Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Перейти у головне меню

ДОСЛІДЖЕННЯ ДОМІНІКАНСЬКОГО КОСТЬОЛУ

Історія нашого міста надзвичайно складна і, незважаючи на багаторічні дослідження, має ще багато білих плям. А чи не найбільше таємниць приховує споруда, розташована в центрі Старого міста - комплекс будівель Домініканського монастиря. Орден отців-домініканців з'явився в місті наприкінці XIV ст. До цього часу відносять будівництво першого їх костьолу, який згорів 1420 р. Після пожежі зміцнілий орден зводить кам'яний храм, який протягом століть неодноразово перебудовується. Під час турецького панування костьол було перетворено на мечеть, а монастир під казарми. 1737 р., за проектом Яна де ВІТТЕ почалася реконструкція комплексу Домініканського монастиря. Фундатором будівництва був давній подільський шляхетський рід ПОТОЦЬКИХ. В результаті проведених робіт Домініканський костьол став найвишуканішим костьолом в Кам'янці, а його розпис, ліпний декор та позолота до сьогодні вражають неповторністю.

Домініканський монастир закрито на початку XIX ст., а його приміщення до 1866 р. використовувалися під католицьку семінарію. На початку XX ст. тут розміщався музей історико-археологічного товариства. До Великої Вітчизняної війни на території комплексу перебували різні установи - Клуб кустарів, хлібопекарська артіль інвалідів "Зоря Революції", артіль "Червоний чоботар". Під час війни архітектурний комплекс Домініканського монастиря було сильно пошкоджено. В повоєнний час на Домініканському костьолі проведено першочергові реставраційні роботи. В 60-90-х роках силами архітекторів та реставраторів комплекс споруд монастиря набрав закінченого архітектурного вигляду. Мідними листами було перекрито дах костьолу і каплиці, на дзвіниці споруджено новий купол з міді. Однак пожежа, яка в липні 1993 року спалахнула в монастирі, вщент знищила багаторічну працю реставраторів.

Поряд з будівельними роботами на території Домініканського монастиря і впродовж багатьох років проводилися архітектурно-археологічні дослідження. Так, в інтер'єрі костьолу виявлено крипти XVIII ст. з рештками людських поховань, а також визначено кілька будівельних періодів в історії храму. Чітко простежена межа костьолу до його перебудови у XVIII ст. Монети, що знайдені при розкопках, датують культурні нашарування в інтер'єрі храму XVI ст. Паралельно з роботами в костьолі архітектурно-археологічні дослідження протягом 1992-1997 років проводилися у внутрішньому дворику монастиря. Тут досліджено кам'яне мощення подвір'я, а також кам'яні жолоби для збору води. Роботи проводилися фахівцями Кам'янець-Подільської фундації разом з архітекторами інституту "Укрзахідпроектреставрація". Оскільки при дослідженнях виявлено велику кількість людських кісток, до пошуків було залучено американських антропологів, які вивчали і аналізували знахідки. Порівняльний аналіз кісток з різних частин міста дасть можливість встановити антропологічні типи та відмінності середньовічних жителів Кам'янця. Однак в ході цьогорічних робіт виникла непередбачена ситуація, яка не дала змоги закінчити дослідження сезону 1997 р. За вказівкою ксьондза кафедрального костьолу Алойзія розкоп Кам'янець-Подільської фундації у внутрішньому дворику монастиря було засипано. Така дія завдала величезних збитків експедиції з США, оскільки не дала змоги завершити роботи і підвести підсумки. Звіт є підсумком та кінцевим результатом досліджень. На основі звіту виділяються кошти на наступну експедицію. Відомо, що існує угода про передачу Домініканського монастиря римо-католицькій общині, однак розкоп було засипано задовго до підписання офіційного акту про передачу. Причому, результати проведених пошуків необхідні і самій общині, оскільки жодні реставраційні роботи неможливі без архітектурно-археологічних досліджень. Тому незрозуміла поведінка ксьондза Алойзія, його ставлення до наукових пошуків.

Поряд з цим у пресі з'являються публікації про те, що з передачі костьолу Ордену Домініканів почалося друге життя пам'ятки. Дуже хочеться, щоб і костьол встав з руїн, однак прикро, що оновлення храму починається непорозумінням з науковцями, які роблять все можливе для вивчення та збереження пам'ятки.

Андрій ЗАДОРОЖНЮК,
старший науковий співробітник ДІАЗу.