Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Будзей Олег. З бульвару Капуцинів - до Кам'янця-Подільського: 9 вересня - День українського кіно // Подолянин. - 2006. - 8 вересня. - С. 6.

З БУЛЬВАРУ КАПУЦИНІВ – ДО КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

У лютому 1895 р. 30-літній французький фотограф Луї Жан ЛЮМ'ЄР запатентував апарат для знімання та проекції "рухомих фотографій", придатний для комерційного використання. Винахідник назвав свій апарат кінематографом (тобто, записувачем руху). Активну допомогу Луї Жану надавав його молодший брат - Огюст. 28 грудня 1895 р. у підвалі "Гран-кафе" на бульварі Капуцинів у Парижі відбувся перший публічний платний сеанс. Перші програми Люм'єрів демонстрували сценки, зняті з натури: "Вихід робітників із фабрики Люм'єра", "Прибуття поїзда", "Сніданок дитини", "Политий поливальник". Так 1895 р. народилося кіно.

Коли ж кіно прийшло в Кам'янець-Подільський? Де були перші кінотеатри? Як вони називалися? Які фільми дивилися кам'янчани в ті роки? Відповісти на ці запитання нам допоможе Валентин МІНЯЙЛО, який у 1945-1975 рр. працював у Кам'янці-Подільському в системі кінофікації (зокрема, був технічним керівником кінотеатру ім. Войкова). Валентин Домінікович зібрав унікальний матеріал з історії кам'янецьких кінотеатрів. Йому пощастило спілкуватися з людьми, які на початку ХХ ст. працювали в кам'янецьких кінотеатрах. На основі матеріалів Валентина Міняйла, публікацій в кам'янецьких газетах початку XX ст. ("Подольские губернские ведомости", "Подолия", "Подолянин", "Подольские известия") спробуємо якнайповніше відтворити перші кроки молодого мистецтва на кам'янецьких теренах.

ВІД ПАРИЖА ДО КАМ'ЯНЦЯ - 6 РОКІВ

Уже через рік після винаходу братів Люм'єрів зняті ними кінокартини демонструвалися у великих містах Європи - Лондоні, Брюсселі, Берліні, Петербурзі. Ще 5 років знадобилося, щоб новинка, нарешті, добралася до Кам'янця: 1901 р. в цьому губернському місті вперше побував пересувний кінотеатр, а наприкінці 1901 р. у місті над Смотричем уже діяли два маленькі стаціонарні кінотеатри - "Ілюзіон" і "Біоскоп".

НА НОВОМУ МОСТУ В БУДИНКУ ЛАНДВІГЕРА

Одним із улюблених ракурсів кам'янецьких фотографів початку XX ст. (Михайла ГРЕЙМА, Степана НІКОЛАЄВА та ін.) був в'їзд у Старе місто через відкритий 1874 р. Новопланівський міст (правда, тоді його називали Новим). На всіх цих фото добре проглядається перший після перетину мосту будинок, розташований зліва від дороги. Утім, ця дорога, яка з'єднувала Новий міст із Троїцьким майданом, мала конкретне ім'я - Троїцький узвіз. Цю назву надала міська дума 15 лютого 1900 р., а 1902 р. затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. У радянський час це була вулиця Губашова (Петро ГУБАШОВ у 1918-1920 рр. очолював підпільний більшовицький ревком у Кам'янці-Подільському), потім узвіз Куйбишева (оскільки Троїцький майдан став майданом Куйбишева). Після війни узвіз залишився без будинків і без назви.

Отже, нашу увагу привернув перший зліва будинок Троїцького узвозу. Оскільки нумерацію будинків у Кам'янці-Подільському міська дума запровадила тільки 1911 р., то до того (та й досить часто і після того) замінником номера було ім'я власника будинку. Розглядуваний нами будинок був відомий усім як будинок Ландвігера (в історії Кам'янця ЛАНДВІГЕР згадується як власник друкарні, в якій, зокрема, друкувалися адрес-календарі Подільської єпархії). Пізніше будинку надали адресу - Троїцький узвіз, 1.

На фото ми бачимо, що будинок Ландвігера був триповерховим, на кожному поверсі мав п'ять вікон, що виходили на вулицю Довгу. В центрі другого й третього поверхів були балкони. Як встановив Валентин Міняйло, саме на другому поверсі в кімнаті з балконом і розміщувався один із перших кам'янецьких кінотеатрів - "Ілюзіон". Він мав усього 35 місць. Вхід у кінотеатр був із тротуару Троїцького узвозу (ледве не з мосту; через особливості місцевості перший поверх будинку стояв нижче від поверхні мосту). Тож часто в оголошеннях так і писали: на Новому мосту в будинку Ландвігера.

Пізніше кінотеатр відомий під назвою "Універсал". Так, із 7 жовтня 1913 р. в "Універсалі" можна було подивитися сучасну драму з життя авантюристів "Шайка павуків" (в трьох частинах), грандіозну комедію "Столичні штучки" (у двох частинах).

Згодом цей кінотеатр купив Шльома ЗІНЬКОВСЬКИЙ. Він капітально відремонтував приміщення, встановив у кінотеатрі м'які стільці. В антрактах офіціанти подавали глядачам морозиво, солодощі, безалкогольні напої. Відповідно кінотеатр став називатися "Бомонд" (від французького beau monde - вищий світ).

Забігаючи наперед, скажемо, що 1921 р. у колишньому "Бомонді" відкрився міський комсомольський клуб ім. Карла ЛІБКНЕХТА.

КРИХІТКА В БУДИНКУ НЕЙМАНА

А тепер глянемо на будинки того ж Троїцького узвозу, але справа. Порівнюючи різні фотографії цього місця, можна побачити, як на початку узвозу (буквально на самій кручі) виріс чотириповерховий будинок - два поверхи нижче від полотна мосту, два - вище. На даху бачимо наріжний купол (можливо, в одній із крайніх кімнат четвертого поверху було влаштовано домову церкву). На ранніх фотографіях цього будинку немає зовсім, на пізніших - він весь у риштуваннях, на найсвіжіших - у повній красі. Це будинок міської бібліотеки (пізніша адреса - Троїцький узвіз, 2). У 1937-1941 рр., коли Кам'янець-Подільський був обласним центром, тут розміщувалася обласна бібліотека. Але сьогодні нас цікавитиме не будинок бібліотеки, а будинок за нею. Бо, як засвідчує Валентин Міняйло, саме в ньому наприкінці 1901 р. було відкрито ще один кам'янецький кінотеатр-первісток - "Біоскоп".

Якщо поглянути на фотографії найсвіжіші - без чотириповерхового корпусу бібліотеки на передньому плані, то ми побачимо дещо скромніший триповерховий будинок із шістьма вікнами на вулицю Довгу, правда, без балконів, як у будинку Ландвігера. Очевидно, це саме той будинок, в якому відкрився кінотеатр "Біоскоп". В ньому було всього 25 місць. Пізніша адреса будинку - Троїцький узвіз, 4. Чому "Біоскоп"? Грецькі корені "біос" і "скопео" означають, відповідно, "життя" і "спостерігаю, розглядаю". До речі, німецький винахідник Макс СКЛАДАНОВСЬКИЙ, який 1895 р. незалежно від братів Люм'єрів сконструював апарат для знімання та проекції фільмів, назвав його біоскопом. Правда, біоскоп Складановського виявився надто дорогим і мало пристосованим для серійного випуску.

З оголошень у газетах можна довідатися, що "Біоскоп" розміщувався в будинку доктора медицини Цезарія НЕЙМАНА. Архівні документи засвідчують, що Нейман деякий час був і власником кінотеатру "Біоскоп". Цезарій Гермогонович - дуже відома в місті людина на зламі XIX і XX ст. Як зазначають тодішні адрес-календарі, у 1893-1897 рр. колезький секретар Цезарій Нейман був гласним міської думи, пізніше - лікарем у штаті міської управи (міським лікарем).

Доля "Біоскопа" була такою ж, як і доля розташованого майже навпроти "Ілюзіона". Кінотеатр-крихітку теж купив Шльома ЗІНЬКОВСЬКИЙ, теж переобладнав і назвав "Міньйон" (від mignon - малесенький).

Щодо подальших відомостей про будинок №4 на Троїцькому узвозі, то знаємо тільки, що в 1930-х рр. у ньому розміщувалася дитяча перукарня.

На жаль, жоден із двох будинків, в яких були перші кам'янецькі кінотеатри, не зберігся (як відомо, чимало будинків Старого міста, зруйнованих у роки війни, після війни розібрали). Так що встановлювати меморіальні таблички на кшталт "У цьому будинку 1901 р. було відкрито перший у Кам'янці-Подільському кінотеатр" немає на чому.

ТАНЦІ НА РОЛИКАХ

А тепер перенесемося на вулицю Бульварну (нині Шевченка) в будинок КРАЙЗА. На щастя, цей будинок зберігся (правда, перебудований у 1930-х, відбудований після війни, він мало що зберіг від первісного будинку Крайза). Сучасна адреса будинку - Шевченка, 41. Сучасний титул - районний Центр культури та мистецтв (колишній кінотеатр ім. Войкова).

Будинок Крайза був будинком для розваг. Спочатку тут відкрили скетинг-ринк: у залі на роликових ковзанах під звуки духового оркестру танцювала та розважалася знатна молодь того часу. Як відомо, все нове - це добре забуте старе. Тож розрекламоване як "уперше в місті" відкриття 30 серпня 2006 р. скейт-парку біля Ратуші - це, якщо дивитися в суть, повернення до столітньої давності скетинг-ринку в будинку Крайза. Правда, на свіжому повітрі, без духового оркестру та танців.

Згодом зал у будинку Крайза переобладнали для показу тіньових зображень на екрані: актори виконували різні комічні сцени між екраном та ацетиленовим освітлювачем, а глядачі бачили на екрані їхні рухомі тіні.

І, нарешті, у зв'язку з бурхливим розвитком кіно будинок Крайза переобладнали під кінотеатр, який назвали "Зимовий кінематограф". Пізніше в подвір'ї прибудували літній зал і назвали його "Літній кінематограф". Оскільки цей кінематограф із двома залами був найбільшим у місті, то його стали називати "Гігантом".

"Зимовий кінематограф" і "Літній кінематограф" належали Кам'янець-Подільському комітету Імператорського людинолюбного товариства, а безпосередньо завідував кінотеатрами (як засвідчує виявлений в архіві акт від 8 березня 1911 р.) якийсь АЛЕКСАНДРОВ.

І тут на арену знову виходить Шльома ЗІНЬКОВСЬКИЙ. Він стає власником "Гіганта". Крім того, Зіньковський влаштував ілюзіон "Модерн" на 100 місць на Олександрівській (нині вулиця Соборна) - в будинку Марцинкевича біля міської управи. Власник будинку Осип МАРЦИНКЕВИЧ був лікарем, фахівцем із внутрішніх і дитячих хвороб. У цьому ж будинку Осип Гнатович приймав хворих. Будинок не зберігся. На його місці в 1959-1962 рр. студенти будівельного технікуму збудували актовий зал свого навчального закладу.

Зіньковський також збудував літній кіномайданчик на Новому бульварі (відомому нині як парк культури та відпочинку). Таким чином, Шльома Зіньковський поступово став монополістом кіно в Кам'янці-Подільському.

15 січня 1912 р. видано дозвіл на демонстрацію кінокартин у Пушкінському народному домі (нині міський Будинок культури). Правда, імперія Зіньковського сюди вже не добралася. Тут діяв народний електротеатр "Наука та життя". Так, 12-15 квітня 1915 р. у ньому демонстрували картину про поточні воєнні події "Вогнем і кров'ю", наукову стрічку "Водень", комічний фільм "Бешкетники".

ДРАМА НА 1200 МЕТРІВ

Які ж фільми дивилися кам'янчани? Надзвичайно різноманітні. Правда, серед них бачимо назви, дуже знайомі сучасному глядачеві. Так, 1911 р. кам'янчани побачили фільми "Ідіот" і "Анна Кареніна" (за романами Федора ДОСТОЄВСЬКОГО та Льва ТОЛСТОГО), 1914 р. - чотири серії "Фантомаса".

В оголошеннях про фільми завжди вказували кількість частин, іноді - метраж. Так, 26 червня 1913 р. в кінотеатрі "Міньйон" показували "Долю покинутих" - важку драму про дітей, відірваних від батьків, у двох частинах, завдовжки 1200 м.

Фільми ілюструвалися грою піаніста. А "Гігант" для супроводу фільмів мав навіть власний струнний оркестр під управлінням пана ЦИМБАЛІСТА.

Кінематограф був надзвичайно популярним. У газеті "Подолия" від 16 травня 1914 р. священик Г.МЕЛЬНИЦЬКИЙ у статті "Бич часу" писав: "Кінематографи в наш час вельми поширені. Рідко яке місто, навіть занепале, не має своїх "Модернів", "Гігантів" та ін. Не тільки міста, але й містечка та села, навіть у Подільській губернії, мають - якщо не постійні, то тимчасові ілюзіони. Величезний успіх ілюзіонів у всіх верствах суспільства не підлягає сумніву". Автор нічого не має проти кіно, але те, що в погоні за дешевим успіхом кінотеатри заполонили низькопробні твори, що кіно "опустилося до служіння голому тілу", стало "школою розпусти та хуліганства для учнівської молоді", викликає в автора величезну тривогу.

...І В МІШОК

Перші кіноапарати були французької фірми "Пате" з ацетиленовими освітлювачами для проекції. Вони не мали намотувальних пристроїв: картина після проекції потрапляла в брезентовий мішок, з якого її змотували в рулон для наступної демонстрації.

Промислові фірми стали випускати малопотужні електростанції (1-5 кіловат) із нафтовими двигунами внутрішнього згоряння та генераторами постійного струму. Власники кінотеатрів купували такі автономні електростанції для освітлення приміщення кінотеатрів і живлення вентиляторів, переводили ацетиленові проекційні ліхтарі на електродугові, що давало вигоду мати одне джерело живлення. Дугові ліхтарі підключали через реостати.

Бурхливий розвиток кінематографа та безвідповідальне ставлення до протипожежної безпеки часто призводили до пожеж у кінотеатрах. Особливо небезпечними були самі кінокартини, які виготовлялися на целулоїдній основі, дуже схильній до загоряння. Одна з найбільших пожеж у Росії - 20 лютого 1911 р. в кінотеатрі на станції Бологоє (нині місто Тверської області Росії) - стала приводом для видання 12/13 травня 1911 р. Міністерством внутрішніх справ Росії циркуляра, що вперше регламентував демонстрацію кінокартин та обладнання кінотеатрів згідно з протипожежними правилами. На основі цього циркуляра Кам'янець-Подільська міська дума видала відповідну постанову. Тепер, щоб працювати з кінокартинами та апаратурою, треба було скласти відповідні іспити в комісії при міській управі й отримати спеціальне посвідчення. 29 липня 1914 р. міністерство оновило циркуляр.

1911 р. комісія з п'яти осіб (серед них поліцмейстер, брандмейстер, інженер цивільного будівництва, член управи) перевірила всі чотири кінотеатри Кам'янця - "Ілюзіон", "Біоскоп", зимовий і літній кінематографи. В акті від 8 березня 1911 р. зазначено багато недоліків, які комісія звеліла якнайшвидше усунути. Власники кінотеатрів зобов'язалися це зробити.

На початку 1915 р. міська дума ухвалила "Обов'язкову постанову про влаштування та утримання театрів кінематографів при застосуванні в них целулоїдних стрічок". 16 лютого цю постанову підписав подільський губернатор граф ІГНАТЬЄВ, 4 березня її вперше опублікували "Подольские губернские ведомости", а через два тижні - 18 березня - вона набула чинності.

Читайте наступну статтю про кіно