Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

А. МАРЦЕНКІВСЬКИЙ,
учитель Староушицької середньої школи робітничої молоді.
"Радянське Поділля", 13 березня 1971 р.

ДРЕВНЯ УШИЦЯ

Багато паводків обмило наше подільське Подністров'я відтоді, як у місті Ушиці предок самого Івана Слабосія, якому у 1436 році король Ягайло дарував місто, скинув з муру у дністрові весняні вихори свою невірну красуню-дружину. Тузі його не було меж, коли стариган довідався, що хвилі швидкоплинної річки ніколи не повернуть його грайливе створіння, окрасу різних банкетів і гульбищ. Вельможа задумав з гонором поховати дружину. Але кого ховати? Тіло чорнокосої панни не знайдено.

- Де чарівник, який зміг би показати хоч на мить мою ґречну панну? - лив сльози деспот-муж.

- Я - чарівник, - гордо мовив вродливий синьоокий тесляр. - Я зроблю найкращу у світі домовину, і... ваша величність побачить того, кого треба поховати.

Золоті руки мав ушицький майстер. Робота його була такою чудовою, що оглядаючи домовину, жорстокий вельможа побачив у ній... своє відображення і вмер від потрясіння. Чарівник-майстер відомстив тиранові за його жорстокість.

Багато вітрів обпалило стеками й морозами скелі Подністров'я, вирізьблюючи з них дивовижні піраміди на честь фараона, ім'я якого Древність. Пам'ятники, як правило, мовчать, але красномовним є народний переказ про теслю-чародія, який мистецтвом своїх рук прославив древнє місто Дністрового Пониззя.

Літописні джерела вслід за народними переказами стверджують, що Ушиця здавна славилась своїми теслярами, садоводами, каменярами, рибалками. Мешканці займались сплавом лісу, вирощуванням тютюну. Навіть аніс був звичною для цієї місцевості культурою.

За часів Київської Русі в XII столітті Ушиця була значним укріпленим містом. У XIII столітті перевага надається центрові Пониззя - Бакоті.

За літописними даними у 1144 раці Пониззя було в складі Галицького князівства. Володимир Володарович, галицький князь, вперто відстоював свої володіння в боротьбі з київським князем Всеволодом Олеговичем, який кинув на Пониззя війська, очолені Ізяславом Давидовичем. Це були події, які передували історичним фактам, відображеним у "Слові о полку Ігоревім", коли князі в розпалі міжусобних чвар брали собі за союзників ворогів руського народу - половців. Ізяслав з допомогою войовничих кочівників оволодів укріпленнями Ушиці.

Володимир Галицький серцем відчував важкість втрати Ушиці, цього значного форпосту Причорномор'я і півдня взагалі. При укладенні миру зі Всеволодом він домігся повернення цього міста. Через 13 років син Володимира Галицького Ярослав Осмомисл досяг деякого зміцнення князівства, але викликав невдоволення народу своїми поборами.

На галицький престол почав претендувати двоюрідний брат Осмомисла Іван Ростиславович, якого прозвали "безладником" за злодійкувату вдачу. Ярослав вислав непокірного за межі його вотчини.

Татаро-монгольська навала так знесилила Русь, що вона стала здобиччю польських і литовських воєвод. У 1436 році король Ягайло віддав Ушицю Іванові Сла-босію, а згодом, у XVI столітті, нею правлять Карачевські і Яцемірські. Їх жорстокість, пихатість і паразитизм залишали в народі безліч переказів, один з яких наведений на початку статті і свідчить про незадоволення польською владою.

У 1702 році, за століття перед діяльністю Кармалюка, в Ушиці піднялось народне повітання. Історик Ю. Сіцінський пише в одній із своїх праць, що після придушення його майже всі жителі міста перейшли через Дністер в Валахію "в виду боязни наказаний от польского правительства".

У такий спосіб ми довідуємося про гостроту національно-визвольної боротьби, яка передувала пізнішим переможним козацьким війнам, свідком яких став уже Кам'янець-Подільський.