Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН
Подолянин, 22 серпня 2003 р.

Францисканська

Францисканська вулиця - це західний фасад Старого міста. Західнішим від неї є тільки Західний бульвар. Але сьогодні Західний бульвар - це невелика занедбана та майже забута людьми смуга над кручею з тилу Францисканської вулиці. Тож на сучасній мапі Старого міста Західний бульвар навіть не показано. Хоча три роки тому (З серпня 2000 р.) "Партія відродження Кам'янця-Подільського" провела спеціальне виїзне засідання, присвячене Західному бульвару, але тодішнім суботником з розчищення його території справа відродження бульвару поки що обмежилася. Тож так і залишилася Францисканська вулиця найзахіднішим реальним топографічним об'єктом Старого міста.

Францисканська вулиця тягнеться з півночі на південь - від мінарету до Старого бульвару. Крайніми її точками є: на півночі - будинок католицького єпископа (Францисканська, 2), на півдні - Кам'янець-Подільська філія поштово-пенсійного банку "Аваль" (Францисканська, 10) та ще невелика "Закусочна", обладнана торік у колишній заводській прохідній. Будинків з непарними номерами Францисканська вулиця не має.

Повністю пройтися Францисканською сьогодні неможливо. Північна її частина нині фактично є частиною подвір'я Петропавлівського католицького кафедрального комплексу, тож може бути відрізана від доступу зачиненими воротами. Але і рухаючись від воріт на південь, ми невдовзі, пройшовши повз будинок Кам'янець-Подільського єпархіального управління Української православної церкви (цілком очевидно, що Московського патріархату, оскільки напис на таблиці будинку на Францисканській, 8 виконано виключно російською мовою), впремося в мур. Через нього, звісно, можна перелізти, але навряд чи кому захочеться потрапити в лабети бур'янів. Тож до банку "Аваль" чи до "Закусочної" потрібно добиратися паралельною Старобульварною вулицею.

Гарно проглядаються контури Францисканської із Замкового мосту. Внизу, мов стрілка, що вказує вгору на Францисканську вулицю, видніється вежа "На броді" з ще недавно голим дахом.

А тепер щодо назв вулиці. При поляках вона була Францисканською, бо тут розташовувалися костел і кляштор (монастир) чернечого ордену францисканців. При росіянах (а Поділля від Польщі до Росії перейшло 1793 р.) вона була Архієрейською вулицею, бо костел було перетворено на архієрейську церкву Успіння Пресвятої Богородиці, а кляштор - на будинок архієрея, (1799 р. тут замешкав перший подільський православний єпископ Іоанникій). До речі, крім Архієрейської вулиці, був ще й Архієрейський провулок (нині не існує), який з'єднував Архієрейську вулицю з Польським ринком (в ті часи - з Центральною площею) якраз навпроти архієрейської церкви. Нині в архієрейській церкві Успіння Пресвятої Богородиці (Францисканська, 6) знову відбуваються богослужіння (її, як і будинки справа та зліва, передано УПЦ Московського патріархату 13 грудня 1994 p.).

Звісно, коли в листопаді 1920 р. Кам'янцем остаточно оволоділи більшовики, вони не могли залишити на мапі міста Архієрейську чи відновити Францисканську вулицю. Тож 1922 р. (за даними краєзнавця Андрія ТЕРЛЕЦЬКОГО) чи 1923 р. (за даними краєзнавця Сергія ШКУРКА) Архієрейську вулицю було перейменовано на провулок III Інтернаціоналу. Ця організація, відома ще як Комінтерн, у 1919-1943 pp. об'єднувала всі компартії світу й керувала міжнародним комуністичним рухом.

Після війни провулок III Інтернаціоналу став Музейним провулком. Можливо, тому, що ще до війни католицький кафедральний костел, звідки починався провулок, було передано під філію історичного музею-заповідника. Тут до 1990 p., коли костел повернули законним власникам, розміщувався відділ історії релігії та атеїзму. Щодо назви провулку - Музейний - висловлювалися різні думки. Так, журналіст і письменник Юхим АЛЬПЕРІН, наводячи низку назв вулиць і провулків, яку завершував Музейний провулок, ущипливо зауважував: "Звичайно, за "царя Панька", можливо, ці назви мали якийсь смисл, а сьогодні про що вони говорять? Тим більше, як достеменно відомо, у "Музейному провулку" ніяких музеїв чи щось подібне ніколи не існувало..." ("Прапор Жовтня" від 25 серпня 1962 p.). Натомість згадуваний уже краєзнавець Андрій Терлецький вважав, що провулку "влучно підібрано назву - Музейний" ("Прапор Жовтня" від 15 травня 1982 p.).

Коли настала пора повертати вулицям Старого міста давні назви, то первісна пропозиція науковців нашого історико-архітектурного заповідника була простою: Музейний провулок перейменувати на Музейну вулицю. І знову в дискусію, як і щодо Троїцької вулиці, втрутилася Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА. На її думку, відновлюючи назви Домініканської та Тринітарської вулиць, логічно було б згадати і про францисканців. "Що ж стосується назви "Музейна", то нині ціле Старе місто є містом-музеєм..." - так завершила свою аргументацію Ольга Анатоліївна ("Прапор Жовтня" від 2 червня 1989 p.). Топонімічна комісія та президія міськради прислухалися до цих зауважень - і 11 вересня 1990 р. на мапі Старого міста знову з'явилася Францисканська вулиця.

Чернечий орден францисканців 1209 р. заснував святий Франциск Ассизький. Згідно з легендою, записаною в костельних візитах, уже 1320 р. в Кам'янці існував дерев'яний Францисканський кляштор під опікою литовських князів. Мурований костел Успіння Діви Марії францисканського кляштору постав після спустошливої пожежі 1420 р. Під час турецького панування 1672-1699 pp. костел не було зруйновано. Повернувшись до міста, францисканці досить швидко дали йому лад. А ось кляштор довелося зводити наново, роботи було завершено 1753 р. У листопаді 1781 р. Кам'янець відвідав польський король Станіслав Август. Оскільки францисканський кляштор розташовувався вгорі прямо над важливим бродом через Смотрич, король надумав облаштувати тут укріплення і виклопотав у Папи Римського дозвіл перенести кляштор до Городка, що в 50 верстах від Кам'янця. Тож 1787 р. францисканці покинули Кам'янець...
Узагалі, Францисканська вулиця колись була західним католицьким фасадом міста. Судіть самі: між палацом католицького єпископа та францисканським кляштором розташовувався костел св. Катерини - один з найстаріших у місті. Під час турецького панування цей костел зовсім занепав, у XVIII ст. його не відновлювали - і він лежав у руїнах. Тільки 1816 р. біскуп Мацкевич розпорядився розібрати руїни костелу, і з його каміння збудували невеликий будинок. На південь від костелу францисканців католицький фасад вулиці продовжували костел і кляштор домініканок.

У радянський час вулиця набула виразного індустріального характеру: тут розміщувалися посудний цех металоштампувального заводу (в палаці єпископа), бавовняна ткацька фабрика (в кляшторі францисканців), електромеханічний завод (у кляшторі та костелі домініканок). Доходило просто до жахливих речей: у колишньому францисканському костелі електромеханічний завод свого часу налагодив ливарне виробництво. Слава Богу, все це позаду. Але 10 квітня ц.р. на Францисканській місто спіткала найжахливіша біда: на другому поверсі архієрейської церкви сильно постраждали від вогню п'ять безцінних фондів з документами 1795-1920 pp. Після цього Кам'янець утратив усі моральні права опиратися перевезенню свого архіву до Хмельницького...

Повільно, дуже повільно Францисканська відроджується. Так, 29 вересня 1996 р. відбулося перше богослужіння в католицькому храмі архангела Михайла - костелі, що був при монастирі сестер домініканок. Повернули католикам і будинок, де раніше стояв костел св. Катерини. Зализує рани, завдані пожежею, архієрейська церква. Найпошарпанішим сьогодні є колишній архієрейський будинок - це вже справжні руїни. Але сподіватимемося, що Францисканська вулиця - унікальний музей просто неба - ще відродиться. Правда, кляшторні підвали Францисканської, як пише Ольга Пламеницька, "й досі замуровано з часів, коли вони стали братською могилою безневинно розстріляних і закатованих" енкаведистами. Тож, мабуть, доки останки жертв не буде по-християнськи поховано, справа з відродженням вулиці не зрушиться...