Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Юнкор Бєляєв
(читайте ще про Бєляєва)

Нещодавно минуло 80 років від дня народження відомого радянського письменника Володимира Бєляєва. Його життєвий і творчий шлях нерозривно пов'язаний з містом Кам'янцем- Подільським. Тут він народився 3 квітня 1907 року, тут пройшли його дитячі і юнацькі роки, почалася трудова діяльність. Події громадянської війни і перших років непу у місті письменник талановито відобразив у трилогії "Стара фортеця". Певною мірою цей роман автобіографічний. Перший твір учня Беляєва - це допис в подільську губернську газету (губернський центр в ті роки був у Вінниці) про шкільне життя. У травні 1924 року після тривалої перерви в Кам'янці - Подільському відновлюється вихід газети, на цей раз під назвою "Червоний кордон". Саме в цю газету комсомолець Беляєв приніс свій нарис-відгук "Тяжка втрата", в якому висловив почуття земляків і свої в зв'язку з смертю В. І. Леніна. Секретар редакції молодий поет Терень Масенко прийняв нарис, і він був надрукований. Керівники редакції Сава Божко і Терень Масонко доклали багато зусиль для організації руху юних кореспондентів. Одним з таких юнкорів і став учень ФЗУ Володимир Бєляєв. Він приніс в редакцію газети допис про роботу комсомольського осередку школи ФЗУ, який був надрукований 11 грудня 1924 року, а згодом - про роботу міського клубу, який було вміщено через два тижні. Потім був матеріал про черговий номер стінної газети осередку школи ФЗУ, повідомлення про зростання цього осередку, який прийняв у комсомол 15 робітників-підлітків. У наступних публікаціях юнкор Беляев інформує про встановлення нового обладнання на заводі "Мотор", про окружну конференцію ЛКСМУ, на якій був присутній.

Можна твердити, що саме ці дописи були початком письменника Бєляєва, який майже через 50 років писав: "...до кінця днів мого життя буду щиро вдячний двом українським літераторам, які зустрілися на моєму шляху на початку 20-х років у древньому Кам'янці-Подільському і простягнули мені, замурзаному фабзайцю, руки і вивели мене таким чином на велику і важку літературну дорогу".
На початку 1924-го Бєляєв закінчив школу ФЗУ і, одержавши професію, ливарника 5-го розряду, за направленням виїхав у Бердянськ на машинобудівний завод. Але вже наприкінці року повернувся до рідного міста і влітку 1927 року як робкор - висуванець почав працювати в редакції "Червонога кордону", очолював послідовно кілька відділів газети, в тому числі театральний. Брав участь у викритті опорних пунктів Ватікану вздовж західного кордону, надрукував серію статей "Контрреволюція під маскою ксьондза".
Галета "Червоний кордон" тоді видавалася для Кам'янецького, Проскурівського і Могилівського округів. Навесні 1929 року вирішено було в Могилів-Подільському окрузі організувати виїзну газету, і В. Бєляєв був призначений її редактором. В складних умовах забезпечили випуск газети, провели значну роботу по підготовці і проведенню колективізації.

Пізньої осені 1929 року В. Беляева призвали на військову службу, і на цьому закінчишся подільський період його життя.
Але в своїй творчості він назавжди залишився тут. В тридцяті роки в Ленінграді написав дві перші книги трилогії "Стара фортеця". Коли навесні 1942 року письменник після евакуації з блокадного Ленінграда опинився на Півночі як кореспондент Радінформбюро, то і тут він радо зустрічається із земляками, пише про них в своїх кореспонденціях. В грудні 1943 року в Архангельську він вітав артистів Кам'янець-Подільського театру імені Петровського. І на вистави земляків відгукнувся схвильованою статтею, опублікованою в газеті "Правда Севера". Підсумовуючи загальне враження від гастролей, Бєляєв писав: "Дивлячись тут на спектаклі цього міста, ми вірили, що Кам'янець-Подільський, який не раз скидав з себе іноземний гніт - і владу польської шляхти, і турецьке ярмо, - буде визволений".
У наступні роки, проживаючи спочатку у Львові, а тепер у Москві, Бєляєв підтримує зв'язки з Поділлям, з місцевими редакціями.
Письменник неодноразово відвідував Хмельницький, Кам'янець - Подільський, інші міста області. Зустрічався з трудящими, воїнами. І зовсім недавно, в березні, знову побував у рідному місті, почесним громадянином якого він є.

Назаренко Є.
Юнкор Бєляєв // Радянське Поділля, 1987. - 14 червня.