Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Імені Карла Лібкнехта

Вулиця Карла Лібкнехта названа в 1922 році на честь видатного діяча Комуністичної партії Німеччини, який загинув у 1919 році разом з Розою Люксембург від рук німецьких реакціонерів.

За час свого існування вулиця мала назви Домініканської (XIV століття), а після возз'єднання Поділля з Росією в XIX столітті одержала назву Дворянської - у зв'язку з побудовою будинку дворянських зборів поблизу Миколаївської (тепер Радянської) площі.

Вулиця з'єднує Центральну площу (колись Польський ринок), з Радянською площею (колишній Вірменський ринок).

До Великої Вітчизняної війни вулиця була в три рази довшою. Тепер залишилось лише два будинки. Двоповерховий житловий будинок №2 до кінця XVIII століття належав кам'янецьким старостам. З 1566 по 1577 рік тут жив молдавський господар Богдан Лопушняків, на початку XVII століття - теж молдавський господар, Костянтин Могила (1608-1612 роки). У середині XVII століття в будинку знайшла притулок дочка молдавського володаря Лупула - Розанда, яка була дружиною Тимоша Хмельницького - сина Богдана Хмельницького.
Наприкінці XVIII століття садиба цього будинку була поділена на три частини. Середня належала Скавронським - польським заможним шляхтичам. Тут жив і польський поет Адольф Янушкевич (1803-1857 роки), а також поет, художник і музикант Олександр Віхорський. Навпроти цього будинку - величний Домініканський костьол святого Миколи. Домініканці з'явилися в Кам'янці-Подільському ще при Коріатовичах, біля 1370 року. Вони одержали в 1401 році від князя Свидригайла село Зюбрівку, де спочатку поселились. А в місті збудували дерев'яний костьол. У 1420 році пожежа знищила костьол і монастир.

На пожертвувані кошти населення починається відбудова костьолу.

У 1672 році з приходом турків в місто, костьол перетворився в мечеть кам'янецького паші. З Константинополя привезли кам'яну кафедру, яка тепер зберігається в Кафедральному костьолі - філіалі історичного музею. В монастирі поруч із костьолом були казарми турецького війська. На подвір'ї монастиря в другій половині XVII віку Галіль-паша поставив пам'ятник з фонтаном своїй дочці, яка тут померла. Пам'ятник існував до кінця XIX століття, а потім був зруйнований у зв'язку з будівництвом будинку губернського окружного суду.

Після вигнання турків костьол знову почав діяти. В 1754-ому він реставрований в стилі барокко і до нього прибудовано будинок Потоцького. На фасаді костьолу була встановлена плита на честь Михайла Потоцького.

У зв'язку з возз'єднанням Поділля з Росією: монастир домініканців було ліквідовано. З 1981 року в приміщеній монастиря відкрито історико-археологічний музей, де було зібрано археологічні цінності, колекцію ікон, церковного живопису, цехові грамоти і привілеї цехів подільських міст, етнографічний матеріал, архіви і бібліотеку.

Домініканський костьол з 1843 року лишився як парафіяльний і продовжував добудовуватись, внаслідок чого тут змішані стилі ренесансу, готики і барокко. Так, у 1907 році завершили олтар і бокову каплицю, де знаходився портрет М.Ф. Потоцького. У лівій каплиці було зображено повернення Потоцького з турецької неволі і фреска святого Домініка. На кошти М.Ф. Потоцького в 1737 році було відлито дзвін з гербом Потоцького і встановлено на дзвіниці. На ній був також годинник, який потім був перенесений в архиєрейську церкву (колишній Францісканський костьол). Тепер у приміщенні костьолу знаходиться сховище обласного архіву.
За часів царату Дворянська вулиця вважалася вулицею аристократів. Тут був фешенебельний ресторан. Поруч із вулицею з боку Центральної площі була біржа, де місцеві багатії вершили свої фінансові справи.

А. ТЕРЛЕЦЬКИЙ,
член товариства охорони пам'ятників історії та культури.
Прапор Жовтня. - Кам'янець-Подільський, 1982. - 9 жовтня.