Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Подолянин. - 2007. - № 20 (18 травня). - С. 8.

20 ТРАВНЯ - ДЕНЬ БАНКІВСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ

ЯК ПОЧИНАВСЯ КАМ'ЯНЕЦЬ БАНКІВСЬКИЙ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Сьогодні пальців обох рук і обох ніг уже не вистачить, щоб порахувати банки, які мають у Кам'янці-Подільському відділення. Їх кількість перевищила два десятки. Але все пізнається у порівнянні. Колись була така цікава традиція: порівнювати все з 1913 роком (останнім мирним роком перед Першою світовою війною). Коротко про Кам'янець банківський 94 роки тому ми можемо дізнатися з історичного нарису Олександра ПРУСЕВИЧА "Кам'янець-Подільський", виданого 1915 року. Останній розділ книги, названий просто і точно - "Статистика та інформація", якраз і описує довоєнний Кам'янець.

94 РОКИ ТОМУ

Отже, згідно з офіційними джерелами, в Кам'янці-Подільському на 1 січня 1913 р. налічувалося (у Старому місті, Новому плані, Руських і Польських фільварках) разом 49250 мешканців, тобто вдвічі менше, ніж тепер у всьому Кам'янці (з новими мікрорайонами). У місті тоді діяли відділення чотирьох банків: Державного (з 1865 р.), Селянського поземельного (з 1883 р.), Об'єднаного (з 1909 р., до того з 1898 р. - Південноросійського промислового), Російського торгово-промислового (з 1911 р.), два товариства взаємного кредиту, а також банківські контори Шмідта, Когена, Фрида та Рабиновича.

Як зовні виглядали кам'янецькі банки, ми можемо побачити і сьогодні. Так, у приміщенні Державного банку нині розміщується Кам'янець-Подільське відділення Укрсоцбанку (сучасна адреса - Князів Коріатовичів, 1). Будинок Селянського поземельного банку нам відомий як "стара пошта" (Шевченка, 17). Будинок Об'єднаного банку сьогодні більше знаємо як головний корпус Кам'янець-Подільського училища культури (Зарванська, 3). Всі три згадані будинки є пам'ятками архітектури та містобудування.

А про історію названих банків ми можемо довідатися з книги Ігоря ДАНІЛОВА "Це респектабельне слово - БАНК", яка 1998 року побачила світ у видаництві "Абетка". У цій 110-сторінковій великоформатній книзі на матеріалах історичних архівів Києва, Вінниці, Хмельницького, Кам'янця-Подільського подаються маловідомі або невідомі факти про розвиток і діяльність Кам'янець-Подільського відділення Державного банку Росії (а далі - Державного банку УНР, Державного банку СРСР), зроблено короткий екскурс у розвиток банківської справи у місті над Смотричем. Отож, зазирнемо - хоч одним оком - у минуле...

ДЕРЖАВНИЙ БАНК

Діяльність Кам'янець-Подільського відділення Державного банку Росії розпочалася в липні 1865 р. Правда, підготовка до його відкриття розтягнулася на півтора роки. Старт цій підготовці дав лист із Санкт-Петербурга від 13 січня 1864 р., в якому товариш (тобто, кажучи сучасною мовою, заступник) керівника Держбанку Росії Євген ЛАМАНСЬКИЙ інформував голову Кам'янець-Подільської казенної палати Миколу ЛЕВИЦЬКОГО про те, що 23 грудня 1863 р. імператор Олександр II звелів розпочати поступове утворення банківських контор і відділень Держбанку в містах, де це першочергово необхідно. У число претендентів (разом із найголовнішими містами Російської імперії) потрапив і Кам'янець-Подільський.

З одного боку, пропозиція із столиці відкривала для міста неабиякі перспективи. Але, з другого боку, радісна звістка застукала кам'янецьких чиновників зненацька, завдала їм чималих клопотів. Передусім, постала проблема: а де розмістити відділення банку? 4 лютого 1864 р. Микола Левицький у листі-відповіді сповіщає, що в місті, на жаль, немає жодного приміщення, яке належало би Міністерству фінансів.

Але хочеш - не хочеш, а вихід із ситуації треба шукати. Тож 11 травня 1864 р. Микола Левицький у листі на ім'я подільського губернатора Рудольфа БРАУНШВЕЙГА пропонує такий варіант: банківське відділення відкрити у флігелі, що належить казенній палаті, а цінності зберігати в коморі казначейства в окремій скрині. Правда, щодня доводилося би перевозити цінності з казначейства до відділення на досить велику відстань, а потім повертати їх назад. Проте таку ідею губернатор не підтримав. До того ж вияснилося, що у флігелі вже розміщені архіви повітового суду, міського поліційного управління та міської думи.

Цілий рік тривало листування, аж поки влада Кам'янця-Подільського вишукала приміщення для банку. Це був досить солідний будинок із казематними підвальними камерами. Він стояв на місці нинішнього головного корпусу училища культури. Тут Кам'янець-Подільське відділення Держбанку Росії працювало майже 30 років - аж до 1901 року, коли відділення перебралося в спеціально зведений для нього будинок біля Новопланівського мосту (сучасна адреса - Князів Коріатовичів, 1).

Після виділення приміщення ще півроку тривали підготовчі роботи. Обов'язок створити та очолити Кам'янець-Подільське відділення Держбанку було покладено на колезького асесора Василя ДОБРОЛЮБОВА. Щоб було зрозуміліше, звання колезького асесора відповідало чинові майора (восьмий клас у Табелі про ранги), а посада керівника відділення банку тоді передбачала шостий клас і звання колезького радника (полковника). Тобто, у Добролюбова були ясні перспективи для зростання.

На жаль, про першого керівника відділення банку відомо небагато. Ось що вдалося "викопати" в архівах Ігореві Данілову. За деякими даними, Василь Іванович Добролюбов був рідним дядьком російського літературного критика Миколи ДОБРОЛЮБОВА, який походив із досить заможного роду священиків Нижньогородської губернії. Це давало можливість дітям Добролюбових здобути гарну освіту, непогано влаштуватися в житті та вибитися в дворяни.

Василя Івановича, який вибрав у житті фінансову стезю, 1864 року направили в Кам'янець-Подільський. Тут на його плечі лягли турботи про створення відділення банку. Він його і очолював упродовж 14 років. На жаль, доля досить жорстоко обійшлася з цією людиною. 1878 року він важко захворів, тож 6 лютого 1879 р. передав керування відділенням своєму заступникові - Миколі ЧУДИНСЬКОМУ. Василь Іванович ще раніше придбав маєток в Ушицькому повіті Подільської губернії. Тут він і провів останній рік свого життя, виїжджаючи з маєтку тільки на лікування. Проте хвороба дала ускладнення - і Василь Добролюбов, збожеволівши, помер наприкінці 1879 р. Як зазначає Ігор Данілов, Василеві Івановичу вдалося закласти міцні підвалини, згуртувати колектив. Завдяки цьому подальша робота відділення була стабільною та успішною.

Велика заслуга в становленні відділення належить і вже згаданому Миколі Чудинському. Майже рік, від 6 лютого до 1 грудня 1879 р., він виконував обов'язки керівника відділення. Можна було очікувати, що після смерті Василя Добролюбова саме Микола Васильович очолить Кам'янець-Подільське відділення банку. Проте 1 грудня 1879 р. новим керівником став 37-річний Петро ДЕБОГОРІЙ-МОКРІЄВИЧ - він мав гарні зв'язки у "верхах". До того ж Миколі Чудинському тоді вже було 58 років. Очевидно, енергія і молодість Дебогорія-Мокрієвича стали додатковим аргументом на користь саме його кандидатури.

СЕЛЯНСЬКИЙ БАНК

На 1860-і роки припадає бурхливе піднесення економічного життя Росії: розвивається промисловість, відбувається енергійний злам звичного сільського укладу. Наслідком скасування кріпацтва стало активне розшарування села: найзаможніша (відповідно і найспроможніша) частина господарів бажала завести свою справу. Країна потребувала грошей. На Державний банк і його відділення лягло величезне навантаження. Тож уряд, щоб вичленити з банківської справи суто аграрні проблеми, 1882 року створив Селянський поземельний банк. Новий банк давав можливість селянам, узявши певну позику, збільшувати свої наділи за рахунок земель, що продавалися.

18 травня 1882 року було затверджено статут Селянського банку. Як і для Державного банку, статут передбачав створення відділень. Оскільки Поділля було одним із найрозвиненіших сільськогосподарських регіонів Російської імперії, то вже наприкінці 1882 року тут розпочалася робота над створенням місцевого відділення Селянського поземельного банку. Крім Подільської губернії, честь бути першопрохідцями випала ще восьми губерніям - Київській, Волинській, Катеринославській, Полтавській, Чернігівській, Могилівській, Саратовській і Тверській.

У Кам'янці-Подільському турботи про створення відділення Селянського банку лягли на плечі тодішнього керівника місцевого відділення Держбанку - титулярного радника Миколи СТОКАСІМОВА. Князь Стокасімов, 1882 року змінивши на посаді керівника відділення Держбанку Петра Дебогорія-Мокрієвича, пропрацював у Кам'янці-Подільському недовго - вього два роки, 1884 року звідси він пішов на підвишення.

Підготовка до функціонування Кам'янець-Подільського відділення Селянського банку йшля всю осінь і зиму, а навесні 1883 р. відбулося його урочисте відкриття.

У новозбудовне приміщення, відоме нам сьогодні як "стара пошта", банк перебрався тільки на початку XX століття

ОБ'ЄДНАНИЙ БАНК

Спочатку це був Південноросійський промисловий банк. Статут цього банку затвердили 13 червня 1871 року. Але спливло майже три десятиліття, аж поки 1898 року в Кам'янці-Подільському відкрили відділення цього банку. Оскільки 1909 року до Південноросійського банку добровільно приєдналися Московський міжнародний торговий і Орловський комерційний банки, то новоутворений банк назвали Об'єднаним (пишуть ще - З'єднаним).

Від початку XX століття Кам'янець-Подільське відділення Південноросійського промислового банку (а згодом - Об'єднаного) розміщувалося в Старому місті в красивому перебудованому приміщенні - в ньому раніше майже 30 років діяло відділення Держбанку (нині, як уже зазначалося, це головний корпус училища культури).

Центральне правління Об'єднаного банку перебувало в Москві. Сумісний капітал цього банку становив 7,5 мільйона рублів. Банк видавав позики та кредити на термін до 9 місяців, виконував платежі в Росії та за кордоном - у містах, де були відділення банку.

ДОБРЕ БУТИ ЦЕНТРОМ

Ось таким був Кам'янець банківський 100-150 років тому. Звісно, місту повезло, що воно було губернським центром. Бо, наприклад, у Вінниці, яка сьогодні є найбільшим подільським містом, відділення Державного банку Росії відкрили тільки 1910 року (через 45 років після Кам'янець-Подільського). А щодо Проскурова (нині Хмельницького), то про нього мова, взагалі, не заходила. Але, як відомо, все тече - все змінюється...