Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Будзей Олег. Кам'янецькі лютерани: три хвилі: Минуле та сучасне // Подолянин. - 2006. - 28 липня. - С. 7.

КАМ'ЯНЕЦЬКІ ЛЮТЕРАНИ: ТРИ ХВИЛІ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

На жаль, для багатьох важливих ідей, що мали значний вплив на розвиток людства, не завжди можна вказати точний час, точне місце. Та й автор ідеї досить часто залишається безіменним. Хто, коли і де придумав колесо, спік першу хлібину? Хто, де і коли першим повірив у Бога? Проте для близько 100 мільйонів лютеран нашої планети запитання про зародження їхнього віровчення видасться занадто простим. З німецькою пунктуальністю вони скажуть: 31 жовтня 1517 року в німецькому місті Віттенберг на дверях Замкової церкви з'явилося 95 тез проти індульгенцій, написаних доктором богослов'я Мартіном ЛЮТЕРОМ. Ці тези містили основні положення його нового релігійного вчення, які заперечували основні догмати та весь устрій католицької церкви. Відкинувши католицьку догму про те, що церква і духовенство є необхідними посередниками між людиною і Богом, Лютер оголосив віру християнина єдиним шляхом спасіння душі, яке дарується йому безпосередньо Богом.

Коли лютеранські хвилі докотилися до Кам'янця? Хто був першим кам'янецьким лютеранином? Сьогодні неможливо з великою достовірністю відповісти на ці запитання. І все ж певні сліди початкового проникнення лютеранства в Кам'янець-Подільський ми знаходимо як у публікаціях авторів XIX століття, так і в дослідженнях наших сучасників.

ПЕРША ХВИЛЯ

Про те, що в XVI-XVII століттях у Кам'янці-Подільському були лютерани, опосередковано засвідчують, зокрема, два документи: нотатки Петра МОГИЛИ та реляція Станіслава МАКОВЕЦЬКОГО.

1887 р. Київська археографічна комісія видала нотатки, власноручно зроблені визначним українським церковним і культурним діячем XVII століття Петром МОГИЛОЮ, який від 1632 р. був київським митрополитом. У цих нотатках мова йде, зокрема, про дерев'яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, що розташовувалася всередині кам'янецького замку. Для нашої теми найбільший інтерес у нотатках митрополита викликає згадка про старосту Бжеського, "отруєного лютеранською єрессю". Як пише Петро Могила, Бжеський не тільки забороняв ієреєм вести службу Божу в православній Покровській церкві, але й для наруги над православною вірою звелів тримати в цьому храмі коней. Через кілька днів виявилося, що коні осліпли. Розгніваний цим, Бжеський замислив зруйнувати церкву, але Бог і його покарав сліпотою. Тоді староста звелів очистити церкву та, скликавши православних ієреїв, повернув їм храм. І як тільки це зробив, то відразу ж прозрів.

Хто ж такий цей Бжеський? З історії Кам'янця-Подільського (зокрема, у викладі Євтима СІЦІНСЬКОГО) відомо, що Миколай БЖЕСЬКИЙ був кам'янецьким старостою в другій половині XVI століття. Як свідчив напис латиною на внутрішній стіні Денної башти Старого замку, вчасно зафіксований польським істориком Олександром ПШЕЗДЕЦЬКИМ, бо нині цього напису немає, 1575 р. у цій башті Миколай Бжеський влаштував каплицю в ім'я святого Архістратига Михаїла, а кам'янецький біскуп Мартин БЯЛОБЖЕСЬКИЙ її освятив.

Другий документ - це "Реляція про падіння Кам'янця 1672 року та останні справи Юрія Володийовського" летичівського стольника Станіслава МАКОВЕЦЬКОГО, який був безпосереднім учасником оборони Кам'янця під час його облоги й штурму турками. Реляцію польською мовою з оригінального рукопису опубліковано 1886 р. у Кракові в двох томах "Загального огляду". У реляції Маковецький згадує про лютеранську каплицю в Старому замку, точніше, описує її загибель: "...почувся гуркіт у сто разів страшніший: турецький снаряд пробив лютеранську каплицю при Старому замку. Сюди, оскільки склепіння було міцніше, кілька днів перед тим з інших льохів перенесли були запас гранат і пороху. Тепер в одну мить порох зайнявся, гранати, одна від одної запалюючись, зривалися в повітря, потім розліталися полум'яним градом, летіли шматками".

Чи була Михайлівська каплиця, влаштована 1575 р. Бжеським, і лютеранська каплиця, знищена 1672 р. турками, однією і тією ж каплицею? Сіцінський, пишучи про ці каплиці в історичному описі Кам'янця-Подільського, не поєднує їх в одну: "Колись в замку, крім будинків, що збудовані для військових цілей, були й храми. Так, тут була православна церква в честь Покрови Пресвятої Богородиці, що була побудована князями Коріатовичами в XІV ст. і проіснувала до 1672 р. В XVІ ст. в одній з башт, як це було говорено, була побудована римо-католицька каплиця в ім'я св. архангела Михаїла, а в південній частині замка був костел св. Станіслава, перетворений турками в мечеть. Для німців-гармашів була побудована лютеранська каплиця, в котрій в часи облоги Кам'янця в 1672 р. було зложено гранати, які були висаджені в повітря турками". В іншому місці опису Сіцінський ще раз зазначає: "Для німців-гармашів була навіть збудована в замку лютеранська каплиця, яка при бомбардуванні 1672 р. була зруйнована".

Сучасна дослідниця Ольга ПЛАМЕНИЦЬКА в монографії "Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі" (2005 р.) обидві каплиці з'єднує в одну. Найвірогідніше, каплиця спочатку була римо-католицькою (важко повірити, щоб 1575 р. католицький єпископ освячував лютеранську каплицю), а потім, коли наприкінці XVI століття (тоді кам'янецьким старостою був наступник Бжеського - Ян ПОТОЦЬКИЙ) в замку збудували костел святого Станіслава, каплицю, вже не потрібну католикам, віддали лютеранам.

Як вказує Андрій ЗАДОРОЖНЮК, пишучи про німецьких мешканців Кам'янця, "наприкінці XVI ст. залога кам'янецької фортеці мала близько 300 чоловік, пізніше її кількість дещо зросла, але весь час залога складалася з німецької піхоти та німців-гармашів". Це й була тодішня база кам'янецьких лютеран.

Після захоплення Кам'янця турками чимало мешканців просто покинули місто. Німецькі піхотинці й артилеристи до міста не повернулися. Так закінчився перший етап діяльності німців-лютеран у Кам'янці-Подільському.

ДРУГА ХВИЛЯ

Про другу лютеранську хвилю розповімо, скориставшись дослідженнями істориків Андрія ЗАДОРОЖНЮКА та Валерія НЕСТЕРЕНКА з Кам'янця-Подільського та краєзнавця Сергія ФЕОДОСЬЄВА з Дунаївців.

Отже, XVIII століття стало періодом економічного та політичного занепаду Речі Посполитої. Після трьох поділів ця могутня європейська держава перестала існувати. 1793 р. Поділля з Кам'янцем увійшло до складу Російської імперії. Кордони з Туреччиною відсунулися на південь - і Кам'янець остаточно втратив значення оборонного форпосту. 1812 р. офіційно ліквідували фортецю.

Що ж до лютеранської церкви, то не виявлено жодних згадок про її діяльність у післятурецький час. Це пояснюється просто: оскільки носіями лютеранської віри були німецькі солдати, які як найманці не брали участі в політичному житті міста, то, мабуть, саме тому в історичних джерелах немає інформації про лютеран. "Тепер німців у місті, крім тих, що недавно поселилися, немає, і якщо у привілеях королів нічого не говориться про жителів цієї нації, то це тому, що через нечисленність німців вони не могли становити особливого народу", - писав Олександр СЕМЕНТОВСЬКИЙ у нарисі "Кам'янець-Подільський", виданому 1862 р.

Розвиток і утвердження капіталістичних відносин у Росії у ХІХ ст. обумовили другу міграційну хвилю німців-лютеран у Кам'янець-Подільський. Тепер це були, здебільшого, комерсанти, підприємці, фабриканти.

На плані міста 1842 р. уперше показано лютеранську кірху (від німецького Kirche - церква) - на Новому плані, у кварталах біля проектованого Нового бульвару (сучасна адреса - Шевченка, 61). Спочатку на прохання лютеранської громади міська дума для будівництва церкви визначила ділянку (3000 кв. сажнів) на Руських фільварках. Однак лютеранська громада через значну віддаленість ділянки від центру відмовилася від неї та попросили під будівництво "Дівочий рондель" (Турецький бастіон) у Старому місті. 1860 р. цю ділянку передали лютеранській громаді, але єпархіальне керівництво не дало згоди будувати кірху, бо парафіян було мало.

Наприкінці ХІХ ст. лютеранська громада зросла до 300 чоловік, зміцніла економічно. 1898 р. вона знову звернулася до міської думи, оскільки "громада не має притулку, нечастими годинами релігійного спілкування вона зобов'язана прихильності та люб'язності гімназичного начальства, яке дозволило зрідка збиратися в місцевій жіночій гімназії". Цього ж року на ім'я уповноваженого лютеранського товариства Фрідріха КРАММА виділили ділянку площею 576 кв. сажнів на місці, показану ще на плані 1842 р. Громада за три роки збудувала церкву. 1901 р. кірху урочисто відкрили. До речі, цього ж року Фрідріха Адольфовича було обрано гласним Кам'янець-Подільської міської думи. Варто зауважити, що міській думі завжди було 1-2 лютеранина (і це при тому, що дума була невеликою - від 13 до 18 чоловік).

Цікаво, що в Подільській губернії Кам'янець-Подільський не був центром лютеранства. На Поділлі такими центрами були Немирів (нині - один із райцентрів Вінницької області) та Дунаївці. Немирівську парафію створено 1782 р. за сприяння польського магната Вінсента ПОТОЦЬКОГО. 1801 р. в Немирові збудували кірху, будинок пастора та лютеранську школу. Дунаєвецьку парафію створено 1864 р. постановою Міністерства внутрішніх справ Росії. Вона охоплювала Кам'янецький і Ушицький повіти (включаючи і місто Кам'янець-Подільський). Будівництво кірхи у Дунаївцях тривало 7 років і завершилося 1866 р. Кірху було розраховано на 520 місць (для порівняння: кірха в Кам'янці-Подільському мала 150 місць). 1870 р. у Дунаївцях завершили спорудження будинку пастора. 1904 р. в Дунаєвецькій лютеранській парафії нараховувалося понад тисячу парафіян. Більшість з них (до 900) мешкала в самих Дунаївцях.

Але настали більшовицькі часи... 1934 р. кірха в Кам'янці-Подільському стала зерновим складом. А 29 листопада 1935 р. Кам'янець-Подільська міська рада, зважаючи на те, що кірха в місті не діє від 1934 р. і засипана зерном, а громада фактично розпалася, ухвалила передати приміщення міському відділу фізкультури для влаштування там спортивного залу. Як писав 17 грудня 1936 р. "Червоний кордон", "приміщення колишньої німецької кірхи перетворилося на міський спортивний будинок". Будинок, обладнаний спортивним інвентарем, відкрили 1 січня 1937 р.

Під час війни будівлю було дуже пошкоджено. Сьогодні тут розміщується дитячо-юнацька спортивна школа № 1.

Кілька слів про лютеранський цвинтар. За даними, наведеними в "Подольских епархиальных ведомостях" (1880 р.), він розташовувався поблизу Нового замку, в низині, нижче від будинку подільського старости. За усними спогадами підзамецьких старожилів, лютеранський цвинтар був на Підзамчі - при Жванецькому шосе. Так, Тетяна КОСАРЄВА пригадує склепи, написи готичним шрифтом на плитах. В середині 1960-х на місці лютеранського цвинтаря було збудовано автозаправну станцію (відкрито 31 грудня 1966; осучаснена, вона і досі працює на цьому місці).

ТРЕТЯ ХВИЛЯ

Сьогодні в Україні діє Українська лютеранська церква (УЛЦ). 1996 р. офіційно зареєстровано Єпископат УЛЦ (єпископ В'ячеслав ГОРПИНЧУК). Є три єпархії: Галицька (сюди входить і Хмельницька область), Київська і Таврійська. У списку 25 громад і 11 місійних станиць УЛЦ бачимо добре знайомі нам населені пункти: серед громад - місто Кам'янець-Подільський, серед станиць - село Кадиївці.

Кам'янець-Подільська громада веде відлік від жовтня 2001 р. Ініціаторами її створення стали Тіна КРАУЗЕ, Олександр ТАБЕНСЬКИЙ і Наталія ШУЛЬЦ. Громада налічує близько 70 чоловік. Із них 30 конфірмували за 5 неповних років діяльності громади (конфірмація - це обряд прийняття до членів церкви).

Усі питання громади вирішують збори, а між ними - рада громади. Голова ради громади обирається на три роки. У Кам'янці-Подільському це Віктор МРАЧКОВСЬКИЙ, обраний уже на другий термін. Має громада і пастиря (він не призначається зверху, а має бути покликаний самою громадою). Кам'янецьким пастирем є Олексій ОНУФРІЙЧУК, який у Тернополі закінчив Українську лютеранську богословську семінарію Святої Софії. Громада щонеділі зранку збирається на богослужіння в шахово-шашковому клубі "Гросмейстер" (Соборна, 5).

Варто підкреслити, що Українська лютеранська церква справді є українською: богослужіння ведуться українською мовою, Біблію лютерани читають у перекладі Івана ОГІЄНКА, Різдво та Великдень відзначають за православним календарем.

При громаді діє дитячий танцювальний колектив (керівник Оксана МРАЧКОВСЬКА). Займається танцями 15 дітей. Щоліта до Кам'янця-Подільського приїжджають американські місіонери, які проводять літню біблійну школу. Цього року трьох кам'янецьких дівчат відібрано для навчання протягом року в школі США (звісно, могло бути й більше відібраних, але для цього претенденткам треба було непогано володіти англійською мовою).

Як бачимо, зерно, посіяне близько п'яти століть тому Мартіном ЛЮТЕРОМ, і досі дає добрі сходи, зокрема і на кам'янецькому ґрунті.