Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Імені Кармалюка

Вулиця названа на честь Устима Кармалюка - ватажка народно-селянського руху на Поділлі в двадцятих роках XIX сторіччя. У вашому місті він був ув'язнений в башті Старої фортеці, яка носить його ім'я. Тут Устима Кармалюка катували, а потім заслали до Сибіру. Звідти він утік, повернувся на Поділля, розгорнувши ще більш широке повстання кріпаків-селян.

За старим мостом, що веде із Старого міста на Польські фільварки, біля сходів, на Лівому березі Смотрича починається вулиця Кармалюка. Вона простягається під скелями вниз по течії річки аж до греблі колишньої водної станції. Мальовничо притулились хатки по лівому березі річки вздовж скелястих відшарувань силурійського вапняку, який каньйоноподібною стіною простягається вздовж берега Смотрича.

На початку вулиці розташовано три будинки. Два житлових, а за ними контора міськводоканалу (в будинку №5 по вулиці Кармалюка). За цією конторою стоїть невелика за розмірами Ковальська башта, збудована на межі XV і ХVІ століть. Колись вона мала назву Настінної башти, з'єднуючись переходом з баштою біля шлюзу через річку, як складова частина гідротехнічної споруди Польських воріт, що захищали протягом двох століть підступи до Старого міста.

За Ковальською баштою по лівому березі Смотрича раніше були житлові будинки. Тепер тут сад міськводоканалу з підсобними приміщеннями. Далі розташований пустир з штучними видовбаними в скелях печерами-захабами, які використовували захисники міста, аби відбити ворога, якщо він спуститься зі скелі в долину. В 1878 р. тут були лазні Велігурського, які пізніше зруйнували. На вулиці Кармалюка не раз переховувались підпільники під час Великої Вітчизняної війни.

У зв'язку з незручностями в розташуванні будинків, труднощами транспортного зв'язку, вузькою дорогою вулиця імені Кармалюка весь час скорочується внаслідок переселення її мешканців. Вже в післявоєнний час вона зменшилась на 15 будинків. В будинку № 37 жили червоногвардійці, робітники друкарні, І.В. Пустинніков і М.С. Грушевський, який був комісаром пошти і телеграфу в громадянську війну.
Стрімка річка Смотрич колись, біля десяти мільйонів років тому, поспішаючи на зустріч з Дністром, розмила відклади силурійського вапняку і зробила навколо Старого міста круту петлю-меандр. Стрімкі скелі каньйону створили природну фортецю півострова, на якому почали селитись люди. Перші сліди перебування людини в місті археологія фіксує з четвертого тисячоліття до нашої ери. Мов дивовижна скульптура на скелястому п'єдесталі силурійського вапняку і сланцю, щедро обдарований природою Кам'янець, його Старе місто і сьогодні чарують неповторною єдністю ландшафту і архітектури.

Терлецький А.
Імені Кармалюка // Прапор Жовтня, 1985. - 7 вересня.