Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ГОСПІТАЛЬНА

Свою назву вулиця одержала від вірменського госпіталю, який було побудовано на початку вулиці в 1614 р. у будинку № 6 (тепер тут знаходиться бродильний цех винзаводу"). Це найдовша вулиця вірменських кварталів, які ще в IX віці виникли на південних схилах Старого міста. Мікроклімат, створений Товтрами, що захищають місто від північних вітрів, нагадував вірменам клімат далекої батьківщини. З'явились вірмени в нашому місті після одруження князя Київського Володимира на вірменці Ганні. Переселення вірмен в Київську Русь активізувалось, коли турки-сельджуки захопили Вірменію.

Починається Госпітальна з південно-західної частини Радянської площі (колись тут був вірменський ринок) і простягається на схід вздовж південного схилу Старого міста, перетинаючи провулок Гоголя. До неї приєднуються справа вулиця Бабушкіна, зліва - Рози Люксембург, створюючи віялоподібне розгалуження. Воно було зручним для перекидання військ з казарм, що розміщалися на кінці Госпітальної (тепер тут приміщення тютюнової фабрики). Закінчується ця вулиця, з'єднуючись з вул. Комсомольською.

Вірменські госпіталі, два з яких було споруджено ще в XIV-XVI ст. ст., не збереглись повністю. Тепер залишився лише один такий будинок, зведений у 1614 р., у дворі якого є бойова башта. На розі Госпітальної і провулку Гоголя стоять залишки палацу Галіль-Паші у вигляді контрфорсів, що виходять на Госпітальну. Тут у кінці XVII ст. жив намісник турецького султана в місті Галіль-Паша. Він відзначався жорстокістю щодо місцевого населення. Недарма люди при сварках вживали видозмінений вислів: "Агі на твою голову".
Коли йти вулицею далі, то зліва зустрічаємо будинок № 7 (колись був з колонами), котрий належав історику міста Олександру Миколайовичу Прусевичу. Комплекс будинків, споруджених у 1760-1788 p.p. військовим комендантом Яном де Вітте, займає тепер тютюнова фабрика (будинок № 14). Це були могутні укріплення з стінами товщиною до двох метрів, які доповнювали оборонні споруди Руських воріт. Зовні вони не нагадували укріплень і добре гармоніювали з середньовічною архітектурою Старого міста. З півдня, з боку річки Смотрич, все було замасковано під звичайні міські будинки, вікна зроблені великими, їх швидко можна було замурувати для потреб оборони. Тут постійно до 1816 року розташовувався міський військовий гарнізон, який у разі потреби розосереджувався для оборони міста по вулицях, що підходили сюди звідусіль. Після 1816 р. казарми були ліквідовані і в них розташувався госпіталь для лікування поранених. У 1830 р. в ньому служив молодий військовий лікар Володимир Іванович Даль, відомий як складач "Тлумачного словника живої великоруської мови". його відрядили сюди для боротьби з епідемією холери в місті. В.І. Даль вивчав також історію, археологію, фольклор Поділля, написав історичну повість "Подолянка".

У 1918-1919 p.p. на території госпіталю проводила роботу підпільна більшовицька організація на чолі з Давидовим. Тут у петлюрівській військовій частині діяли Петро Губашов, технік Фіщенко, брати Охотнікови - Семен, Михайло, Андрій і Сергій, з явочною квартирою у матроса Петровського. Члени революційної групи вели революційну роботу в петлюрівських військах, розповсюджували листівки, які друкувались друкарем Табачніковим. Провокатор викрив підпільну організацію, були розстріляні Семен і Михайло Охотнікови. Вони поховані в сквері на розі вулиць Чкалова і Шевченка, біля пам'ятника бійцям революції, встановленого на честь п'ятої річниці Великого Жовтня.

Михайленко А.
Госпітальна // Прапор Жовтня, 1984. - 18 червня.

Читайте ще про вулицю Госпітальну