Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Іван ГАРНАГА

ХТО І КОЛИ ЗАСНУВАВ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСКИЙ
3. Римські легіони не досягли нашого краю

Як уже зазначалося, міф про заснування Кам'янця римськими легіонерами виник ще в середині XIX ст. Римляни нібито не тільки звели грандіозні кам'яні споруди в нашому місті, а й побували на р.Збруч та дали ім'я Сатанову.

Нинішні дослідники історії Замкового мосту архітектори О.ПЛАМЕНИЦЬКА, А.ТЮПИЧ, працівник Українського транспортного університету А.ШКУРАТОВСЬКИЙ повторюють те, про що писали краєзнавці-аматори 150 років тому.

Щоб переконатись у тому, що ці дослідники допускають помилку, називаючи римлян будівничими стародавнього Кам'янця, варто розглянути військово-політичну ситуацію, яка створилася в регіоні після оволодіння легіонерами Дакією.

Рим був величезною античною імперією. За часів Траяна вона простяглася з заходу на схід на тисячі кілометрів. При імператорі Августі римські війська просувались у бік Чорного моря, підкоряючи Іллірію і Фракію. В І ст. н. е. легіони досягли гирла Дунаю. В середині цього століття вони здійснили походи в бік Нижнього Дністра для придбання рабів, худоби, хліба, меду, воску. Можливо тоді римляни побували і за Дністром - на північних берегах Чорного моря.

На рубежі І і II ст. н. е. за часів імператора Марка Ульпія Траяна величезна римська армія вступила в бій з об'єднаними силами гетів і даків. Війська варварів (так легіонери називали етнічні групи неримського походження) не витримали таранного удару легіонерів і стали відступати. Римляни ввели в бій кінноту, яка і довершила розгром гето-дакійських військ. Тоді легіонери захопили більшу частину Дакії, яка стала однією з найвіддаленіших провінцій Риму.

Оволодівши Дакією, римляни розпочали спорудження земляних укріплень (валів) вздовж своїх кордонів. Залишки цих валів (всі вони називаються Траяновими) помітні на території сучасної Румунії і тепер. Найграндіознішим тоді був так званий Нижній (Південний) вал, споруджений у II ст. н. е. римлянами між р.Прут і озером Сасик, щоб не допустити переправи ворожих військ через Дунай чи нижню течію р.Серет. Верхній (Північний) Траянів вал, що перетинає межиріччя Прута і Дністра за 70-80 км на південь від сучасного Кишинева, насипаний гетами, які хоч і зберегли свою територію, але були залежними від римлян.

Ми підійшли до розгляду основного питання нашої теми - чи продовжували римські легіони після розгрому гето-дакійських військ експансію в бік сучасного Кам'янця-Подільського.

На це питання дає відповідь античний історик Страбон. "Римляни, - повідомляв він, - відкрили... країну по той бік Істра (Дунаю. - І.Г.) до Тіри (Дністра. - І.Г.)". Страбон, згадуючи Дністер, мав на увазі лише нижню течію ріки. Далі він зазначав, що витоки Дністра і його середню течію ще не відкрито.

Відомий чернівецький історик І.ЧЕХОВСЬКИЙ упродовж кількох десятиліть вивчав історію походів римських легіонів на території сучасної Румунії і Дністровсько-Прутському межиріччі та будівництва Траянових валів, залишки яких збереглись і в Буковині. Ось що він сказав кореспонденту газети "Голос України" (12 жовтня 1996 року) В.БАБУХУ: "Римські легіонери ніколи не ступили на землю Буковини, тим більше за Дністер".

Щоб переконатись у коректності цього висновку, потрібно з'ясувати питання, чому римські війська зупинились у Дакії (центральній частині сучасної Румунії) і не рухалися далі у північному і східному напрямах.

Тоді, коли легіони розпочали війну з гетами і даками, Рим ще був досить могутньою імперією, здатною вести переможні війни то в одному, то в іншому кутку Європи, Азії. Але вже тоді опір поневолених племен дедалі зростав. Римлянам не вистачило сил, щоб оволодіти межиріччям Серета і Прута. Вже в середині II ст. н. е. на римські провінції регулярно нападали даки, гети, карпи, бастарни (плем'я германського походження), сармати, а потім венеди (слов'яни) і готи. Від неминучих поразок римських легіонів рятували земляні вали і кам'яні та дерев'яні укріплення, споруджені по периметру римських володінь у Дакії.

Варвари були здібними учнями тих, хто представляв античну цивілізацію. Вони навчилися майструвати на римський зразок зброю і бойове спорядження, вміло володіти мечами і списами. Зате місцеві племена, особливо слов'яни, застосовували свою тактику ведення бою чи облоги ворожих укріплень. Ця тактика ніколи не була шаблонною, вона змінювалася залежно від тих чи інших умов. І римські воєначальники не могли передбачити черговий тактичний хід противника.

Просуванню римських легіонів у бік Середнього Дністра заважав природний чинник. У першій половині І тисячоліття н. е. східну частину Буковини було вкрито непрохідними лісами. А ті шляхи, що вели через лісові хащі до Середнього Дністра, контролювали слов'яни, які розселились у Буковині.

У 30-х роках III ст. н. е. тиск кар-пів, даків, гетів і венедів на римську провінцію в Дакії посилився, а опір легіонерів слабшав. Насувались криза римського рабовласницького суспільства, розвал колись могутньої імперії. Легіони поступово відступали з усіх загарбаних територій. Близько 271 року вони остаточно залишили Дакію. Після смерті імператора Феодосія І 395 року відбувся поділ імперії на Західну і Східну.

Через 80 років Західна Римська імперія розвалилася під ударами лан-гобардів і повсталих рабів. Єдиним оплотом рабовласницького ладу залишалась Східна Римська імперія - Візантія, але і вона незабаром трансформувалась у феодальну державу.

Якщо римські легіони не досягли нашого краю, то хто ж звів кам'яні споруди в Кам'янці у ті далекі часи? На це запитання відповімо в наступній статті.

Іван ГАРНАГА. (Далі буде.)
Кам'янець-Подільський вісник, 15 лютого 1997 року