Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ІОАННО-ПРЕДТЕЧЕНСЬКА

Іоанно-Предтеченська церкваОдна з найкоротших вулиць Старого міста має найдовшу назву - Іоанно-Предтеченська. З'єднує вона майдан Вірменський ринок з вулицею Довгою. Якими ж прикметними об'єктами вирізняється Іоанно-Предтеченська вулиця? На розі з вулицею П'ятницькою - картинною галереєю. На розі з вулицею Вірменською - археологічним відділом історичного музею-заповідника. І, насамкінець, на розі з вулицею Довгою - колишнім корпусом заводу "Металоприлад". Ось, напевно, і все. Та ні, ми забули найголовніше. За картинною галереєю (колишнім будинком Подільської православної духовної семінарії) є подвір'я, а там... Атам тільки те, що залишилося від Іоанно-Предтеченської церкви. А залишилося зовсім небагато - фундамент, розчищений 1980 року. Тільки дерев'яний хрест на руїнах та назва вулиці нагадують нам про давні та славні часи, коли Іоанно-Предтеченська церква була головним православним храмом міста, коли влітку "до Кам'янця на Іванця" звідусіль стікався люд...
Читайте ще про Іоанно-Предтеченську церкву.

Перша документально підтверджена згадка про Предтеченську церкву датується 1593 роком. Саме тоді московський паломник Трифон Коробейников побував у Кам'янці, обійшов усі його церкви і в кожній дав государеву заздравну милостиню. Зокрема, "в церкві Різдва Івана Предтечі" протопопу Василю він дав два золотих, жебракам біля тієї церкви - золотий, церковним дячкам - 5 алтинів 5 грошей.

Але коли збудовано Предтеченську церкву? Завдяки останнім архівним пошукам з'ясувалося, що в давнину ця церква була... П'ятницькою. Так, так, церквою святої Параскеви П'ятниці, яка дала назву П'ятницькій вулиці. До речі, про тотожність цих церков ще 1862р. писав протоієрей П.Троїцький, посилаючись на документ XV ст. Оскільки документ не зберігся, то Євтим Сіцінський піддав сумніву висновок протоієрея і своїм авторитетом, здавалося би, назавжди поставив крапку в можливій дискусії. Але порівняймо два вірменські акти, виявлені Ольгою Пламеницькою в Центральному державному історичному архіві України в Києві. Про садибу того самого русина Васька СУХОРАДИЧА вказано, що вона розташувалася: 1580 р. - "навпроти руської церкви святої П'ятниці", 1595 р. - "на ринку вірменському, навпроти руської церкви святого Івана". Якщо врахувати ще нотатки Коробейникова за 1593 p., то маємо: між 1580р. і 1593р. або П'ятницьку церкву переосвятили на Предтеченську, або на місці П'ятницької церкви збудували Предтеченську. Оскільки жодних документальних свідчень про будівництво Іоанно-Предтеченської церкви на Вірменському ринку наприкінці XVI ст. немає, то Ольга Пламеницька робить логічний висновок про переосвячення.

Окреслимо хоча би пунктирно історію Предтеченської церкви. Спочатку це, як бачимо, була православна церква. 1672 р. турки штурмом беруть Кам'янець-Подільський - і Предтеченська церква стає мечеттю великого візира Ахмета Копрулу. 1699 р. поляки повертають собі Кам'янець-Подільський. Одразу ж польський сейм забороняє селитися в місті як євреям, так і православним (чи не тому, що український гетьман Петро Дорошенко допомагав туркам узяти Кам'янець?). Тож Предтеченську церкву передають уніатам, а 1781 р. вона стає головною уніатською церквою Кам'янця.

Приєднання Поділля до Росії ознаменувало новий повороту долі Предтеченської церкви. 4 травня 1793 р. її уніатське духовенство склало присягу на вірність російській імператриці Катерині II. А через два роки всі кам'янецькі уніатські церкви, серед них, звісно, і Предтеченська, повернулися в лоно православ'я. 1799 р. церква святого Івана Предтечі стала соборною.

Однак скромний розмір і скромне оздоблення церкви при статусі головного собору губернського центру все частіше викликає подив і бажання якось таку несправедливість виправити. Тож 1834 р. з'являється "кардинальний" проект: знести Предтеченську церкву та прилеглі до неї споруди, а на їх місці збудувати величний собор. Звертає увагу на тісноту Предтеченської церкви й сам імператор Микола І, який 1842 р. відвідав місто. Правда, після його візиту виникає інша "глобальна" ідея: вже на Центральній площі знести Ратушу та прилеглі до неї споруди і там "відгрохати" новий собор. Насамкінець, 1856 р. народжується поміркованіший проект: нічого не зносити, а звести величний собор на західному краю Губернаторського майдану (нинішнього Вірменського ринку) - на відстані 25 м на північ від костьолу тринітаріїв.

Жоден з трьох проектів не було здійснено передусім через великі затрати на будівництво. Нарешті вдалося знайти відносно дешевий варіант: переобладнати під собор величезний кармелітський костьол. Після відповідних робіт 30 серпня 1878р. колишній костьол було освячено як собор ікони Казанської Божої Матері. Відтоді Предтеченська церква стала парафіяльною. А ще її полюбляли називати Старим собором. Звідси у Новий собор було перенесено краще церковне начиння, бібліотеку, архів...

1930-ті роки виявилися смертельними для багатьох кам'янецьких храмів. Загинули собор Олександра Невського, Казанський собор, Троїцька церква... Не пощадили войовничі атеїсти і Старого собору: 1932 р. влада, посилаючись на аварійний стан Предтеченської церкви та небезпечний нахил дзвіниці, винесла вирок - розібрати!

Іоанно-Предтеченський провулок на мапі міста офіційно було узаконено ухвалою міської думи від 15 лютого 1900 p., через два роки цю назву затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. В радянські часи це був провулок Червоних прикордонників (адже майже до самої війни Кам'янець-Подільський був прикордонним містом). У деяких публікаціях провулок було піднесено до статусу вулиці. Останню крапку у визначенні статусу та назви провулка поставила 11 вересня 1990 р. президія міськради: відтоді маємо на мапі Старого міста Іоанно-Предтеченську вулицю.

Проект регенерації Вірменського ринку, розроблений Євгенією Пламеницькою, Анатолієм Тюпичем і Віктором Полегким, передбачає, зокрема, відновлення Іоанно-Предтеченської церкви. Тільки ось коли до цього дійдуть руки? Або, точніше кажучи, коли на цю шляхетну справу знайдуться кошти? Щоб знову серед міських храмів гордо піднеслася ввись "голова висока хранителя сего міста Івана-пророка", як писав 1856 р. Степан Руданський у "Лірникових думах". До речі, саме на подвір'ї храму святого Івана Предтечі - "на камені край дзвіниці" - грав свої думи герой твору Руданського.

Будзей О.
Іоанно-Предтеченська // Подолянин, 2003. - 18 липня.