Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

О.М. Кошель,
к. іст. наук, м. Київ

ТОВАРИСТВО ПОДІЛЬСЬКИХ ЛІКАРІВ ЯК ОСЕРЕДОК ІСТОРИКО-РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРЕДСТАВНИКІВ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ КОНФЕСІЇ НА ПОДІЛЛІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

На середину ХІХ ст. становище польської меншини Правобережної України значно ускладнювалося внаслідок польського повстання 1863-1864 рр., поширення у 40-60-х роках польського визвольного руху на так звані "східні креси Речі Посполитої". Його погіршення також було спричинене прагненням російського самодержавства усунути свого споконвічного конкурента на Київщині, Волині й Поділлі в умовах інтенсивної русифікації краю. Царський уряд, Синод, особливо ревниво споглядали на діяльність у цих землях римо-католицької конфесії, на прагнення її представників вести "польську пропаганду", займатися науковими дослідженнями у плані "польських претензій". У 50-х роках ХIХ ст. офіційна влада суворо заборонила католицькому духовенству займатися освітньою, науковою, культурною і громадською діяльністю за межами її суто богословської компетенції й нещадно карала тих представників духовенства які робили спроби викладати у польських школах світські предмети, вести в храмах польську агітацію, здійснювати краєзнавчі дослідження. У 60-ті роки ХХ ст. самодержавство стало на шлях закриття значної частини римо-католицьких парафій, костьолів і монастирів. Досить відчутний удар був нанесений у зв'язку з ліквідацією у 1866 році на Поділлі римо-католицької дієцезії (єпархії) та римо-католицької духовної семінарії в м. Кам'янці-Подільському, в якій зосереджувалися місцеві польські наукові кола.
Водночас офіційна і єпархіальна влада, зокрема, на Поділлі, захопивши в свої руки краєзнавчий рух, спрямувала його в регіональних дослідженнях на боротьбу проти римо-католицької церкви та спроб польської науки поширити свої інтереси. Тому звичайним явищем стали публікації книг та добірок статей у місцевій пресі під загальною назвою "Боротьба культур польської і російської в Південно-Західній Росії".
Проте польська меншина, яка, не дивлячись ні на що, продовжувала зберігати на Поділлі й Волині у другій половині ХIХ - на початку ХХ ст. міцні економічні позиції, здійснювала пошук можливостей для збереження свого ідеологічного впливу, в тому числі й у галузі краєзнавства. В умовах такого протистояння з місцевої римо-католицької громади вийшла низка талановитих учених й аматорів, які своїми численними працями значно збагатили поділлєзнавство як науку. I хоча історичні події в українських землях ці дослідники розглядали здебільшого, за влучним виразом В.Б. Антоновича, "зі своєї польської точки зору", яка не завжди відповідала національним інтересам вітчизняної науки і суспільства, однак викладений фактичний матеріал у їхніх творах і на сьогодні є цінним джерелом і надбанням для всіх, хто займається минувшиною Подільського краю.
Оскільки в 50-70-ті роки ХIХ ст. представники римо-католицької конфесії практично не допускалися в краєзнавчі структури Поділля, контрольовані православною єпархіальною владою, то місцеві науковці й аматори із їх середовища змушені були створювати свої альтернативні товариства. Зокрема, 14 жовтня 1859 року у Кам'янці-Подільському утворилося Товариство подільських лікарів, яке постійно очолював відомий лікар і вчений польського походження Олександр Кремер. Скарбником Товариства був доктор медицини Казимеж Пшиборовський, секретарем з 1862 року - доктор медицини Йосип Роллє, бібліотекарем - Олександр Наркевич. Наступного року товариство об'єднувало 136 членів, основу яких складали поляки й, почасти, росіяни, українці, євреї з числа лікарів, аптекарів, природодослідників, краєзнавців, інших кіл творчої інтелігенції. Географія членства була досить широкою: Подільська, Волинська та Київська губернії, міста Варшава, Краків, Вільно, Архангельськ, Кострома, Вологда, Петербург, Москва, Париж. Хоча метою товариства було вивчення санітарно-гігієнічного стану Подільської губернії, постійне стеження за ходом і розвитком медичних наук, впровадження їх у практику, проте у практичній діяльності воно вийшло далеко за межі лікарських інтересів й трансформувалося у важливий дослідний центр України, Росії, Польщі в галузі різноманітних регіональних досліджень, у тому числі краєзнавства.
Свою роботу товариство розпочало зі створення бібліотеки й музею. Станом на 1865 рік бібліотека налічувала 3526 томів із різних галузей медицини, історії, статистики й за кількістю літератури на той час була найбільшою книгозбірнею на Поділлі. Фондосховище товариства подільських лікарів налічувало 5040 експонатів, серед яких були представлені великі археологічна, нумізматична, етнографічна колекції.
Товариство проводило пересічно 20-25 засідань щорічно. Одночасно відбувалися засідання комісій, що існували при ньому. На зібраннях заслуховували реферати про стан медицини, шляхи боротьби з інфекційними хворобами, санітарно-гігієнічні умови проживання на Поділлі різних верств населення та ін. Члени товариства прийняли програму медико-топографічних спостережень у краї, яку розробив доктор Й. Баранецький. Наслідком реалізації цієї програми стали підготовка і видання у Варшаві польською мовою п'яти випусків (томів) "Матеріалів до топографії і лікарської статистики Подільської губернії" (1860-1865), які слугували головним друкованим органом товариства. Тут широко представлені наукові статті, розвідки й повідомлення, документи з історії медицини про боротьбу місцевих лікарів від епохи середньовіччя з чумою, холерою, туберкульозом, про побутові умови бідноти в різні часи та інші аспекти краєзнавчого характеру.
Саме завдячуючи Товариству подільських лікарів, доктор медицини, дійсний член Краківської Академії наук Й.Й. Роллє відбувся як вчений-історик, археограф, автор численних історичних повістей і оповідань-бестселерів про Україну та її Поділля. Зокрема, за завданням Товариства Й. Роллє займався вивченням давньої і середньовічної медицини краю. Опрацьовуючи численні документи і матеріали офіційних установ, магнатських і монастирських архівів, він настільки захопився загальною історією Поділля та Волині, що статті, котрі вийшли з-під його пера: "Майдани і вулиці, стоки і канали в м. Кам'янці-Подільському", "Про кладовища та будинки для зберігання покійників до поховання", "Про військовий набір у єврейському стані", "Освячення жител міста Кам'янця-Подільського" та інші , виходили далеко за межі дослідження й стали цінним посібником в галузі етнології та подій минувшини краю. Результатом такого роду публікацій стали монографічні дослідження Роллє, написані в історичному плані "Статистичний опис Подільської губернії" й інші, які назавжди пов'язали його життя з краєзнавством.
Офіційна влада з підозрою ставилася до діяльності Товариства подільських лікарів і особливо в зв'язку з польським повстанням 1863-1864 років. Приводом до його розгрому стали доноси місцевого лікаря А. Старцева про пропольську орієнтацію Товариства, виявлення під час поліцейського обшуку відповідних приміщень окремих протоколів засідань та списку членів написаних польською мовою, яка була суворо заборонена для використання в діловодстві і виявлення у фондах музею 10-ти бронзових медалей з барельєфами діячів Речі Посполитої різних періодів.
Справою товариства зайнялися вищі урядові інстанції. Спочатку міністр внутрішніх справ розпорядився: "Протоколи товариства і вся переписка його повинні вестися російською мовою". Потім за вказівкою Київського генерал-губернатора воно було офіційно закрите 25 лютого 1865 року, а його незмінного голову О. Кремера після арешту й допитів, як "неблагонадійного в політичному відношенні" та "австрійського підданого" вислано разом із сім'єю до Львова. "Щодо Роллє, - констатував подільський губернатор, - то не можливо, щоб він займався подібними справами. Доктор Роллє живе виключно подіями ХVI століття". Однак таємний поліційний нагляд за ним було встановлено, так само, як і за іншими членами товариства. Згідно розпорядження Київського генерал-губернатора бібліотека і частина музейних фондів товариства були передані до університету Св. Володимира (тепер імені Тараса Шевченка).
Таким чином, науковий осередок у Кам'янці-Подільському було зруйновано, а місцеві поляки-науковці на тривалий час втратили можливість створювати свої товариства, брати участь в інших громадських об'єднаннях краєзнавців Поділля. Проте, значення товариства подільських лікарів у житті міста і краю непересічне. В умовах відсутності на Поділлі на межі 50-60-х років ХIХ ст. громадських організацій, воно було по суті єдиним центром зосередження краєзнавців й започаткувало цікаві та перспективні регіональні дослідження. Пройде чимало часу поки в місті буде створена наукова бібліотека такого рангу. Лише через 25 років завдяки зусиллям ентузіастів, у тому числі Й.Й. Роллє, у Кам'янці-Подільському постане краєзнавчий музей. А через 12 років, у 1878 році, у цьому місті знову буде відновлено завдяки Й. Роллє, К. Пшиборовськму, О. Наркевичу діяльність Товариства подільських лікарів, яке проіснувало до 1917 року, але воно вже мало інші статутні засади й було мало зв'язане з краєзнавством.