Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Валерій НЕСТЕРЕНКО, кандидат історичних наук
"Подолянин", 4.07.2003 р.

КАМ'ЯНЕЦЬКА ФОРТЕЦЯ
ПЕРШИЙ ОПИС
(див. фото фортеці)

Починаючи з XIX ст., Кам'янецьку фортецю досліджувало чимало відомих істориків, археологів, архітекторів, краєзнавців, але досі не все з її історії до кінця зрозуміле. Наукові диспути не стихають навіть щодо часу закладення замку. У цьому розділі мова йтиме лише про один епізод з історії фортеці - перший її детальний опис 1494 р. Документ "Здача новому старості замків у Скалі, Кам'янці, Смотричі, Летичеві" написано латинською мовою. 1880 р. цей опис, переклавши польською мовою, надрукував відомий дослідник Поділля Олександр ЯБЛОНОВСЬКИЙ.

Одразу зазначимо, що хоч документ написано через 100 років після того, як останній литовський князь Федір КОРІАТОВИЧ залишив Поділля, одразу з опису помітно, що кам'янецький замок і на схилку XV ст. мав форму, характерну для русько-литовської фортифікації.

Як видно з плану, фортеця тоді мала овальну форму, повсюди були дерев'яні укріплення. Від містам відокремлював вузький міст, певно, дерев'яний. При в'їзді з міста до фортеці була Міська брама, а поряд з нею дві башти. При вході до замку з північного заходу була брама, яку називали Польною. Дорога від неї вела до Скали-Подільської. Укріплення замку складалися з трьох основних частин, кожна з яких мала свої особливості, відповідно до умов рельєфу. Біля каньйону річки Смотрич, у бік Польських фільварок, вздовж скали розміщувалися дерев'яні зруби або "ізбіща", а поряд кам'яні стіни разом з двома баштами. На одній з них чергував вартовий, котрий повідомляв гарнізон фортеці та мешканців міста про можливий напад кримських татар та інших кочових орд. "Ізбіща" було побудовано з міцних дубових колод. При потребі люди зберігали в них свої речі та цінності.

Біля фортечних стін поблизу Польних (Скальних) воріт були приміщення для варти - "стражниці", а також оборонні укріплення. Біля Міської брами вже був колодязь, з якого, щоправда, воду не брали, оскільки він був глибокий. Південно-західна сторона навпроти Карвасар була під захистом природної скелі (пізніше тут збудували башту Папську). Далі йшли дві башти: одна посередині південної оборонної лінії, а інша - на заході. Біля неї починалися земляні окопи, названі в документі Хотинськими. Вони складали третю частину зовнішніх фортечних укріплень, простягалися від західної сторони замку до Польних воріт і оберігали замок з боку поля, де нині розмістилася Нова фортеця. Поблизу окопів були помешкання для пушкарів.

Коротко висвітлено з документі і внутрішнє становище в замку. При вході до нього поблизу Польної брами було велике дерев'яне приміщення для зброї, де зберігали гаківниці (стародавня руська вогнепальна зброя, з великим стволом і гаком біля приклада). Поруч стояла православна церква, де щотижня проводилося богослужіння. Були будинок для продовольства, пивниця, склад вогнепальної та холодної зброї (пороху, стріл, куль, рушниць) та два будинки з кімнатами для проживання. Із західного боку, починаючи від башти біля Хотинських окопів у напрямку до Міської брами, розташовувалась лінія різних будівель: невеликий будинок, пекарня, броварня, а недалеко від дороги до міста - стайня.

Загалом стан оборонних будівель Кам'янецького замку був незадовільним. Дах на баштах було зіпсовано, або його взагалі не було, бані прогнили. На озброєнні у гарнізону було 11 великих і 4 невеликі гармати, 1 тарасниця, кілька мортир, близько 100 луків (багато з яких у незадовільному стані), 15 поламаних рушниць і т. д. Залізних та кам'яних ядер зовсім не вистачало для оборони замку. Були певні запаси пороху.

Отже, Кам'янецька фортеця у XV ст. зберігала форму південно-руського замку. Але при переході військ на досконалішу вогнепальну зброю вона потребувала негайного ремонту та укріплення. Це завдання польський уряд став вирішувати у XVI ст.

ОПИС 1544 РОКУ

Наступний опис фортеці було складено 1544 р. і вперше опубліковано 1882 р. Він складався тоді, коли в замку під керівництвом відомого архітектора та військового інженера Іова ПРЕТВИЧА (Іокуба БРЕТФУСА) здійснювався капітальний ремонт. Усі дерев'яні будівлі замінювалися на кам'яні. Опис містить конкретну інформацію про башти замку. Зокрема, башта Папська була в південно-східному кутку фортеці, побудована на міцному скельному фундаменті. Під баштою біля земляного валу був влаштований копер - спеціальний пристрій, за допомогою якого робітники доставляли наверх камінь, пісок, вапняк, інші будівельні матеріали. Він складався з кількох вертикальних стійок, блоку, важкої гирі та кількох мотузок і канату. Наступною в документі згадується башта Колпак. Під нею між фортечним валом і ровом розміщувалася стара, дуже пошкоджена оборонна споруда для вартових, котрі охороняли від нападу кримських татар та кочівників Хотинську дорогу. До цієї будівлі з боку замку йшов рів для безпечного проходу до неї людей.

Далі, на південній стороні фортеці, була Тенчинська башта, від якої до інших башт тоді будувалася потужна кам'яна стіна замість попередніх дерев'яно-земляних укріплень. У південно-західному кутку фортеці була Ласька башта, що з'єднувалася з іншими будівлями кам'яною стіною. Із західного боку фортеці, як і раніше, йшов рів, а далі Нова башта, будівництва якої 1 544 р, ще не було.

З оборонних споруд північної фортечної сторони згадується Рожанка, що в цей час була повністю перебудована. Під нею у каньйоні Смотрича діяла цегельня, де виготовляли цеглу та інші необхідні для будівництва замку матеріали. А поруч у плані вказується Водяна вежа. З неї гарнізон фортеці особливим колесом брав воду для своїх потреб.

Тут же була Стара Рожанка - зруйнована та спустошена вежа. Стіну біля нових фортечних воріт побудували заново. У цьому місці передбачалося збудувати будинок для начальника замку, а поруч виконати таємний хід до річки. Відремонтована в цей час була й інша башта східної сторони замку - Лянцкоронська. Поруч з нею був сарай, де оброблявся будівельний камінь, та дерев'яна невеличка стайня, що належала старості.

У східно-північному кутку фортеці були Нова Східна та Чорна башти й замкові ворота. При вході до замку з лівого боку розміщувався широкий кам'яний спуск, по якому можна було зручно піднімати і опускати до Чорної башти зброю. Тут же було приміщення для гармашів і будівля для матеріалів та інструментів. Тут же було старе підземелля, що слугувало в'язницею.

Коротко розглянемо внутрішній вигляд фортеці. Біля Ласької башти була замкова кухня, а з неї йшов канал для харчових відходів. Від нього йшов такий поганий запах, що заважав робітникам працювати. Врешті-решт цей канал засипали землею. Канал ліквідували і тому, що нападники могли через нього серйозно зашкодити фортечному гарнізону.

Між Денною та Лаською баштами тоді будувався новий будинок для старости. Денна башта в цей час ремонтувалася, до неї добудували нову кам'яну стіну, а поруч була невелика хатинка, яка служила обсерваційним постом. У польний бік виступала могутня Нова башта. Якщо б нападники зруйнували її, тоді захисники могли б відступити до Денної башти.

Справа від стін укріплень розташовувалася Порохова вежа, яка не збереглася до нашого часу, а біля неї - кам'яна драбина, по якій воїни доставляли зброю до інших башт і фортечних стін. Порох зберігався в особливих чотирьох підвалах, які з'єднувалися між собою широкими ходами. Поруч, у західній стороні фортеці розміщувалися "пивниця", кімната для гармашів, інші приміщення. У спеціальних підвалах гармаші оберігали рушниці, гаківниці.

Від Рожанки до Чорної башти проходив міжстінний прохід. Поблизу каньйону робітники ламали стіну, щоб побудувати тут нові кам'яні укріплення. Тут теж був копер для підняття необхідних будівельних матеріалів та інструментів. 1544 р. на озброєнні гарнізону було 14 гармат, 43 гаківниці, 30 аркебуз і 20 мушкетів.

Отже, опис 1544 р. свідчить, що порівняно з попереднім документом Кам'янецька фортеця стала значно більшою, з'явилися нові кам'яні башти та укріплення. 3 литовсько-руської фортеці кінця XV cт. вона стала могутньою кам'яною фортецею, що увібрала в себе кращі здобутки західноєвропейської фортифікації.

Читайте ще про фортецю