Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег БУДЗЕЙ
"ПОДОЛЯНИН", 27 лютого 2004 р.

КРУГЛИЙ

Провулок Круглий, що на Польських фільварках, на перший погляд, нічим особливим не виділяється серед шести десятків провінційних кам'янецьких провулків. Про нього майже зовсім не знають кам'янчани, не кажучи вже про туристів. Але з цим провулком пов'язано життя та діяльність стількох яскравих особистостей, що йому можуть позаздрити чимало сіл чи навіть містечок. Досить сказати, що тут у 1920-х pp. мешкав один із найбільших і найталановитіших українських поетів, представник високого модернізму Володимир СВІДЗИНСЬКИЙ (1885 - 1941), тут училася знана в діаспорі, а тепер і в Україні письменниця Ольга МАК (1913 -1998), тут викладав у школі малювання один із найсамобутніших кам'янецьких художників Олександр ГРЕН (1898 -1983).

На довгому й міцному стовбурі вулиці Суворова, що тягнеться через усенькі Польські фільварки з півночі на південь, найпівденнішою (отже, найвищою) та однією з найкрислатіших гілок є провулок Круглий. Офіційну назву йому надала міська дума рівно 104 роки тому - 15(27) лютого 1900 р. Через два роки цю назву затвердило Міністерство внутрішніх справ Росії. У ті ж роки офіційно найменували й головну магістраль Польських фільварків: її південна частина стала Георгіївською вулицею, а північна - Старопоштовою. У радянський час їх об'єднали в одну вулицю, якій послідовно надавали імена Рикова, Ворошилова, а 1961 р. - Суворова. На відміну від вулиці, провулок Круглий уже 104 роки живе з одним незмінним іменем.

Спочатку провулок був невеликим. Він пролягав між двома найпівденнішими кварталами №66 і №67 західної сторони Георгіївської вулиці. Оскільки провулок у плані мав форму заокругленої закарлюки, то його, очевидно, через те і назвали Круглим. Двома відростками (апендиксами, як іноді кажуть місцеві жителі) провулок поповнився у 1950-ті pp., коли тут інтенсивно забудовували наскельний простір. Причому всі ці нові будинки на відростках віднесли до лівої сторони вулиці. Отак і виник значний перекіс у нумерації будинків Круглого провулка: останній непарний номер - 5, останній парний - 34.

Найприкметнішим на Круглому провулкові, звісно, є двоповерховий будинок №5 (на фото), яким, власне, завершується права сторона провулка: садиба цього будинку розташувалася на розі з вулицею Суворова. Зведено будинок 1908 р. як земську школу. Земства як органи місцевого самоврядування, введені в європейській Росії 1(13) січня 1864 р. згідно із Положенням про губернські та повітові земські установи, відіграли помітну роль у розвитку на місцях освіти, охорони здоров'я, культури. До звичних уже церковнопарафіяльних шкіл і шкіл Міністерства народної освіти додалися ще й земські. Однією з них стала школа на Польських фільварках. Земські школи давали учням початкову освіту.

Пров. Круглий, 5. Фото Шуханової Т., "Подолянин"

Школу, за тодішнім висловом, збудували на "чотири вітри". З її великих вікон чудово проглядалися панорама Старого міста, фортеця із Замковим мостом, дорога, що круто піднімалася на Підзамче.

Коли в листопаді 1920 р. у місті остаточно утвердилися більшовики, вони взялися й за реформу освіти. 29 грудня 1920 р. Кам'янець-Подільський повітовий відділ народної освіти розпорядився "з початком 1921 р. усі школи в Кам'янці та його повіті перетворити на єдину трудову школу із семирічним курсом навчання". Земська школа на Польських фільварках стала Третьою єдиною трудовою школою (перший і другий номери віддали колишнім гімназіям - чоловічій у Старому місті та Маріїнській жіночій на Новому плані). 21 січня 1928 р. третій школі надали ім'я 10-річчя радянської влади. А 1929 р. вона набула статусу державної середньої школи №3. У двоповерховому будинку №5 третя школа розміщувалася до війни. Їй належав також і сусідній будинок №3.

Під час війни, як згадують старожили, у двоповерховому будинку школи була якась німецька установа. У повоєнний час, у зв'язку зі значними руйнуваннями, яких зазнали будинки міста, багато навчальних закладів змінили свою довоєнну дислокацію. Так, третя школа перебралася в будинок №52, що на вулиці Суворова (тоді ще Ворошилова), де до війни працював учительський інститут. У будинку №5 на Круглому провулку облаштувався технікум підготовки культосвітніх працівників (з 1961 р. культосвітнє училище, з 1990 р. училище культури). Тут, зокрема, свого часу був студентський гуртожиток, згодом "мало-сімейка" для викладачів, а сьогодні училище культури тут готує майбутніх бібліотекарів і секретарів-референтів.

1923 р. третьокласницею третьої школи стала підзамчанка Тамара БИСТРИЦЬКА - майбутня відома подільська фольклористка Тамара СИС. А її найкращою шкільною подругою була Ольга ПЕТРОВА (Петрушка, а в старших класах Петрунеля) - майбутня письменниця Ольга Мак. Ось що згадує про подругу Тамара Андріївна: "У старших класах Олюнька захопилася декламацією і балетом. Хто його знає, де вона викопувала ті танці, але на нашій шкільній сцені зробилася непереможною. А я продовжувала збирати народну творчість, адже збирала її відколи себе пам'ятаю. Часто від однокласників чула щире й доброзичливе: "Тамусько, ану збреши щось веселеньке". Тому не уступала Ользі на сцені, і залишилися ми найвірнішими друзями".

Після закінчення школи шляхи Петрунелі й Тамуськи розійшлися. Зустрілися подруги аж через 60 років, коли 1993 р. Ольга Мак відвідала рідний Кам'янець. Ольга Нилівна провела доньку Вікторію знайомими стежками рідного міста. Завітали вони й на Круглий провулок, де 80-річна письменниця цілувала поручні рідної школи. Такою ж схвильованою була й зустріч зі шкільною подругою: впали одна одній на груди і закам'яніли... У спогадах дві години пролетіли як одна мить.

На початку 1920-х pp. мову в третій школі викладала корінна фільварчанка Зінаїда СУЛКІВСЬКА - дружина Володимира Свідзинського. Зінаїда Йосипівна й Володимир Юхимович жили в приміщенні школи. Згадує Тамара Сис: "Ми завжди милувалися цією парою. Свідзинський статний, чорнявий, світлоокий, а поруч дружина, як зірниця. Ще більше подобалася їх донечка з незвичним іменем - Мирослава. Бувало так, що у святкові дні директор школи, наш великий друг і улюбленець Дмитро Мефодійович НАГНОЙНИЙ, запрошував Свідзинського на дитячі ранки. Він з'являвся разом із Мирославою, сідав у першому ряду, тримаючи на колінах дитину. Зінаїда Йосипівна проводила святкування. Завжди хтось із старшокласників декларував вірш нашого гостя. Ми гучно били в долоні".

Володимир СвідзинськийУ Кам'янці-Подільському Володимир Свідзинський (на фото) 1922 р. видав першу збірку віршів "Ліричні поезії". У жовтні 1925 р. поет із сім'єю переїхав до Харкова. На жаль, невдовзі сім'я Свідзинського розпалася: дружина з дочкою переїхала до сестри у Вінницю. У липні 1933 р. Зінаїда Йосипівна померла. 1941 р. завершився і земний шлях Володимира Юхимовича. Коли німці наближалися до Харкова, поет відмовився евакуйовуватися: не міг покинути єдиної хворої доньки. Тож 27 вересня за непокору енкаведисти його заарештували, а 18 жовтня разом з іншими репресованими розстріляли, а потім спалили (за іншою версією - спалили живцем) у Старому Салтові біля Харкова...

Серед тих, хто ще до війни закінчив третю школу, - журналіст Віктор РАДЗІЄВСЬКИЙ (випускник 1939 p.), художник Анатолій ВАСИЛЬЄВ (випускник 1941 p.). Чимало випускників школи полягли на фронтах Великої Вітчизняної, стали жертвами фашистської окупації. Віктор ВОЛЬСЬКИЙ (1928 - 1942) і найкращий шахіст міста Микола ПРИЯН (1924 - 1942), які до війни навчалися в третій школі, стали підпільниками, входили до молодіжної патріотичної групи, очолюваної Віленом ПОВОРІНИМ. Посмертно її нагороджено медаллю "За відвагу".

Нинішній навчально-виховний комплекс із центром реабілітації дітей зі слабким зором перший повоєнний рік, будучи ще спецшколою-інтернатом для сліпих дітей, розпочав у Круглому провулку, а в сучасне приміщення (Суворова, 20) перебрався в серпні 1945 р. Перебування спецшколи в Круглому провулку стало першим роком директорства 33-річної Ядвіги КАШТАНОВОЇ. Після цього Ядвіга Іванівна ще 27 років (аж до виходу 1972 р. на пенсію) очолювала заклад, реорганізований 1963 р. у школу для дітей зі слабким зором.

Як бачимо, скромний і тихий Круглий провулок, що розкинувся на Польських фільварках трохи нижче від Георгіївської церкви, має досить цікаву історію. А будинок №5 на Круглому провулку мала би прикрашати не одна меморіальна дошка.