досить важко, бо ж сл≥д пам'¤тати, що в≥йськова ≥стор≥¤, зокрема ≥стор≥¤ фортиф≥кац≥њ, це така ж наука, ¤к ≥ етнограф≥¤. «нати р≥зницю м≥ж запаскою ≥ горбаткою - це аж н≥¤к не означаЇ вм≥ти по¤снити р≥зницю м≥ж кремальЇрним ≥ тенальним фронтами. –авел≥н, дем≥люна, машикуль, берма, валганг, горнверк, кронверк, потерна, апарель, кавальЇр, сапа, тур, куртина, штурмфал, самбук, онагр, в≥не¤, капон≥р, кофр... - це т≥ спец≥альн≥ терм≥ни, ¤кими мус¤ть в≥льно волод≥ти вс≥ музейники ≥ науковц≥, ¤к≥ мають дотичн≥сть до фортец≥. Ќезнанн¤ њх, ¤к ≥ необ≥знан≥сть з основами фортиф≥кац≥йноњ науки й в≥йськовоњ ≥стор≥њ, призводить до прикрих помилок нав≥ть у, здавалос¤ б, авторитетних виданн¤х. ѕрим≥ром у "ѕам¤тниках градостроительства и архитектуры ”краинской ——–" ( ., 1986. - “.4) артилер≥йську батарею в  ам'¤нецьк≥й Ќов≥й фортец≥ розташовують там, де вона н≥коли не могла бути, до того ж казематован≥ кофри називають п≥двалами. ј що може сказати дл¤ спец≥ал≥ста визначенн¤ "нар≥жн≥ батарењ"? “им часом нав≥ть коли не подано кресленика, а лише зазначено - "орильйонн≥ батарењ", одразу стаЇ зрозум≥ло, про що йдетьс¤.

ћожуть запитати: чи треба так приск≥пуватис¤ до терм≥н≥в? « досв≥ду попередньоњ роботи, коли доводилос¤ щодн¤ зустр≥чатис¤ з г≥стьми фортец≥, знаю, що це потр≥бно багатьом. ” всьому св≥т≥ до ≥стор≥њ фортиф≥кац≥њ ставл¤тьс¤ з повагою. ѓњ вивчають, а сам≥ об'Їкти бережуть ≥ догл¤дають. ” цьому ми, члени  ам'¤нець-ѕод≥льського в≥йськово-≥сторичного товариства шанувальник≥в фортиф≥кац≥њ, мали змогу пересв≥дчитис¤ ще раз у серпн≥ 1996 року, зустр≥вшись з колегами - н≥мц¤ми й англ≥йц¤ми. “а й саме ≥снуванн¤ в  ам'¤нц≥ товариства св≥дчить про зац≥кавлен≥сть в≥йськовою ≥стор≥Їю серед загалу.

—аме тому ми розробили обгрунтованн¤ доц≥льност≥ створенн¤ в  ам'¤нц≥-ѕод≥льському ориг≥нальноњ самост≥йноњ ≥нституц≥њ -в≥йськово-≥сторичного центру (÷ентру ≥стор≥њ фортиф≥кац≥њ) з в≥дпов≥дною експозиц≥Їю. ўе п≥д час м≥жнародноњ конференц≥њ з проблем ≥стор≥њ фортиф≥кац≥њ, ¤ка проводилас¤ в  ам'¤нц≥-ѕод≥льському 18-23 жовтн¤ 1993 року, автор цих р¤дк≥в аргументував доц≥льн≥сть функц≥онуванн¤ в м≥ст≥ фортиф≥кац≥йного центру, що гар¤че ≥ з розум≥нн¤м п≥дтримали учасники конференц≥њ. «годом було письмово обгрунтовано потребу створенн¤ в  ам'¤нц≥-ѕод≥льському вищезгаданоњ ≥нституц≥њ й загалом окреслено њњ основн≥ завданн¤: вивченн¤ в≥йськово-≥сторичних проблем, особливостей рег≥онального ≥ загального уфортиф≥куванн¤, нагромадженн¤ проф≥льноњ ≥нформац≥њ, налагодженн¤ зв'¤зк≥в ≥ обм≥н ≥нформац≥Їю м≥ж украњнськими ≥ заруб≥жними фах≥вц¤ми, видавнича д≥¤льн≥сть, спри¤нн¤ охорон≥ пам'¤ток фортиф≥кац≥њ, практичне забезпеченн¤ наукових конференц≥й, участь у формуванн≥ туристичноњ ≥нфраструктури, попул¤ризац≥¤ в≥йськовоњ ≥стор≥њ за допомогою експозиц≥й, лекц≥й, костюмовано-театрал≥зованих д≥йств тощо.

ќбгрунтованн¤ було розгл¤нуте в р≥зних ≥нстанц≥¤х.  аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни визнав, що воно заслуговуЇ на увагу. ” своњх розробках ми керувалис¤ ще й тим, що доц≥льн≥сть створенн¤ в≥йськово-≥сторичноњ ≥нституц≥њ посилюЇтьс¤ у зв'¤зку з на¤вн≥стю в  ам'¤нц≥ в≥йськово-≥нженерного ≥нституту та ÷ентру п≥дготовки ≥нженерних в≥йськ ћ≥н≥стерства оборони ”крањни. ѕо сут≥, наше м≥сто - це кузн¤ ≥нженерного корпусу украњнськоњ арм≥њ. “ому знанн¤ в≥йськовоњ ≥стор≥њ, зокрема ≥нженерного мистецтва, б≥льш н≥ж актуальне. ќчевидно, не усв≥домлюючи того, ми зб≥днюЇмо в≥йськову ≥стор≥ю ”крањни, зосереджуючи увагу переважно на ≥ррегул¤рних козацьких загонах ≥ випускаючи з пол¤ зору те, що у в≥йськах регул¤рних служило чимало талановитих в≥йськових спец≥ал≥ст≥в, воЇначальник≥в украњнського походженн¤.

ћ≥н≥стерство оборони ”крањни прихильно поставилос¤ до справи створенн¤ в≥йськово-≥сторичного центру. ƒос¤гнуто попередню домовлен≥сть, зокрема ≥ з ÷ентральним музеЇм «бройних сил про експозиц≥йне наповненн¤ фонд≥в центру. ѕро готов≥сть до сп≥впрац≥ за¤вило ≥ командуванн¤ м≥сцевого гарн≥зону. ѕроте д≥¤льн≥сть в≥йськово-≥сторичного центру розрахована не т≥льки на в≥йськовик≥в. √адаЇмо, що й перес≥чному в≥дв≥дувачев≥ буде ц≥каво огл¤нути виставку артилер≥йського стр≥лецького озброЇнн¤, спор¤дженн¤, зокрема ≥сторичного. Ѕезперечно зац≥кавить його й показ п≥д час екскурс≥њ давн≥х способ≥в набиванн¤ гармати, ≥м≥тац≥¤ постр≥лу тощо.

«даЇтьс¤, з ус≥х громадських орган≥зац≥й у  ам'¤нц≥ нин≥ лише товариство шанувальник≥в ≥стор≥њ фортиф≥кац≥њ ставить ¤к своЇ статутне завданн¤ вивченн¤ в≥йськовоњ ≥стор≥њ. “овариство, що об'Їднало школ¤р≥в, л≥цењст≥в, студент≥в, роб≥тник≥в ≥ службовц≥в, оф≥цер≥в м≥сцевого гарн≥зону, не маючи належноњ бази, вже зд≥йснило к≥лька експедиц≥й, з≥брало важлив≥ б≥бл≥ограф≥чн≥ й арх≥вн≥ матер≥али. ќбм≥нюЇтьс¤ ≥нформац≥Їю ≥з заруб≥жними колегами, п≥дготувало к≥лька телепередач.

” склад≥ товариства д≥Ї лицарський орден з великим маг≥стром ≥ кап≥тулом. „лени його, спов≥дуючи кодекс чест≥, опановують прийоми рукопашного бою, фехтуванн¤, виготовл¤ють лицарськ≥ обладунки. √оловне њхнЇ завданн¤ нин≥ - п≥дготувати в  ам'¤нц≥-ѕод≥льському фестиваль лицарських мистецтв, а пот≥м перетворити його на традиц≥йний. ¬важаЇмо, що так≥ показов≥ турн≥рн≥ змаганн¤ спри¤тимуть зростанню зац≥кавленн¤ в≥йськово-≥сторичною спадщиною  ам'¤нц¤ й розвитков≥ його туристичноњ ≥нфраструктури. ј проте найб≥льше м≥г би зробити дл¤ попул¤ризац≥њ в≥йськовоњ ≥стор≥њ м≥ста пропонований в≥йськово-≥сторичний центр. ¬≥н д≥¤в би з користю дл¤  ам'¤нц¤ ≥ вс≥Їњ ”крањни.


ѕ” є 3-4 2000 р.