Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ДО ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПЕЧЕРНИХ УТВОРІВ ПОДІЛЬСЬКИХ ТОВТР

В районі відносно невеликого по площі Подільського Товтрового пасма вже відома досить значна кількість різноманітних скельних комплексів. Ще в дослідженні Г. Жончинського (1745) ми знаходимо згадку про низку печер і гротів у Чемеровецькому та Кам'янець-Подільському районах біля населених пунктів Чемерівці, Залуччя, Бакота, Студениця і Нігин. У багатьох з них відзначені кістки, кам'яні, керамічні та металеві вироби, що може свідчити про перебування в них людей і тварин. Печеру біля смт. Чемерівці описав Я.Ладовський (1804). У XIX і на початку XX ст. відомості про такі об'єкти, опубліковані в “Словнику географічному Королівства Польського” (1880), зводах А. Грушецького (1878) і Я. Головацького. Особливої уваги заслуговують грунтовні високопрофесійні праці В. Антоновича і К. Мельник. Ці дослідження дали можливість почленувати печерні комплекси на природні, штучні та комбіновані, описати в них виявлені зображення, кам'яні та глиняні вироби, що датуються від первісної доби до середньовіччя. Пізніше ці пам'ятки увійшли в зведення Б. Януша (1918) і Ю. Сіцинського.

Подальші суттєві дослідження в печерах Подільських Товтр відносяться до 40-х років XX ст. і пов'язані з іменами С. М. Бібікова, П. Й. Борисковського, а пізніше - А. А. Формозова, М. Ф. Рожка і М. С. Бандрівського. Важливими були геолого-географічні студії К. І. Геренчука, В. Н. Дубляніського й А. А. Ломаєва, фауністичні досліди К. А. Татаринова. Такі роботи свідчать про наявність більше 60 печерних об'єктів. Окремі з них зафіксовані в Львівській та Тернопільській, а основна маса - в Хмельницкій областях, і, зокрема, в Кам'янець-Подільському й, деякою мірою, суміжному Чемеровецькому районах. Практично всі печери пов'язані з тріщинуватістю вапняків при перетині кряжу долинами рік Збруча, Смотрича, Тернави, Студениці й ін. Водні джерела, багаті фауна і флора, інші елементи екосфери сприяли, як і на інших територіях широкому використанню печерних утворів.

Комплексний аналіз печерних об'єктів і перш за все залишків матеріальної і духовної культури, кісток тварин, слідів обтіски стін, а також різноманітні архітектурні деталі дозволяють почленувати такі пам'ятки на цілий ряд типів. Відзначимо перш за все, що більшість з них природного, карстового походження і утворилися в гіпсах, або вапняках, а іноді - в інших породах. Штучні порожнини частіше всього витесані (або видовбані) людьми, починаючи з епохи металів, як правило, на природній основі.

В деяких печерних комплексах знайдені й різноманітні залишки, що свідчать про використання цих порожнин у ранньому та пізньому середньовіччі. Печери були схованками від татар, інших лихоліть (Бакота, Студениця). Відзначимо рештки сторожової вежі, могильника, поганського капища та монастиря поблизу смт. Підкамінь Бродівського району на Львівщині. Є подібні об'єкти, в тому числі келії, і в південній частині товтр - в Кам'янець-Подільському та суміжних районах (перш за все Субіч і Бакота). В ряді печер перебував розбійник Сокіл (Карачківці й Бакота), народний месник У. Кармалюк (Привороття і Залуччя), деякі з них - з написами, як наприклад, у Субічі (1734 рік). Однак в цілому, залишків матеріальної культури цього періоду в печерних порожнинах нам поки відомо небагато. Суттєвим є те, що в більшості це довбані (витесані) в скельних породах порожнини їх будівельно-архітектурні особливості дають вже значну інформацыю про використання в світських і духовних цілях.

Л. Г. МАЦЬКЕВИЙ, І. М. ГУНЬОВСЬКИЙ
(м. Львів)