Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег БУДЗЕЙ,
"Подолянин", 1.05.2003 р.

КАМ'ЯНЕЦЬ ЯК ПОДАРУНОК НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Катерина ІІ210 років тому, 2 травня 1793 р., українське місто Кам'янець-Подільський плавно перейшло з рук польських у руки російські. Кам'янець довго належав полякам: з листопада 1430 р., коли брати Теодор, Михайло та Мужило БУЧАЦЬКІ, виманивши за стіни кам'янецького замку старосту міста - литовського воєводу ДОВГЕРДА, заарештували його, а польська залога на чолі з Михайлом Бучацьким зайняла замок. Отак Кам'янець перейшов до Корони Польської і 336 років (крім 1672-1699 рр., коли містом володіли турки) перебував у польських руках.

Але у другій половині XVIII ст. Річ Посполита явно підупала в силах, чим негайно скористувалися її сусідки - Пруссія, Австрія та Росія: 5 серпня 1772 р. у Петербурзі вони підписали першу конвенцію про поділ Польщі. Мов у лихоманці, поляки шукають вихід зі скрутного становища, корінними перетвореннями намагаються підняти пригаслу вітчизну. Чотирирічний сейм (1788-1792 рр.) з ініціативи патріотів (тон задають Гуго КОЛЛОНТАЙ, Станіслав СТАШИЦЬ) здійснює низку реформ, їх вінцем стає ухвалена 3 травня 1791 р. конституція, яка вводить спадкову монархію, зміцнює центральну владу, ліквідовує застарілі інститути - конфедерації (тимчасові військово-політичні союзи шляхти), ліберум вето (право будь-кого з послів сейму своїм одним "nie pozwalam" скасувати постанову сейму).

Було багато невдоволених ухвалами сейму. Зневажання гідності Росії та вплив революційних французьких ідей побачила в новій польській конституції Катерина II. 27 квітня 1792 р. в Петербурзі під патронатом російської імператриці невдоволені польські магнати утворюють конфедерацію, а офіційно проголошують її 14 травня в пограничному містечку Тарговиця (нині село Кіровоградської області). Тож конфедерація ввійшла в історію як Тарговицька. Її очолили Франтішек Ксаверій БРАНИЦЬКИЙ, Станіслав Щенсни ПОТОЦЬКИЙ, Северин РЖЕВУСЬКИЙ, Шимон КОССАКОВСЬКИЙ. У травні того ж 1792 р. в 20 верстах від Кам'янця - в селі Демшин, що був тоді маєтком Антонія ЗЛОТНИЦЬКОГО, на зборах прихильників конфедерації утворено її Подільське відділення, його маршалком обрано власника маєтку.

18 травня 1792 р. російський посол у Варшаві Яків БУЛГАКОВ вручив польському уряду декларацію Катерини II з оголошенням її наміру підтримати попередній порядок у Польщі та про вступ російських військ у межі Речі Посполитої. Дві російські армії, якими командували генерали Михайло КРЕЧЕТНИКОВ і Михайло КАХОВСЬКИЙ, увійшли в Польщу. На Поділлі головною дійовою особою був генерал Вілім фон ДЕРФЕЛЬДЕН, який, захопивши, здебільшого без опору, польську артилерію в Брацлаві та Красному, рушив на Кам'янець.

Російські війська підійшли близько до Кам'янця і не допускали підвозу живності. Водночас Злотницький у листі до кам'янецького коменданта - генерал-майора коронного війська Йосифа ОРЛОВСЬКОГО, який не пристав до тарговичан, радив приєднатися до конфедерації задля добра їх спільної вітчизни. Комендант відповів, що не має жодних розпоряджень вищого начальства, але залога не чинитиме зла тарговичанам і російським військам, якщо тільки ті не завдаватимуть шкоди Кам'янцю. Кам'янець протримався в такому невизначеному стані до кінця серпня, а коли було отримано звістку, що до тарговицького союзу приєднався король Станіслав Август ПОНЯТОВСЬКИЙ і що війська польські присягнули на формулі, складеній конфедерацією, тоді й залога Кам'янця 7 вересня присягнула за тією ж формулою. Так ці події занотував польський офіцер кам'янецької фортечної залоги ПТАШИНСЬКИЙ.

Катерина II доручає Михайлові Кречетникову приєднати до Росії південні провінції Речі Посполитої. У секретному рескрипті від 19 грудня 1792 р. вона пише: "Головну увагу при самому оголошенні маніфесту звернути на Кам'янець-Подільський; для цього з утворенням кордону одночасно і не втрачаючи часу третій корпус, під командою генерал-поручика Дерфельдена, має зібратися довкола цієї фортеці, досягаючи її різними шляхами, і так її обкласти, щоб нічого ні у фортецю, ні з неї не виходило. Заперти таким чином проходи, дати знати командувачеві залоги й усім мешканцям міста про виданий маніфест, вимагаючи від них негайно підкоритися і тим довести щирість до Престолу Нашого, не допускаючи застосовувати силу зброї, для чого для жахання міста потрібні приготування можете робити. Се важливе місто необхідно належить мати в руках наших. І чим швидше те станеться, тим буде корисніше, бо з підкоренням його все закінчиться і все перебуде спокійно".

Згідно з приписом імператриці, корпус генерала Дерфельдена в квітні 1793 р. став біля Кам'янця. 7 квітня у майже всіх містах і містечках Поділля й Волині було оприлюднено маніфест про приєднання Подільського, Волинського, Брацлавського воєводств до Росії; їх мешканці присягнули на вірнопідданство імператриці. Скрізь це відбувалося без опору; польські війська, розташовані в приєднаних містах, теж здебільшого присягнули на вірність імператриці. Тільки Кам'янець, оточений військами, ще тримався, хоч зайняття його росіянами було справою часу.

Про те, як Кам'янець зайняли російські війська, детально занотував майор Пташинський. У січні 1793 р. Йосиф Орловський передав керування фортецею та її залогою полковнику Мартину ГАНИЦЬКОМУ, а сам виїхав до Гродно, де Тарговицька конфедерація, підтримувана російською зброєю, розпоряджалася всією Річчю Посполитою. 7 квітня, удень оголошення маніфесту, до Кам'янця від російських військ прибув кур'єр майор ГРЖЕГОРЖЕВСЬКИЙ і вимагав від Галицького іменем командувача військ генерал-поручика Дерфельдена негайно здати Кам'янець. Ганицький відповів, що він цього не може зробити, бо конфедерація наказала йому передати команду Злотницькому, і він з дня на день очікує його прибуття. Посланця ця відповідь задовольнила - і він поїхав. Справді, до Кам'янця приїхав з Гродно Злотницький і прийняв команду над військом. Конфедерація ще в лютому призначила його комендантом кам'янецького замку.

Новий комендант, заставши у фортеці близько 3000 війська, негайно розпорядився щодо оборони фортеці та водночас послав поручика СКІПОРА кур'єром до Гродно із запитанням - що робити. Посланець привіз відповідь польського коронного гетьмана Ржевуського: варто триматися, скільки можливо, але кам'янецька залога не може розраховувати на підкріплення з боку гетьмана. Нарешті, 1 травня, коли після довгих умовлянь залунали загрози про бомбардування Кам'янця, Злотницький, виїхавши в супроводі двох офіцерів з міста, зустрівся з Дерфельденом, пробув з ним годину наодинці, а наступного дня здав фортецю.

2 травня Злотницький знову виїхав за фортечні ворота (по дорозі на Жванець), де його чекав Дерфельден з генералами Морковим, Разумовським, Кноррінгом, В'єлевейським, які за кілька тижнів до цього вступили на російську службу, та іншими офіцерами. Після привітань, о пів на дванадцяту вони відбули в місто; тут у католицькому кафедральному костьолі Злотницький присягнув на вірність імператриці, а по тому передав ключі від фортеці Дерфельдену, який тут же повернув їх Злотницькому, після чого вийшов з костьолу.

Перед дверима костьолу вишикувалося і склало присягу фортечне військо на чолі з офіцерами. Потім офіцери відбули на гауптвахту, щоб підписати ще й лист про присягу. Одночасно на вірність імператриці присягнули дворяни й духовенство - в храмах, міщани - в магістраті, євреї - в карвасарській синагозі. Після цього фортеця відсалютувала 101 гарматним залпом. О другій годині дня через Руські ворота вступили в місто два батальйони Катеринославського піхотного полку, решта його батальйонів розташувалися на Руських фільварках.

Дерфельден у Кам'янці залишив усе, як було, і, провівши тут кілька годин, покинув місто. Злотницький залишився, як і був, комендантом фортеці та здобув чин генерал-поручика російських військ. Усім, хто служив у фортечному війську, дозволено було служити далі, а якщо хто не хотів, міг вільно покинути службу, отримавши всю платню. Катеринославці пробули в місті три дні й 5 травня вийшли через Вітряну браму і разом зі своїм полком відправилися в Летичів, а їх місце зайняли два батальйони Чернігівського піхотного полку. Злотницький розпорядився виготовити гарні ключі від міста та фортеці й відіслав їх кур'єром у Лабунь Кречетникову, призначеному генерал-губернатором приєднаних провінцій. Кречетников через полковника ЗУБОВА відіслав ключі імператриці.

5 травня про здачу Кам'янця Кречетников написав Олександру СУВОРОВУ в Херсон: "Підкорення Кам'янця-Подільського скіпетру великої нашої Самодержавиці... доставляє мені найприємніше задоволення висловити найщиріше моє вітання Вашому сіятельству, як співучаснику та любителю всіх корисних для вітчизни справ, як із зайняттям цієї важливої фортеці, так і взагалі із знаменитим і значним для Росії надбанням... про що тим приємніше мені повідомити Ваше сіятельство, що ніде не застосовано ні золотника пороху, а все закінчилося з бажаною тишею та спокоєм".

До речі, 2 травня російській імператриці виповнилося 64 роки - і годі їй було чекати кращого подарунку на день народження, ніж Кам'янець. Як засвідчує статс-секретар Катерини II Олександр ХРАПОВИЦЬКИЙ (запис від 12 травня), імператриця була задоволена дарунком: зайшовши до кімнати, де сиділи Храповицький, статс-секретар з військових справ Петро ТУРЧАНІНОВ і камердинер ТЮЛЬПІН, Катерина "сама нам сказати забажала, що залога Кам'янця-Подільського добровільно присягнула в день народження та причастя її Величності". Звісно, всі троє чоловіків кинулися до руки імператриці та привітали її з цінним надбанням.