Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Тамара СИС.

Кам'янцю наш, ненаглядний!

Про тебе складали пісні не тільки ті люди, в яких серце співало, яким нашіптував розум незабутні у віках рядки, хоч грамоти вони не знали. Про Кам'янець писали і вчені, і поети, люди з високою, всебічною освітою. Адже лише в XVI столітті на Захід прямувало 16 юнаків-подолян, аби навчатися в університетах, знавати світ, осягати науку. Йшли пішки на прошеному хлібі. Чи могли вони забути неповторне Поділля? Ні! Вони подоляни! Тому не дивно, що троїста зірниця в XVI-XVIІ ст. освітила небо часів Ренесансу - це сім'я Смотрицьких: дід Данило, син Герасим і онук Максим-Милетій. Такий випадок не повторився в жодній країні Європи.

Знали люди, що кам'янецький головний писар чи підстароста не вчився у вищих школах і здобув скарбницю знань від батька, дяка м.Смотрича. Це не завадило йому стати вченим, видавцем і організатором Острозької Академії, яка зі своїх стін випустила таких синів України як брати Наливайки (молодший з них Северин, старший Дем'ян - дослідник-учений і духовний діяч). В її стінах зачерпнув знань неперевершений діяч громадський, на ниві науки і культури України, нездоланний гетьман Війська Запорізького, вірний охоронець земель і вод Батьківщини! Він також переступав пороги кам'янецьких брам, осявав стіни кам'янецькі своєю славою. Це Петро Конашевич-Сагайдачний.

Хвала і слава їм усім, знаним і незнаним. Але ж не тільки українці прославляли Україну і неповторний Кам'янець. Це робили і військові діячі, і мандрівники з інших країн, такі, як турок Евлія-Челебі, що 1656 року побував під стінами нашої твердині.

Треба згадати видатного поета Себастьяна-Фаб'яна Кльоновича. Він не був ні українцем, ні подолянином. Життя мав коротке і нелегке. Писав мовою латинською, польською і частково українською. Жив чотириста років тому. Найвидатнішим твором Кльоновича була поема "Роксоланія" (читай "Країна русинів"). Серед рядочків "Країни русинів" були і присвячені Кам'янцю. Чи був він у Кам'янці? Хто знає, документи не згадують. Але ж описав його, ніби світлину залишив для віків. Правда, зробив одну помилку, назвавши наш сілурійський вапняк гранітом. А хіба обов'язково було бути співцеві ще й геологом? Спасибі Фаб'яну, що залишив нам "Роксоланію" і такий неповторний опис чарівного Кам'янця-Подільського.

"Хто граду славу твою, Кам'янець, возвеличити може?
Мури твої, кам'яна скеля, твердиня тривка.
Різано брами твої і сходи в суцільнім граніті,
Люди не здвинули тебе - вгору піднявся ти сам,
Не людський геній тебе поставив, а сила природи,
Не породив тебе хист - власну ти твердь створив.
Замки твої кам'яні - в одній величезній опоці,
Місто-фортеця - одна це велетенська скала."

Вічна пам'ять і вічна вдяка тобі, Себастьяне-Фаб'яне, за те, що ти таким був, яким був!

Тамара СИС.
Кам'янець-Подільський вісник, 20 січня 1996 року