Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Є. ПЛАМЕНИЦЬКА, А. ТЮПИЧ,
архітектори науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури м. Києва.

"Прапор Жовтня", 16 січня 1968 р.

Дослідження фортеці триває

Вже на протязі кількох років проводяться дослідження визначної пам'ятки оборонного зодчества України - Кам'янець Подільської фортеці. Ще у 1963 р. науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури м. Києва при дослідженні західної частини Старої фортеці виявив в п'ятиметровій товщі муру більш ранній, який на тому етапі досліджень здавався найдавнішим у фортеці. Тоді ж з'явились нові дані і про дві її башти - Денну та Нову. Якщо раніш вважалось, що вони побудовані у середині XVI ст., то після дослідження виявилось, що тільки до того часу Денна башта налічувала кілька будівельних етапів, з яких найдавніший належав не пізніше XIV ст. Також дізнались ми, що Нова башта збереглась до нашого часу не в первісному вигляді. У 1672 р., під час штурму фортеці, її було частково зруйновано, а потім заново відновлено турками.

Дослідження послідуючих років набули більш широкого розмаху. Крім вивчення окремих споруд фортеці, розпочались розкопки її території. Вони проводились під наглядом керівника слав'янського загону комплексної подільської експедиції І. Винокура. До роботи активно підключились Державний історичний музей-заповідник та Державний педагогічний інститут м. Кам'янця-Подільського. В обмірах та розкопках прийняли також участь студенти Київського інженерно-будівельного інституту.

Кожен рік з'являлось щось нове у біографії фортеці. По-новому стала виглядати її історія. Уточнювались відомості про її окремі споруди. Виявилось, наприклад, що всім відома башта Чорна, яка стоїть праворуч від брами, називається невірно, її слід називати Ново-східною баштою, бо одна Нова стоїть біля башти Денної. Чорна ж була недалеко від міської брами і зникла наприкінці XVII ст. під час штурму фортеці турками. Її ще треба знайти. Між іншим ми маємо деякі дані про її розташування.

З'ясувались назви ще кількох башт. Башту Денну, яку часто називають Донною, пов'язуючи або з тим, що вона стояла на дні рову, або з тим, що не мала завершення, слід називати тільки Денною. Таку назву вона дістала як перша башта, що з'явилась у фортеці на її південному розі. Цю назву вона мала і в документах XVI ст.

Або, наприклад, башта, що має зараз три назви - Ляцька, Ляшська та Біла, її первісна назва - Ласька. Вона була побудована Яном Лаським. Пізніше слово Ласька трансформувалось у Ляцьку та Ляшську. Назва ж Біла походить не від того, що башта отинькована (тиньк ми бачимо і на других баштах), а тому, що за документами XVI ст. біля неї стояла "біла хата".

Найбільш значні результати дали дослідження фортеці останніх двох років, що не тільки виявили її первісне планування в давні часи, але й поповнили наші відомості про минуле самого міста. Тут ми не маємо можливості розповісти про всі відкриття, зроблені під час дослідження. Найголовніші ж з них це - виявлення досі невідомої другої Малої башти, кількох мурів на глибині п'яти метрів від сучасної поверхні землі та рову шириною вісім метрів. Все це разом з багатим археологічним матеріалом культурних нашарувань від трипілля до нашого часу дало можливість зробити висновок не тільки про те, що територія фортеці була заселена ще в часи трипілля і протягом майже всіх послідуючих історичних епох не залишалась людиною. Перш за все це свідчило про те, що територія, яку займає зараз Стара фортеця, у давньоруські часи мала вигляд вузького перешийку. Його ширина не перевершувала 35-40 м. По-друге, давнє ядро Старої фортеці, що стояло на цьому перешийку, було у кілька разів менше сучасної її території. Межі його проходили між баштами Денною, Малою та виявленим ровом.

До якого ж часу слід віднести це давне ядро фортеці? До 70-х років XIV ст., як досі вважалось? Відповідь на це питання дали матеріали досліджень 1967 р. Цьому в значній мірі сприяла всебічна допомога працівників Кам'янець-Подільського історичного музею, товариства охорони пам'яток, студентів педагогічного інституту та школярів. Про допомогу останніх слід навіть сказати кілька слів. Невичерпний інтерес та героїчні зусилля, з якими працювали юні дослідники (В. Галицький, Ю. Темченко, В. Степанько, С. Коморкин, П. Прокопенюк, В. Гудковський та інші), допомогли розкопати значну ділянку фортеці і виявити залишки її давніх споруд. Так, в тому місці, де в 1963 р. було відкрито давнє ядро західного муру, що вважалось нами за найбільш раннє у фортеці, був виявлений більш давній фрагмент. В ньому збереглись бійниці, форма яких вказувала про належність його до часів довогнепальної зброї. Цей мур вдалось простежити на протязі 35 ти метрів. Місцями він зберігся навіть з зубцями. Таким чином, виявилось, що напільна сторона давнього ядра фортеці повністю перетинала перешийок, що вів на півострів, де зараз розташоване Старе місто Кам'янця-Подільського.

Ретроспективний аналіз будівельних етапів фортеці від середини XVI ст. дозволив встановити їх послідовність та віднести появу її давнього ядра до давньоруського часу. У нас є підстави вважати, що це могло статися не пізніше другої половини XIII ст. Поява в ті часи такого укріплення свідчила про те, що воно захищало півострів, на якому повинно було існувати не просто поселення, а місто. Це в свою чергу ще раз підтверджує існування Кам'янця-Подільського в давньоруські часи.