Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ІМЕНІ ВУТІША

Закінчивши подорожувати по історико-архітектурному заповіднику, яким є Старе місто, перейдемо на захід від нього - до Польських фільварків.

Виникла ця частина Кам'янця у XVI столітті, коли землі навколо Старого міста почали використовувати для землеробства, а потім - для забудівлі. Отож Польські фільварки були названі Верхніми, а Біланівка - Нижніми фільварками. Але згодом ці назви забулися. Всі міські землі взагалі були розділені на три частини і належали трьом общинам, русинам - Руські фільварки, полякам - Польські фільварки (мали по 50 полів), вірменам (25 полів на півдні міста). Кожна община вела своє господарство, де були адміністративні і господарські будинки. 3 1797 року на Польських Фільварках дозволили селитися і євреям, міщани поселились на Біланівці і Видрівці. У 1809 році селяни, що жили на Польських і Руських фільварках, були звільнені від кріпацтва і платили лише податок (чинш), Потім вони були зараховані до міщан, в поля приєднані до міських земель. В 1865 році Польські фільварки були названі Олександрівською слободою. Але назва ця не прижилась.

Отож почнемо подорож по району, який досі називається Польськими фільварками.

Вулиця імені Вутіша пролягає по східній частині Польських фільварків у вигляді спуску до Смотрича, понад скелястими схилами. Вона є продовженням вулиці Кармалюка і, підіймаючись вгору, доходить до вулиці Суворова.

У минулому вулиця Вутіша була перехідною від Старопоштового спуску до Старопоштової вулиці, яка тяглась через усі Польські фільварки за місто. Знизу по вулиці розташовані будинки лише з західної сторони, а східна частина обривається скелями до Смотрича. У верхній частині вулиці з'являються будинки як зі сходу, так і з заходу. Тут за будинком № 24 була територія виробництва по розливу мінеральної води "Кам'янець-Подільська". Пізніше побудували для цього спеціальний завод мінвод на Довжку, де знаходяться джерела, описані в 1958 році автором цих рядків.

Назву свою вулиця одержала на честь В.M. Вутіша, котрий у 1921 році був начальником радпартшколи, що готувала керівні кадри для молодої Радянської країни. Радпартшкола розташовувалась у колишньому будинку пансіону попівських дочок, який до Жовтневої революції називали ще пансіоном благородних дівиць. У радпартшколі вчились і разом з тим захищали кордони Радянської республіки від нападів різних контрреволюційних зграй курсанти. Вони брали також активну участь у сільськогосподарських роботах. Про все це яскраво написав у своїй трилогії "Стара фортеця" Володимир Павлович Бєляєв, батько якого також був курсантом радпартшколи, а потім працював у ній. Автор цих рядків не раз зустрічався в 1921-1922 роках з В.П. Бєляєвим на території радпартшколи, де працювали наші матері.

А.М. Вутіш був вольовою, цілеспрямованою людиною. Пам'ятаю, як він виступав на зустрічі нового, 1922 року. Час був важкий, але А.М. Вутіш захоплено розповідав про майбутнє нашої країни, перспективи розвитку економіки.

Отже, вулиця названа на честь чудової радянської людини, палкого комуніста В.М. Вутіша. Він помер і похований у нашому місті, біля пам'ятника борцям за владу Рад.

Терлецький А.
Імені Вутіша // Прапор Жовтя, 1986. - 4 січня.