Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Іван ГАРНАГА

ХТО І КОЛИ ЗАСНУВАВ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСКИЙ
1. Історіографічна довідка

У "Віснику" вже друкувалися матеріали про результати проведених в 80-х роках досліджень історії Замкового мосту. Архітектори Євгенія та її дочка Ольга ПЛАМЕНИЦЬКІ, А.ТЮПИЧ, фахівець в галузі мостобудування А.ШКУРАТОВСЬКИЙ на основі вивчення способу обробки каменя і мурування опор та аркових конструкцій Замкового мосту в Кам'янці-Подільському дійшли до висновку, що його спорудження, як і заснування міста, потрібно датувати II ст. н. е.

Публікації в низці періодичних видань, зокрема в "Урядовому кур'єрі", викликали великий резонанс серед науковців, громадськості не тільки в Україні, а й за її межами. Це й не дивно. Адже, як вважають ці дослідники, Кам'янець - найстаріше місто лісостепової і поліської частини України. Навіть Київ - "мати всіх міст руських" на три століття молодший від Кам'янця.

Міркуваннями щодо коректності висновків фахівців, які досліджували історію Замкового мосту, ділиться колишній заступник директора, а потім директор обласного держархіву, член обласної редколегії книги "Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область", виданої 1971 року, Іван ГАРНАГА. Він не погоджується з деякими, на його думку, поспішними висновками цих фахівців і вважає, що варто продовжити дослідницьку роботу, залучивши до неї італійських та грецьких фахівців.

Бібліографія історії Кам'янця-Подільського досить велика. Проте вона відповідає переважно часам середньовіччя (XIV-XVII ст.) і новітнього періоду. У своїх творах Кам'янець не згадав жоден з істориків античної доби. Це й зрозуміло. Адже свої міста-колонії стародавні греки засновували лише на узбережжі Чорного і Азовського морів. Античні автори не засвідчили жодного міста, заснованого на судноплавних Дніпрі, Дону, а Дністер в середній його течії за останні 10 тис. років ніколи не був судноплавний (плоти по Дністру могли рухатись лише за течією).

Правда, на карті Північного Причорномор'я, виготовленій античним географом Птолемеем, позначене місто під назвою Петридава (в перекладі з давньогрецької мови - "кам'яне місто"). Але воно розміщено не на дністровській притоці Смотрич, а в східній частині Буковини. Важливим джерелом вивчення історії українських міст є давньоруський літопис "Повість врем'яних літ". І в цьому літописі не згадується Кам'янець, хоч засвідчується існування інших міст Пониззя - Меджибожа, Ушиці, Бакоти, Калюса та інших.
Полеміка наших істориків щодо коректності локалізації Кам'янця, сплюндрованого 1242 року монголо-татарами, - безпредметна.

Літопис згадує не наш Кам'янець, а волинський. Колись він розташовувався за 40-50 км на північний схід від літописного Полон ного і після нападу на нього полчищ хана Батия не відновлювався. Далі монголи рухались не в південному, а в західному напрямку, в бік міста Володимира-Волинського. А в Середньому Подністров'ї вони з'явились аж наприкінці 50-х років XIII ст. Тоді вони зруйнували столицю Пониззя -міста Бакоту й Ушицю.

Вперше назва міста на Смотричі з'являється в Литовському літописі. Рядки цієї літописної згадки Датуються 60-ми роками XIV ст. Тоді, як свідчить джерело, литовський князь Ольгерд, розгромивши кримських татар на р.Сині Води (тепер р.Синюха, притока Південного Бугу), приєднав Поділля (колишнє Пониззя) до своїх володінь. Кам'янець стає столицею Подільського князівства, яке перебувало у васальній залежності від Великого Литовського князівства. Господарями цього князівства були три сини Коріата - брата великого князя Ольгерда.

З кінця XIV до початку 30-х років XV ст. точилась запекла боротьба польських і литовських магнатів за Поділля. Перемогу здобули агресивні поляки. Наш край став Подільським воєводством у складі Польської держави.

Про тогочасні і подальші події, що розгортались у Кам'янці і навколо нього, існує багата джерельна база, зокрема документальна. Цінні мате ріали про наше місто зберігаються у Краківському історичному архіві та відділі давніх актів Центрального історичного архіву України в Києві, в історичних бібліотеках, їх рукописних відгулах.

Інтерес до історії Кам'янця посилився після приєднання Поділля до Росії наприкінці XVIII ст. В середині
XIX от. матеріали про минуле губернського міста друкували газети "Подольские губернские ведомости", а згодом "Подольские епархиальные ведомости". З'являються статті, в яких автори прагнули відповісти на запитання, коли і хто заснував Кам'янець. Як свідчать публікації, авторам їх була відома карта Птолемея, яка датується II ст. н е. Вони вважали, що Петридава це і є стародавній Кам'янець, що античний географ помилився, розмістивши це місто на дністровському правобережжі.

Цій концепції авторів публікацій середини XIX ст. в 90-х роках завдав удару видатний подільський історик Юхим СІЦІНСЬКИЙ. Він доводив, що місто засновано в 60-х роках XIV ст., обґрунтувавши свою версію документальними джерелами - грамотами князів Коріатовичів.

1962 року громадськість Кам'янця, як і Вінниці, мала відзначати 600-річчя міста, але на початку того ж року в музей-заповідник надійшла копія "грамоти" одного з синів Ярослава Мудрого, адресованої вірменам. В ній сказано, що князь запрошує хоробрих вірменів у своє військо для захисту руської землі від половців, і що ті, хто служитиме князю, поселяться на Русі там, де побажають. Копію "грамоти" вірменські історики доповнили словами: "І поселились вірмени, і заснували місто Кам'янець". Під керівництвом відділу пропаганди МК партії в місті розгорнулась підготовка до відзначення 900-річчя міста. Я, як фахівець в галузі дипломатики (документознавства) добре розумів, що і сама грамота - фальшива, і фальшиве доповнення до неї, яке зробили вірменські історики, бо вірмени поселились в Кам'янці не в XI, а в ХІІІ чи XIV ст.

Побував я в міськкомі партії, зустрічався з його працівниками. Мені приблизно відповіли так: "Ми теж не впевнені у вірогідності князівської грамоти, але хотілось би, щоб уряд підкинув коштів для упорядкування міста і проведення ювілею".

Та коштів не виділили, бо київські науковці, зокрема професор ВВЕДЕНСЬКИЙ, документаліст за кваліфікацією, не підтримали вірменську версію про час заснування Кам'янця,
На початку наступного року громадськість за інерцією відзначила ювілей, але скромно і тихо, на мінорній ноті.

А тим часом в місті розгорнула дослідницьку роботу група археологів під керівництвом доцента Кам'янець-Подільського педінституту І.ВИНОКУРА, київських архітекторів Є.ПЛАМЕНИЦЬКОЇ і А.ТЮПИЧА, за участю працівників музею-заповідника, краєзнавця С.ШКУРКА. В 60-х роках науковці провели археологічні розкопки на території фортеці, в 60-80-х роках - в центральній частині Старого міста. Як відомо, тоді в історичній частині Кам'янця, вздовж головних вулиць і на майданах прокладались комунікації. Краєзнавець С. Шкурко, працівники музею-заповідника дослідили кожну вириту траншею, виявляючи там багато пам'яток матеріальної культури Х-ХІІ ст. На кінець 60-х років нагромадилось стільки археологічних знахідок, що стало можливим по-новому трактувати питання часу заснування Кам'янця.

Пам'ятаю, на одному із засідань робочої групи щодо підготовки історичного нарису про Кам'янець-Подільський (цей нарис ввійшов у книгу "Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область") обговорювалось питання про час трансформації давнього града (городища) в місто. У цьому засіданні взяли участь покійний професор Л.КОВАЛЕНКО, тоді доцент І.ВИНОКУР, працівник сільськогосподарського інституту В.ЛАНЕВСЬКИЙ і автор цих рядків. Група підтримала автора монографії про племена черняхівської культури (ІІ-V ст. н. е.) І.Винокура і фахівця в галузі української історіографії Л.Коваленка, які внесли пропозицію: зважаючи що немає літописної згадки про Кам'янець за період Київської Русі, дату заснування міста визначити за пам'ятками матеріальної культури. Оскільки наявні археологічні пам'ятки фіксують бурхливий розвиток в Кам'янці ремесел і торгівлі за часів внука Ярослава Мудрого Ростислава та його нащадків, датувати перетворення укріпленого поселення сільського типу (града) в місто рубежем ХІ-ХІ І ст.

Пропозицію робочої групи прийняла обласна і республіканська редколегія "Історії міст і сіл УРСР".
Та частина історичного нарису про Кам'янець, в якій йде мова про заснування міста, після виходу у світ тому нашої області стала еталоном для цілого покоління дослідників і шанувальників історичного минулого.

Сенсаційні знахідки останніх років відкрили новий період у дослідженні далекого минулого нашого міста. Якщо архітектори та фахівці в галузі мостобудування впевнено датують спорудження опор Замкового мосту періодом римського імператора Марка Ульпія Траяна, то на це треба зважати. Підкреслюю, у цьому питанні головне - точність датування спорудження опор. Бо римським способом обробки і кладки каменя користувались і в IX, і в XI, і в XVII ст.

Отже, в історії Замкового мосту, як і у всього міста, всі крапки над "і" ще не розставлено. Потрібно ще і ще раз ретельно перевірити коректність висновків архітекторів, запросити італійських та інших фахівців для глибшого дослідження ранньої історії нашого міста.

Іван ГАРНАГА. (Далі буде.)
Кам'янець-Подільський вісник, 25 січня 1997 року