Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Коли до річки байдужі

Три роки тому редакція "Радянського Поділля" і водна інспекція розпочали рейди перевірки стану річок області. Вже обстежено 10 водних артерій.

Цього разу відправилися слідами першої подорожі - по Смотричу (матеріал "Як здоров'я, річко!" за 29 червня 1983 року).
У видолинку між залізничною станцією Скибнево та селом Андрійківці, де починається річка, русло на чималому відрізку прочищено, заглиблено. Ожили замулені джерела.

На жаль, буйволовецький колгосп "Прогрес" Ярмолинецького району продовжує краяти плугом береги. Вони досі не залужені, водоохоронна зона не виділена.

Не сталося змін у Райківцях Хмельницького району. Підприємство, де начальником І.К. Махмед, як і раніше, випускає в Смотрич нечистоти, бо за будівництво станції нейтралізації тут ніяк не візьмуться, хоча і є проект.

- А в Гвардійському екологічна обстановка поліпшується, - мовить головний санітарний лікар Хмельницького району В.П. Матюшенко. - Ефективно працюють очисні споруди, на які раніше було багато нарікань. Ми закрили ситро- і ковбасний цехи, що мали стоки. Біда тільки з цехом приймання молока Городоцького молочноконсервного комбінату.

- Та в нас тих стоків ложка. Нема від них шкоди, - виправдуються тамтешні керівники.

Насправді ж стоків не так вже й мало, через примітивний відстійник вони роками біжать у річку, пригнічують рибу. Замість того, щоб добиватися будівництва очисних споруд, начальник цеху І.І. Іванов для годиться після штрафів латає дірки на старому відстійнику або взагалі ігнорує розпорядження контролюючих служб. Керівництво комбінату пальцем об палець не вдарило, щоб розв'язати проблему.
Глухі, байдужі до річки і в Городку. Взяти цукрові заводи. За сезон вони вергають у притоки Смотрич десятки тисяч кубометрів транспортерно-мийних і гарячих вод, які можна використовувати повторно. Марнується цінна сировина, завдається шкода природі. За отруєння агресивними стоками риби, качок колгоспу "Більшовик" підприємство платило попередні роки чималі штрафи. Але змін на краще не сталося.

У цьому переконалися, побувавши на заводах під час рейду. Очисні споруди експлуатуються абияк. Брудні та гарячі потоки і тепер біжать у Тростянку і Чорноводку.

Вкрай погані справи на першому заводі. Відстійники "Чекурди" переповнені стоками. Неподалік під землею в річку вивели трубу. Поля фільтрації занедбані, перевантажені.

Доки ж терпіти таке "господарювання?". Чому районний комітет народного контролю, на очах якого гублять природу, марнують добро, не вживає санкцій до директора О.Я. Віньковецького?

Мабуть, тому, що в місті панує атмосфера невимогливості, поблажливості до забруднювачів, і на інших підприємствах не очищають стоків. Ось район залізничної станції, де розташовані дослідно-експериментальний і плодоконсервний зароди, ремонтно-транспортне підприємство, будівельні організації, забійний пункт заготконтори. Стоки від них ідуть на малопотужні очисні споруди плодоконсервного. Нерідко підприємства скидають у каналізацію нафтопродукти, погіршуючи роботу очисних споруд. Зокрема, дослідно-експериментальний залповим зливом мазуту вже раз виводив їх з ладу.

Чекає вирішення і проблема з пральнею, лазнею, стоки яких мали перекачувати на міські очисні споруди ще торік, але досі спускають у Смотрич, бо облпобутуправління не виділило коштів на будівництво насосних станцій.

Викликає тривогу стан міських очисних споруд. Вони працюють неефективно, занедбані. Багато шкодить їм верстатобудівний завод. Стоки скидаються після споруд у Смотрич з перевищенням допустимої концентрації азоту амонійного, змулених речовин, інших компонентів у десятки разів.

Взявши проби води в річці до і після Городка, зробили невтішний висновок: зміни на краще за три роки в місті сталися незначні.
Нема чим хвалитися і кам'янчанам. Річка, на якій колись у межах міста був гарний пляж з човновою станцією, стала непридатною для купання: брудна, зміліла. Для деяких підприємств і установ вона служить стічною канавою. Ось райлікарня. Ще двадцять років тому від неї почали прокладати колектор для підключення стоків до міської каналізації. Залишилося третину робіт здійснити, але об'єкт в 1970 році заморозили. Тепер колектор зовсім непридатний. Марно викинули на вітер 80 тисяч карбованців.

Заклад користується септиками, до яких підключені лікувальні корпуси, пральня, лазня, підсобне господарство. На час перевірки ємкості були переповнені, нечистоти збігали в притоку Смотрича, хоча лікарня має асенізаційну машину.

Мутні ручаї просочувалися і з території цеху заводу безалкогольних напоїв, що розташований біля Смотрича. Для зручності тут навіть канави попрокопували.

Забруднюють річку також асфальтобетонний завод, підсобне господарство міського управління громадського харчування. Хорошу справу зробили в місті, побудувавши водовід між цукровим і цементним заводами. Після миття буряків, після інших операцій відпрацьована вода подається цементникам. Якби підприємство приймало її стільки, як зобов'язувалося, то економили б щороку 400 тисяч кубометрів свіжої води. На жаль, беруть тільки третину, бо не підготували відповідного обладнання.

Винні в цьому марнотратстві цементники. Але цукрозавод теж не всі природоохоронні проблеми розв'язав. Хоча на підприємстві є потужні оборотні системи, частина гарячої води скидається в Смотрич.

Проходячи берегами річки в Кам'янці-Подільському, ми не могли не побачити, що Смотрич дуже засмічують. Особливо в Старому місті. Звичайно, роблять це недбайливі господарі. Але є і об'єктивні причини: сміття в населення не забирає спец-автотранспорт.

* * *

Є свої проблеми і в селах, хоча, правда, там більше сталося позитивних змін. Береги Смотрича менше розорюються, не так шкодять стоками ферми.

А от залісення і залуження все-таки ведеться погано. В селах досі нема спеціальних місць з відповідними очисними спорудами, для миття автотранспорту та інших машин. Не організовано вивезення сміття від населення.

Смотрич - одна з найкрасивіших річок області. І треба все зробити, щоб вона знову стала місцем відпочинку людей. Стала чистою і здоровою, як була колись.

Білик П., Рєзніков Ю., Кривошия В.
Коли до річки байдужі // Радянське Поділля, 1986. - 10 жовтня.