Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Будзей Олег. "Я – максималіст": 20 липня - Міжнародний день шахів // Подолянин. - 2006. - 14 липня. - С. 5.

"Я – МАКСИМАЛІСТ"

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Напередодні Міжнародного дня шахів ми зустрілися з відомим організатором шахового життя в Кам'янці-Подільському, керівником шахового гуртка при Центрі дитячої творчості Анатолієм ДУБОВИМ.

Анатолій ДУБОВИЙ народився 1 серпня 1948 р. у с.Летава Чемеровецького району. Закінчив Кам'янець-Подільський індустріальний технікум, Київський політехнічний інститут, Кам'янець-Подільський педагогічний інститут. Служив в армії (був чемпіоном батальйону з шахів). Депутат Кам'янець-Подільської міської ради двох скликань (1998-2006). Дворазовий чемпіон Хмельницької області серед учителів. Редактор газети "Шахіст Поділля". Виховав доньку Олену, синів Андрія та Ярослава (цього року закінчив ліцей), має внуків Вадимира та Ольгу.

- Анатолію Васильовичу, завдяки Вашим зусиллям у Кам'янці-Подільському є чудовий шаховий клуб. Якими були кроки до його створення?

- Шахове життя в місті могло зачахнути: 1991 р. до Ізраїлю виїхав один із найсильніших кам'янецьких шахістів Семен ФІНКЕЛЬ із сином Олександром - майбутнім гросмейстером; 1995 р. у парку культури та відпочинку згоріло приміщення, яке довгий час було практично єдиним притулком місцевих шахістів. Але, на щастя, вдалося завчасно підстрахуватися. Так, завдяки моїй наполегливості ще 1982 р. при ЖЕК-1 було відкрито дитячий клуб "Сатурн", при якому став діяти і шаховий клуб.

Півроку я їздив в облпрофраду, кілька місяців разом із ветеранами оббивав пороги міськвиконкому, доки, нарешті, ми не здобули перемогу: 1987 р. на вулиці Московській (нині Огієнка) після переобладнання колишньої горілчаної крамниці було відкрито шаховий клуб "Тура" площею 50 кв. м. Велику підтримку нам надав тодішній заступник голови міськвиконкому Іван ЯЛОВИЙ.

Справжнім подарунком для всіх любителів древньої гри стало відкриття в грудні 1992 р. в центрі міста (на вулиці Соборній, 5) шахово-шашкового клубу "Гросмейстер". Ми отримали просторе приміщення площею 150 кв. м, де можна проводити турніри для 80 учасників. Велика заслуга в поліпшенні умов клубу належить тодішньому заступнику голови міської ради Тарасові ЯВЕЛЯКУ.

- Отже, любителі шахів міста щасливі, що мають таке гарне приміщення?

- Щасливі, що клуб працює без вихідних: і на Новий рік, і на Восьме березня, і на День Перемоги ви можете сісти за шахівницю. Але, з другого боку, постійно чути загрози, що на приміщення прицілюються бізнесові акули. Дуже шкода, що я вже не депутат міської ради і не зможу так ефективно захищати гордість Поділля - шахово-шашковий клуб "Гросмейстер". На жаль, після виборів я зазнав таких ударів на серце, що тепер готуюся до операції.

- Звідки у Вас такий фанатизм до шахів?

- У мене характер максималіста, тож мені дуже важко в житті. Дуже хочеться зробити щось для людей, щоб сказали: "Це тільки він може". А сьогодні всі рвуть для себе - дачі, іномарки... Виходить, я біла ворона. Мені на своєму шляху доводиться постійно стикатися з байдужими людьми, непорядними, із шахраями... Тому моя працелюбність і справедливість розбиваються, мов об скелю. Як наслідок - інфаркт.

Риси справедливості заклали мої батьки - обоє вчителі. Не секрет, що сьогодні у вищі навчальні заклади вступають не абітурієнти, а батьки. Ніхто не може повірити, що моя мама в одинадцятому класі поставила мені "четвірку" (єдину в атестаті), тож школу я закінчив не із золотою, а тільки із срібною медаллю, бо мама принципово заявила мені: "Ти - математик, їздив на олімпіади, а на літературу в тебе не вистачило часу".

- Як починалося Ваше шахове життя?

- Грати в шахи мене навчив батько, коли я був у першому класі. Але коли він побачив, що я надто захопився грою, то став ховати від мене шахівницю. Потім дещо відступив: дозволив грати раз у місяць, коли не буде жодної "четвірки". В сьомому класі на першості школи я виграв у попереднього чемпіона школи - великого математика, призера республіканських олімпіад. Пам'ятаю, що після цього дуже загордився.

Після школи, навчаючись в індустріальному технікумі, два роки був чемпіоном технікуму.

Ще запам'яталося, як злився батько, коли програвав мені, адже він був чемпіоном Чемеровецького району серед учителів.

- Газета "Подолянин" уже ставила Вам новорічні запитання. Що змінилося за цей час?

- Було зроблено все, щоб я не став депутатом міськради (мене виключили зі списків за три тижні до виборів). Здавалося би, будь-яка влада повинна гордитися таким організатором, що проводить щороку три фестивалі: всеукраїнський "Стара фортеця" (12 разів), міжобласний шашковий (9 разів), міжнародний дитячий "Подільська осінь" (4 рази). Але, звичайно, все впирається не в шахи, а в мою громадську діяльність як голови "Народного контролю", в стенди, що вказують на безгосподарність у місті, панібратство, марнотратство...

- Що Ви ще хотіли би зробити для шахів?

- По-перше, випустити методичний посібник для дітей "Перші 25 уроків із шахів". Я над ним посилено працюю. Половину книги вже написано.

По-друге, запровадити справжній шаховий всеобуч. При цьому кращих заохочувати поїздками на змагання. Зобов'язати організаторів, дирекцію шкіл, щоб школярі відвідували позашкільні заклади, а не просто там числилися.

- Що цьому заважає?

- Байдужість, безконтрольність, формалізм. Школярі бродять, а ні школа, ні батьки не цікавляться, де діти. Повна безвідповідальність. Йде деградація суспільства.

- Що через газету Ви хотіли би передати владі?

- У нас чудовий шаховий клуб, але вже 8 років у ньому не проводиться ремонт. Підтримайте клуб, адже до нас приїжджають гості з Білорусі, Молдови, Росії. Тим паче, що питання про ремонт клубу перед виборами було підтримано на депутатському клубі.

- Анатолію Васильовичу, Ваші побажання шахістам міста напередодні Міжнародного дня шахів.

- Завжди бути у формі, гарно комбінувати, винахідливо захищатися, гостро атакувати. Клуб "Гросмейстер" завжди вас чекає.