Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Баженов О.Л., м.Кам'янець-Подільський

Кам'янець і кам'янеччина на Пониззі в ХІІ-ХІІІ ст.

На сьогодні, в історії України залишається багато нерозкритих і малодосліджених питань, котрі очікують свого дослідника. Одним з таких є формування та існування Кам'янця в давньоруський час. На жаль, історія зберегла небагато письмових свідчень і нині дослідникам на основі археологічного матеріалу приходиться заповнювати ці білі плями. Зокрема, коли Кам'янець виник, і що являло собою це місто княжої доби.

Питанню вивчення давньої історії Кам'янця було приділено багато уваги і перераховувати всіх дослідників, котрі займались цією проблемою немає потреби. Однак, хотілось би виділити тільки тих вчених, які намагались висвітлити історію Кам'янця у давньоруський період - це, насамперед, Н.В. Молчановський, місцеві історики-краєзнавці Й.Й. Роллє, Ю.Й. Сіцінський, В.К. Гульдман, І.С. Винокур і М.Б. Петров, О.М. Пламеницька та ін.

Однією з актуальних історичних проблем, котрі постають перед багатьма дослідниками, є питання заснування Кам'янця. Нагадаємо, що на сьогодні існують три теорії виникнення Кам'янця як міста, презентовані київськими архітекторами Є. Пламеницькою та О. Пламеницькою про давньоримське походження міста. Друга теорія належить Кам'янець-Подільським вченим І.Винокуру та М.Петрову, котрі вказують на давньоруську теорію заснування міста. Остання - належить львівському досліднику Я.Дашкевичу, який на основі литовських хронік вказує на те, що Кам'янець був заснований в другій половині XIV ст.

Всі ці теорії мають під собою підґрунтя, тому ми не будемо докладно зупинятись на їхньому розгляді. В даній статті ми спробуємо систематизувати дані, що стосуються міста Кам'янця-Подільського і кам'янеччини ХІІ-ХІІІ ст.

Складність даного дослідження полягає в тому, що територія Середнього Подністров'я, а саме кам'янеччина, майже не потрапляє в поле зору літописців. Тому, щоб підійти до висвітлення історії Кам'янця, потрібно з'ясувати, хто ж проживав тут раніше, саме які східнослов'янські племена склали основу населення майбутнього Пониззя-Поділля.

З початку розселення слов'ян, як подає нам Повість минулих літ, Подністров'я заселяють племена літописних уличів і тиверців.

Зокрема, як ми можемо бачити з даного повідомлення, в регіоні середньої течії Дністра мешкали тиверці. Про багаточисельність цього племені свідчить той факт, що на правому березі Дністра в межах Чернівецької області зафіксовано понад 120 городищ та поселень VIII-X ст. На лівобережжі картина зовсім інша. Кількість городищ періоду VIII-X ст. рахується на одиниці. Однак, найдавніші поселення зафіксовані на території старої частини міста Кам'янця-Подільського.

Зокрема поселення давньоруського часу ІХ-Х ст. простежено неподалік від Гончарної башти і поруч з Вірменським торговим двором. При земляних роботах був виявлений культурний шар ІХ-Х ст. представлений типовою керамікою слов'ян того часу. Інші поселення даного періоду зафіксовані поблизу сіл Глибівка та Гаряченці Новоушицького району.

Малу кількість міст-городищ лівобережжя Дністра такі вчені як М. Грушевський, В. Антонович, М. Рожков пояснювали незаселеністю даного регіону. Окрім того, вони вважали, що в ІХ-ХІ ст. південно-західні землі Київської Русі були спустошені частими набігами кочовиків. Вціліле ж населення нібито стояло на надзвичайно низькому рівні розвитку в порівнянні з іншими регіонами давньоруської держави. До цієї думки приєдналися ще й такі дослідники як Г. Федоров-Давидов та О.Плєтньова, котрі вказують на те, що більшість городищ Подністров'я були знищені навалою печенігів у Х ст.

Однак життя на території Кам'янця не припинялося на протязі ІХ-ХІІІ ст. Зачисткою виявлено невелике лінзоподібне заглиблення - можливо залишки давнього житла. Фрагменти посуду Х-ХІ ст. знайдено на майдані Польський ринок 4а, тут же досліджено давньоруське житло кінця ХІІ-ХІІІ ст. Кераміку цього часу виявлено і у північній частині Старого міста біля Руської брами. На території Старої фортеці відкрито залишки давньоруського городища кінця ХІІ-ХІІІ ст. Поселення ХІІ-ХІІІ ст. обстежені і в урочищі Татариська, а також на полі, що відділяється від останнього, із східного боку, старою Хотинською дорогою. В різних частинах Старого міста також зустрічається кераміка ХІ-ХІІ ст. Отже, як ми можемо бачити, давньоруське населення облюбувало територію Старого міста ще у ІХ ст. і не покидало його і в Х-ХІІІ ст.

Специфіка ж формування суспільства і держави в ареалі давньоруського Пониззя полягає в тому, що тут була поширена князівська влада спочатку Києва, потім Галича, проте власне на цій території самих князів не було. Князі з великих міст через своїх посадників (старших дружинників) управляли в регіоні державними і феодальними містами й вотчинами. Зокрема, на лівому побережжі Середнього Дністра в ХІ - на початку ХІІІ ст. під князівським управлінням були міста Бакота, Ушиця, Калюс.

Процес централізованого будівництва міст-городищ на кам'янеччині припадає на кінець Х ст. і пов'язаний з діяльністю київського князя Володимира, який започаткував оборонну лінію навколо Києва. Після його перебування в даному регіоні під час походу на білих хорватів в 992 р., ймовірно, і було започатковується будівництво оборонної лінії, що проходила по Дністру. Зокрема, в Х ст. на лівобережжі були збудовані і укріплені городища: Пилипи Хребтіївське (Х ст.), Хребтієвське (Х ст.), городище біля с. Великий Карабчіїв (ХІ ст.) Карачківецьке (ХІ ст.) городища та ін.

Другий будівельний етап на Пониззі розпочинається в ХІІ-ХІІІ ст. В цілому ХІІ-ХІІІ ст. для кам'янеччини характеризувалось, насамперед, переходом до складу Галицького князівства, будівництвом міст-городищ та збільшенням чисельності населення в регіоні. Окрім вище зазначеного, Пониззя починає відігравати помітну роль в історії Галицького князівства, насамперед, як економічна база. Також починають з'являтися перші прямі літописні повідомлення про міста кам'янеччини - Ушиці (1144, 1159 рр.), котра була одним з форпостів князівської влади на Пониззі. Наступні повідомлення відносяться до ХІІІ ст. і стосуються таким міст кам'янеччини як Бакота (1240), що була на той час центром Пониззя, Каліус (1240). Згадка про Бакоту 1240 року, на нашу думку, парадоксальна, тому що це місто давно виступало вже столицею Пониззя. Окрім того, як відмічає П.П. Толочко, активне спорудження таких городищ як Калюс, Бакота, Ушиця, Гринчук, Кам'янець-Подільський, Кучелмин, Онут, Василів на Дністрі та інші, свідчить про прагнення галицьких князів окреслити свої феодальні володіння. І дійсно, якщо ми на лівобережжі Дністра в ІХ-ХІ ст. спостерігаємо лише 3 городища, то у ХІІ-ХІІІ ст. ми вже бачимо їх понад 20, що також свідчить про збільшення населення в регіоні.

Якщо подивитись на карту літописних міст ХІІ-ХІІІ ст., то побачимо, що в південному регіоні вони розташовуються один від одного в середньому на 20-25, в північно-західних та північно-східних - на 70-80 км. При всій умовності цих даних вони відображують насиченість городищами різних давньоруських земель. Зокрема, на кам'янечині в ХІІ-ХІІІ ст. вже існувало одне місто - Бакота, та ряд городищ, які виконували переважно військові функції Гринчук, Ушиця, Калюс, Устя, Мукша, Княжпіль, Княгинин, Колубаївське городища та ін.

Крім того, варто розглянути декілька літописних повідомлень, що могли стосуватись саме Кам'янця. В Іпатіївському літописі ми знаходимо звістку датовану 1196 роком:

На користь того, що мова йде про теперішній Кам'янець-Подільський свідчить те, що Кам'янець, як і все Пониззя, входили до складу Галицького князівства, і де, окрім Кам'янця на Пониззі, більше міст з подібною назвою не існувало. Роман був насамперед Великим князем Галицьким, і тому можна слушно вказати на те, що Галицьке князівство стало його вотчиною на відміну від Волинського. Самі військові загони, з якими Ростислав Рюрикович з Володимировичами йшов на Кам'янець - чорні клобуки вказують на те, що удар наносився на південно-східний кордон Галицького князівства, який тоді проходив по р. Ушиці. Чорні клобуки - це узагальнююча назва кочівників, яким дозволили оселитися на південних окраїнах Київської держави, як правило, прилеглих до степу, за що вони повинні були і захищати їх від інших кочівників. Ймовірно, Ростислав Рюрикович, оминаючи Ушицю, яка на той час була досить потужною фортецею, спробував захопити Кам'янець, але вирішив всього лише розорити місцевість навколо Кам'янця. Однак існує інша гіпотеза, що ця літописна згадка стосується Кам'янця Литовського.

Інше повідомлення датоване 1228 р.

Такі дослідники як І.С. Винокур, М.Б. Петров та інші схильні вважати, що датована 1228 роком літописна згадка відноситься саме до сучасного Кам'янця-Подільського , чого дотримується і автор статті. На користь вказаної версії свідчить та обставина, що на той час Пониззя, на нашу думку, стало центром Галицького князівства, так як Мстислав Удатний залишив Галич і переїхав на Пониззя, де й перебував майже 4 роки до своєї смерті, залишаючись при цьому великим князем Галицьким. І не дивно, що після смерті Мстислава Михайло Чернігівський зробив спробу захопити Пониззя, підійшовши до Кам'янця. Набагато пізніше, про що буде йти мова нижче, син Михайла Ростислав також намагався захопити Пониззя, але теж невдало.

Досить цікавим джерелом також виступає список "Имен всемь градомъ Рускымъ, и далнимъ и ближнимъ". Зокрема, в ньому ми знаходимо серед переліку польських міст міста Пониззя: "А се Польскіи: Каменечь, Иловечь, Бряславль, Соколець, Звенигородъ, Черкасы, Червень, Новыи Городокъ, Венича, Скала, Бакота" . "Список" складений невідомим автором і розміщений у Єрмолинському літописі. Скоріш за все він написаний в другій половині ХІV ст. і є вагомим джерелом, яке зафіксувало існування міст у Середньому Подністров'ї. Цікавим є те, що на перше місце в "Списку" виступає вже не Бакота, а Кам'янець, який вже у 1374 році отримує магдебурзьке право.

Що ж являв собою Кам'янець у ХІІ-ХІІІ ст.? Археолого-архітектурні та топографічні дослідження Старого міста дали можливість по новому підійти до вирішення важливих питань формування давньоруського міста. За реконструкцією І.С. Винокура та М.Б.Петрова Кам'янець-Подільський наприкінці ХІІ - у ХІІІ ст. складався із кремля (дитинця), посаду і околиць. Місто вільно лягало на рельєф місцевості, плавно вписувалось у природу.

Кремль міста знаходився на високому мису із південно-західного боку острову, що мав приблизно трикутну у плані форму і піднімався на висоту до 38 м над рівнем р. Смотрич, утворений двома струмками, що протікають у глибоких каньйонах, дитинець досить влучно з'єднувався з посадом неширокою, кам'яною перемичкою, де тепер знаходиться Замковий міст. Найбільш вразливою ділянкою мисового городища була його західна частина. Саме тут, з напільного боку, городище обмежувалось дерево-земляним валом і глибоким ровом. Їх залишки виявлено у найбільш ранній південно-західній частині старого кам'яного замку, що прилягає до башти Денної. Тут відкрито культурний шар ХІІ-ХІІІ ст. майже півметрової товщини, що представлений чорно-коричневим гумусом, горілим деревом, перепаленим камінням, прошарками попелі і значною кількістю кераміки тих часів. Вал із східного боку посилював оборону городища на найбільш небезпечній ділянці мису і ховав площадку дитинця від огляду з боку поля.

Наприкінці ХІІ - на початку ХІІІ ст. земляні і дерев'яні укріплення валу у зв'язку із зміною військової тактики ведення бойових дій і, зокрема, застосування організованої облоги підсилюються кам'яним муром із зубцями та щілиноподібними лучними бійницями. Фрагментарні залишки його виявлено на двох ділянках у західній та північно-східній частинах укріплень старого замку, загальною довжиною близько 20 м. Мур невисокий, товщиною 1,5-0,75 м. На думку Є.М. Пламеницької, територія кремля додатково обмежувалась ровом, який згодом був засипаний внаслідок зруйнування валу. Над південним урвищем стояла дерев'яна огорожа. В'їзд на територію дитинця, де зосереджувалися адміністративні і господарські будівлі, із північно-західного боку вів через ворота у валу. Другий в'їзд розміщувався з боку посаду. Територія домонгольського кремля ХІІ-ХІІІ ст. значно поступалась розмірам кам'яного замку ХІV-XV ст. . Аналогічні прості мисові городища - замки домонгольських часів були досить поширені у Середньому Подністров'ї (Княгинин, Велика Слобідка, Гринчук, Устя та ін.).

Другу і основну частину давньоруського Кам'янця складав посад, на якому жили ремісники, купці, знаходились торгові майдани, житлові та культові будівлі. Він розміщувався на території Старого міста (острова) і навколишніх урочищ.

Також на території фортеці експедицією Кам'янець-Подільського педінституту та Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника спільно з Інститутом історії і теорії архітектури в Києві виявлений значно насичений культурний шар давньоруського часу (ХІІ-ХІІІ ст). Під час проведення археологічних робіт під керівництвом Є.М. Пламеницької в Старій фортеці м.Кам'янця-Подільського, а саме, в західній частині фортеці (західні мури, Мала та Денна башти) було зафіксовані давньоруська кераміка ХІІ-ХІІІ ст., частина кам'яного муру з бійницею давньоруського часу.

Культурні нашарування ХІІ-ХІІІ ст. спостерігалися під час земляних робіт на острові, в Старому місті. У центральній частині Старого міста, при реставраційних роботах на фундаментах будинків XV-XVIII ст. експедицією Кам'янець-Подільського педагогічного інституту було виявлено залишки глинобитного двоповерхового житла ХІІ-ХІІІ ст.

У 1981 р. на майдані Польський ринок 4а досліджено давньоруське глинобитне житло кінця ХІІ-ХІІІ ст. Воно знаходилося у північно-західній частині комплексу будинків ХІV-XVIII ст. на глибині 2,75 м від сучасної поверхні. Житло зруйноване пожежею. Його заповнення складалося із обвалу дерев'яних конструкцій, великих частин глинобитних стін, обпалених до червоного кольору. Чітко проглядаються межі прямокутної у плані споруди із добре збереженою нижньою частиною заглибленою у материк на 0,37-0,45 м. Довжина будинку складала 5,25 м. Залишки житла орієнтовані своїми стінами по сторонах світу і співпадають із напрямками кам'яних мурів будинків XV-XVI ст. В ході досліджень з'ясувалось, що дане житло було двоповерховим. Нижній поверх складався з двох кімнат, в одній із яких, в північно-західній частині виявлено залишки глинобитної печі. Зберігся черінь, уламки перепаленої глиняної обмазки від склепіння печі, деревне вугілля і попіл. Виявлені у житлі фрагменти різноманітного глиняного посуду, характерного для давньоруського часів кінця ХІІ-ХІІІ ст. Кераміка виготовлена на гончарному крузі і орнаментована прямими і хвилястими лініями. Виявлено і значну кількість залізних виробів, які, на жаль втратили свою форму результаті корозії.

Аналогічні житла з дерев'яними конструкціями стін вивчені археологами у Києві, Галичі та інших давньоруських містах.

Отже, як ми можемо бачити, Кам'янець у ХІІ - на початку ХІІІ ст. був значним середньовічних містом, що мав свій дитинець і посад. Вигідне його географічне розташування призвели до висунення Кам'янця у XIV ст. на перший план, ставши столицею нового адміністративного регіону під назвою Поділля.

Однак природній розвиток міст в ХІІІ ст. був перерваний монгольською навалою. Можна лише припустити, що навала пройшла осторонь Середнього Подністров'я.

Про життя та побут населення Пониззя у другій половині ХІІІ-XІV ст. ми можемо здогадуватись на основі літописних повідомлень, зокрема повідомлення 1362 року:

Про існування міст XIV ст. у літописах теж немає певних відомостей. Зокрема, лише вказано, що коли в Подільську землю прибули брати Коріатовичі, то

Такі самі повідомлення ми знаходимо і в інших списках, зокрема, в "Списку Археологического Общества", "Списке графа Рачинского", "Биховецькому списку" тощо.

При аналізі літописних повідомлень, що на Поділлі

відразу ж приходить на думку питання, куди ж зникли міста Пониззя? Археологічними дослідженнями було встановлено, що основна маса міст давньоруського часу дійсно припинила своє існування саме в середині ХІІІ ст. Проте з літописного повідомлення випливає також, що в цей регіон продовжували приїжджати баскаки, котрі збирали данину з Подільської землі.

Відповіддю на це питання якоюсь мірою може слугувати згадка про прихід Бурундая в 1261 році у Галицько-Волинське князівство. Враховуючи невдачі свого попередника Куремси, Бурундай не вважав за потрібне одразу ж розпочинати військові дії проти Данила Галицького. Внаслідок коротких переговорів Бурундай наказав Данилу Романовичу

що останній був змушений зробити. Таким чином, укріплення майже всіх міст Галицького-Волинського князівства були зруйновані не ворогом, а князівською владою. Також не минула ця участь і міста Пониззя. Якщо врахувати, що міста Пониззя з 1255 року знаходились під владою татар, як нам на це вказує літопис, то дивує, що

Якщо б Пониззя дійсно перебувало під владою татар, то такої необхідності в зруйнуванні укріплень літописних міст просто не було. Виходячи з вищенаведеного, можна припустити, що якраз із зруйнуванням укріплень міст Середнього Подністров'я (Пониззя) і припиняється влада галицько-волинських князів, так як вони вже не могли захистити саме даний регіон від татар та інших ворогів. Ймовірніше, саме населення вирішило стати данниками татар, виробляючи їм сільськогосподарську продукцію та сплачуючи данину.

Наведені з різних літописних списків відомості про населення і міста давньоруського Пониззя, з урахуванням результатів археологічних досліджень останніх років у Середньому Подністров'ї, дають можливість з'ясувати основні етапи в історії заселення регіону східнослов'янськими племенами. Йдеться про уличів і тиверців, що проживали у Пониззі в ІХ-Х ст. н. е.

Літописи допомагають також конкретизувати основні віхи функціонування давньоруських міст ХІІ-ХІІІ ст. та їх роль у військово-політичних подіях того часу. З літописів і матеріалів археолого-архітектурних досліджень випливає, що в XIV ст. мало місце "умурування", тобто відновлення основних давньоруських міських осередків Пониззя-Поділля.

  1. Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 года. Преимущественно по летописям. - К., 1887.
  2. Dr Antoni J. Zameczki Podolski na kresach multanskich. - Wyd. 2-e- -Warszawa, 1880. - T. І. - 398 s.
  3. Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. Историческое описание. - К., 1985. - 247 с.; Сецинский Е. Бакота, древняя столица Понизья // Подольские епархиальные ведомости. - 1899. - №46-49.
  4. Гульдман В.К. Памятники старины в Подолии. Материалы для составления археологической карты Подольской губернии. - Каменец-Подольский, 1901. - 401 с.
  5. Винокур І.С., Горішній П.А. Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. - Кам'янець-Подільський: Центр Поділлєзнавства, 1994. - 362 с.: карти іл.; Винокур І., Петров М. Коли ж насправді засновано Кам'янець-Подільський // ТV-інформ. - 1999. - 14, 21, 28 жовтня; Винокур І., Петров М. Про час заснування Кам'янця-Подільського: дискусійний аспект // Краєзнавство. - 1999. - №1-4. - С.10-23.
  6. Пламеницька О. Висліди і перспективи студій мурованого оборонного будівництва Поділля // Міжнародна конференція з проблем охорони фортифікаційних споруд в Україні. Матеріали. Кам'янець-Подільський, 18-22 жовтня 1993 р. - Кам'янець-Подільський, 1993. - С.5-8.
  7. Пламеницька Є. Про час заснування Кам'янець-Подільського замку-фортеці // Слов'яно-руські старожитності.-К.: Наукова думка, 1969.-С.124-144; Пламеницька Є., Пламеницька О. Кам'янець-Подільський - місто на периферії Римської імперії // Пам'ятки України. Історія та культура,
  8. Винокур І.С., Петров М.Б. Про час виникнення Кам'янця-Подліьського // Кам'янеччина в контексті історії Поділля. - Кам'янець-Подільський, 1997. - Т.1. - С.53-61; Винокур І.С., Петров М.Б. Про час заснування Кам'янця-Подліьського: дискусійний аспект // Краєзнавство: науково-популярний журнал. - К., 1999. - С.10-21.
  9. Дашкевич Я.Р. Каменец - еще раз // Sonderdruck aus Russia mediaevalis. Munchen, 1984. - T.V. - S.7-19.
  10. ПСРЛ. Лаврентьевская летопись и Суздальская летопись по академическому списку. - М.: Издательство Восточной литературы. - Т.1. - С.13.
  11. Михайлина Л.П. Населення Верхнього Попруття VIII-Х ст. - Чернівці: Рута, 1997. - 144 с.
  12. Винокур І.С., Гуцал А.Ф., Пеняк С.І., Тимощук Б.О., Якубовський В.І. Довідник з археології України. Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. - К.: Наукова думка, 1984. - С. 49-50, 67-68.
  13. Баженов О.Л. Давньоруське Глибівське городище ІХ - ХІ ст. в системі оборонних споруд Середнього Подністров'я. - V Міжнародна археологічна конференція студентів та молодих вчених: Київ 22-24 квітня 1997 року. Наукові матеріали. /Ред. кол. Андрощук Ф.О., Малєєв Ю.М. та ін. - К.: Київський ун-т, 1997. - С. 212-215.
  14. Винокур І.С., Гуцал А.Ф., Пеняк С.І., Тимощук Б.О., Якубовський В.І. Довідник з археології України. Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська області. - С. 67.
  15. Федоров-Давидов Г.А. .Кочевники восточной Европы под властью золотоордынских ханов. - М., 1966.
  16. Винокур І.С., Петров М.Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського з найдавніших часів до кінця ХVIII ст. (Методична розробка). - Хмельницький: Б. в., 1983. - С.7.
  17. Шкурко С.К. Археологические наблюдения за земляными работами в г.Каменце-Подольском // Тези доповідей І-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. - Хмельницький, 1965. - С.83-84.
  18. Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. - К.: Наукова Думка, 1989. - С.71.
  19. Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. - К.: Наукова Думка, 1989. - С.96-97.
  20. Полное Собрание Русских Летописей. Ипатьевская Летопись. - М.: Издательство Восточной литературы. - Т.2. - С. 698.
  21. Там само. - С. 753.
  22. Винокур І.С., Петров М.Б. Про час виникнення Кам'янця: погляди дослідників. // Науковий збірник Кам'янеччина в контексті історії Поділля. - Кам'янець-Подільський, 1997. - Т.1. - С.53-61.
  23. ПСРЛ. Ермолинская летопись. - СПБ., 1907. - Т.17. - С.162.
  24. Винокур І.С., Петров М.Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського з найдавніших часів до кінця ХVIII ст. (Методична розробка). - Хмельницький: Б. в., 1983. - С.10.
  25. Винокур І.С., Петров М.Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського з найдавніших часів до кінця ХVIII ст. (Методична розробка). - Хмельницький: Б. в., 1983. - С.11-12.
  26. Пламеницька Є.М. Про час заснування Кам'янець-Подільського замку-фортеці. // Слов'яно-Руські старожитності. - К.: Наукова думка, 1969. - С.124-144.
  27. Шкурко С.К. Археологические наблюдения за земляными работами в г.Каменце-Подольском // Тези доповідей І-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. - Хмельницький, 1965. - С.84.
  28. Пламеницька Є.М. Про час заснування Кам'янець-Подільського замку-фортеці. // Слов'яно-Руські старожитності. - К.: Наукова думка, 1969. - С.124-144.
  29. Винокур І.С., Петров М.Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського з найдавніших часів до кінця ХVIII ст. (Методична розробка). - Хмельницький: Б. в., 1983. - С.13-15.
  30. ПСРЛ. Супрасальский список. - СПБ., 1907. - Т.17. - С.81-82.
  31. ПСРЛ. Супрасальский список. - СПБ., 1907. - Т.17. - С.82.
  32. ПСРЛ. Список Археологического Общества и дополненіе. - СПБ., 1907. - Т.17. - С. 278-279.
  33. ПСРЛ. Список гр. Рачинскаго. - СПБ., 1907. - Т.17. - С.327-328.
  34. ПСРЛ. Список Быховца. - СПБ., 1907. - Т.17. - С.496-497.
  35. ПСРЛ. Ипатьевская летопись. - С.849