Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

КАМ'ЯНЕЧЧИНА В РОКИ НАЦIОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦIЇ XVII СТОЛIТТЯ.

Революцiйний вибух 1648 року,який потряс полiтичнi пiвалини Речi Посполитої й започаткував творення Української держави,мав глибокi причини в рiзних сферах: полiтичнiй,конфесiйнiй, мовно-культурнiй, соцiально-економiчнiй й психологiчнiй.

Революцiя розпочалася в лютому 1648 р.як козацьке повстання, а протягом червня-листопада нацiонально-визвольна i соцiальна боротьба охопила всi без винятку українськi землi, що перебували в складi Речi Посполитої, й носила винятково масовий характер. Необхiдно зазначити, що вiдразу ж боротьба набрала надзвичайно жорстокого характеру й iнколи виливалася в етнiчнi чистки з усiх сторiн, втягнутих у її вир (української, польської, кримської, московської й турецької), яким не може бути виправдання.

Надзвичайно активну участь у революцiї взяли мешканцi Подiлля. На його теренах не було жодного куточка, де б селяни i мiщани не пiднялися на боротьбу. Логiка розвитку подiй ставила питання вибору i перед подiльською шляхтою. Її бiльшiсть перейшла на бiк Польщi, меншiсть влилася до революцiйної армiї.Траплялися випадки, коли брати, батьки й сини, близькi родичi перебували у ворожих таборах. Яскравим прикладом цього може слугувати старовинний український шляхетський рiд Володиєвських.

Представники його православної гiлки (Процик, Степан, Хомиць, Левко,Семен i Ярема) стали козаками Чернiвецької сотнi Брацлавського полку, а представник католицької гiлки Єжi Володиєвський, котрий проживав у Кам'янцi-Подiльському, став польським полковниом i воював проти українцiв. Мужнiй воїн, вiн був душею оборони Кам'янця вiд турок у серпнi 1672 року i загинув вiд гарматного пострiлу картеччу у голову, що стався 27 серпня вiд вибуху запасiв пороху в Старому замку пiсля пiдписання акта про капiтуляцiю мiста. Хоробрий українець, наш земляк, став для кiлькох поколiнь полякiв символом мужностi i кращих чеснот польського лицарства.

У роки революцiї в Поднiстров'ї починаючи вiд Кам'янця i до Рашкова, розгорнувся потужний опришкiвський рух (своєрiдною столицею його виступали Медобори), який не припинявся до 1676 року. Саме загони опришкiв тримали в облозi Кам'янець протягом серпня-листопада 1648 року; вони також тодi захопили Дунаївцi, Ярмолинцi, Сатанiв , Городок, Гусятин, Оринин, Балин та iншi мiста. В лiтку 1650 р. в Кам'янцi було страчено одного з керiвникiв опришкiв Мудренка. Весною наступного року українсько-кримський корпус пiд проводом наказного гетьмана Демка Лисовця зробив спробу зайняти Кам'янець. У 1652 i 1655 р.р. облягав його зi своїм вiйськом Б.Хмельницький.

Пiд час революцiї українцi проявили небаченi героїзм i самопожертву. Втрати вiд воєнних дiй, голодiвок, епiдемiй, захоплення татарами ясиру, переселень на середину 70-х р.р. склали близько 65-70% населення України, а Подiлля втратило щонайменше 90% свого населення.

Головним завоюванням революцiї стало створення протягом 1648-1650 р.р. на теренi козацької України (Брацлавське, Київське та Чернiгiвське воєводства) нацiональної держави, що вела вiдчайдушну боротьбу за незалежнiсть i включення до свого складу решти українських земель. Важливими здобутками революцiї стали: сформульована 1649 року Б.Хмельницьким українська державна iдея, що передбачала створення незалежної соборної держави, створення полiтичної елiти та якiсний у розвитку нацiональної свiдомостi українцiв.

Валерiй Степанков,
доктор iсторичних наук,
професор, лауреат премiї Нацiональної Академiї наук України iм.М.Грушевського.