Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Імені СВЕРДЛОВА

Вулиця названа так в 1922 році на честь вірного ленінця, видатного діяча Комуністичної партії Радянської держави, першого голови Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету Якова Михайловича Свердлова. За період свого існування вона мала назви: Вірменської (з часу поселення вірменської общини в цьому районі міста), а з початку XIX ст. і до Великої Жовтневої соціалістичної революції - Губернаторської. Остання назва виникла тому, що на початку вулиці жив губернатор (у губернаторському палаці, який згорів - у 1917 - році).

Починається вулиця на південно-східному кутку Радянської площі біля вірменського торгового будинку, в якому до XVII ст. жив вірменський епіскоп. З південної сторони вірменського, будинку розташована садиба старовинної вірменської церкви св. Миколая (XIV ст.). Вона огороджена високою кам'яною стіною. Стоїть тут чотирикутна дзвіниця, що побудована в XVI ст. в стилі Відродження. Дзвіниця має п'ять поверхів з чотирма амбразурами на кожному з них, звідки можна було стріляти з гармат. На п'ятому, верхньому поверсі по кутках дзвіниці стоять чотири круглих малі башти, в яких є по три амбразури для гармат. Отже видно, що дзвіниця мала оборонне значеним і входила в систему споруд, побудованих вірменами на півдні Старого міста, від Миколаївської церкви через Госпітальну вулицю до Вірменських бастіонів на Старобульварному спуску.

На схід від Вірменської дзвіниці, за кам'яною огорожею, знаходиться двоповерховий будинок (на вул. Червоних Прикордонників, № 4). Тут 17 жовтня 1918 року відбулося засідання більшовиків-підпільників. На жаль, на будинку відсутня меморіальна дошка, яка б нагадувала про цю подію. Будинок споруджено у вірменському стилі з верандою в кінці XVIII ст. На південь від Вірменської дзвіниці розташовані руїни Вірменського собору св. Миколая (XIV ст.) Перша вірменська Миколаївська церква була дерев'яна. У 1495 році вірмени побудували на цьому місці нову, у візантійському стилі, кам'яну церкву. Під час облоги міста турками в серпні 1672 року церква згоріла, і лежала в руїнах майже 100 років. У 1768 році її відбудували вірмени-католики, зробивши, з неї костьол, який було розібрано в 1935 році. Від нього, залишився лише арочний вхід з боку вул. Свердлова і стіна, яка виходить на вулицю Льва Толстого.

На вулиці Свердлова, №2 височіє двоповерховий будинок, в якому в другій половині XVIII ст. жив комендант і архітектор міста Ян де Вітте, вірменин за національністю. З кінця XVIII ст. до 1815 року тут жив син коменданта - Йосип де Вітте, генерал-лейтенант російських військ, його дружиною була красуня Софія, яку купив у кінці XVIII ст. в Туреччині на ринку як невільницю - гречанку польський посол Боскамп Лясопольський. Коли він віз її в Польщу, тимчасово залишив Софію Глявоне в Хотинській фортеці, звідки її викрав і одружився на ній Йосип Віттє. Батько молодого Вітте і польська верхівка міста були невдоволені цим вчинком нового коменданта. Тож він змушений був продати Софію за два мільйони злотих польському маршалу Ф. Потоцькому, який пізніше у 1790 році заклав для неї в Умані руками селян-кріпаків чудовий парк "Софіївку" і великий палац. До цього Софія Глявоне жила в будинку свого чоловіка Йосипа Вітте на Вірменській вулиці, проявивши неабиякі дипломатичні здібності, котрими в 1781 році скористались Катерина II, О. Суворов, польський король Станіслав Август і маршал Потоцький.

Кімнати, в яких жила Софія, оздоблені ліпленням і вірменським орнаментом, вирізаним на камені. В XIX ст. в цьому будинку була військова комендатура міста, тепер - дитячі ясла № 3.

На вулиці Свердлова нині залишилось сім будинків з правої сторони (від № 2 до № 14) і три з лівої східної (№ 1, 3, 5), будинки № 1 і № 6, збудовані в XVI-XVІІІ сторіччях, як вірменські житла з архітектурним оздобленням фасаду.

Решта будинків XVIII-XIX сторіч - народної архітектури, деякі з них з верандами, нагадують східні будівлі. Між будинками № 2 і № 4, на південний захід, відгалужується від вул. Свердлова провулок Тісний, який виходить на вул. Госпітальну. В Тісному провулку праворуч стоїть двоповерховий будинок, в якому розміщалась обслуга коменданта де Вітте, зліва - старовинна стіна садиби будинку № 4. З'єднується вул. Свердлова з вул. Р. Люксембург, до яких підходить Госпітальна, біля тютюнової фабрики (колись тут були казарми).
Вієроподібне розташування вулиць було зручним для перекидання війська з казарм до інших пунктів Старого міста в разі необхідності його оборони.

Рештки і фрагменти залишків древньої архітектури вірменською костьолу заслуговують на збереження і консервацію.

А. ТЕРЛЕЦЬКИЙ
краєзнавець, член Товариства охорони пам'ятників історії і культури.
Прапор Жовтня. - Кам'янець-Подільський, 1983. - 19 березня