Будзей Олег. Подолянин. - 2006. - 7 квітня. - С. 3.

12 квітня - Всесвітній день авіації та космонавтики
ЛІТАКИ НАД КАМ'ЯНЦЕМ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Давня мрія людини ширяти в небі, мов птахи, вперше реально була втілена в життя 17 грудня 1903 р. Саме цього дня в Кітті-Хок (американський штат Північна Кароліна) здійснено перший в історії людства політ на літальному апараті з мотором. Власне, польотів було аж чотири. Перший тривав усього 12 секунд. Найуспішнішим став четвертий політ, коли літак "Флаєр-1" протримався в повітрі 59 секунд і здолав 260 метрів. Піонерами авіації стали брати Орвілл і Уїлбер РАЙТ, які встановили на літак двигун внутрішнього згоряння, що працював на гасі.

Захоплення польотами досить швидко докотилося й до наших теренів. Улітку 1909 р. першим в Україні й Російській імперії на планері власної конструкції в повітря піднявся одесит Михайло ЄФИМОВ - електрик за фахом. 29 грудня 1911 р. поблизу Києва на літаку "С-6" майбутній визначний авіаконструктор Ігор СІКОРСЬКИЙ установив перший світовий рекорд швидкості з екіпажем (три особи) - 111 км/год. 27 серпня 1913 р. над Сирецьким аеродромом у Києві Петро НЕСТЕРОВ першим у світі виконав "мертву петлю".

Через 16 років після першого польоту братів Райт літаки добралися й до Кам'янця-Подільського.

ПІДЗАМЧЕ - МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ

Як відомо, майже півроку, в червні - листопаді 1919 р., Кам'янець-Подільський був тимчасовою столицею Української Народної Республіки. Тож не дивно, що від літа 1919 р. місто над Смотричем стало головною базою української авіації. Звідси за урядовими дорученнями виконувалися міжнародні кур'єрські польоти до Румунії, Австрії та Німеччини.

Особливе значення мав повітряний зв'язок із Німеччиною. Адже там, зокрема, друкували українські гроші, які привозили до Кам'янця-Подільського на літаках. Було створено справжній повітряний міст, що зв'язав Кам'янець із Берліном, Віднем, Бреслау (нині польське місто Вроцлав).

Які ж літаки забезпечували зв'язок Кам'янця-Подільського з найвідомішими містами Європи? Це були німецькі літаки товариства "Люфтредерай": 9 демілітаризованих важких бомбардувальників, зокрема три найбільші у той час у світі п'ятимоторні "Штаакен" R.XIV.

Звичайно, найбільшу цікавість до літаків, що прилітали в наше місто, виявили кам'янецькі хлопчаки. Серед них був і десятирічний Володя БЄЛЯЄВ, який через 17 років у першій частині поділився з читачами спогадами про ті дні (розділ "Вільний урок", переклад українською Діодора БОБИРЯ):

"Минулого тижня зовсім низько над містом, важко буркотячи, пролетів великий двомоторний німецький аероплан. Увесь сірий, блискучий, з чорними хрестами на широких крилах, він з'явився на небі зовсім несподівано і, описавши два коли над Старою фортецею, опустився на зелений луг за містом, біля свічкового заводу".

Де ж приземлився літак? Як відомо, свічковий завод Подільської єпархії розташовувався на Підзамчі. Отже, влітку 1919 р. Підзамче стало першим кам'янецьким аеропортом, причому - відразу міжнародним.

Після цього роз'яснення знову надамо слово Василеві МАНДЖУРІ - головному героєві "Старої фортеці", аби він продовжив розповідь про літак, що приземлився на Підзамчі:

"І не встиг іще затихнути тремтливий гул його моторів, як з усіх вулиць міста туди, де сів аероплан, побігли хлопці. Ми з Петьком Маремухою встигли першими. Від нашого Заріччя до цього лугу рукою подати - тільки зійти вгору по Госпітальній до бойні, а там і свічковий завод.

Поки ми бігли до аероплана, льотчики, в шкіряних шоломах, в окулярах, уже вилізли з кабінки. Розминаючись, вони ходили по траві, і голови їхні були врівень з крилами. Вони були червонопикі, в жовтих коротеньких куртках, у блискучих крагах, у коричневих штанях з ґудзиками біля колін.

Навіть не глянувши на юрбу, що збіглася, льотчики почали витягати з аероплана якісь довгасті, обшиті фанерою й обтягнуті блискучими жерстяними смужками пакети. Вони вкладали ці пакети на траву біля аероплана так обережно, наче там був скляний посуд.

А незабаром на довгому малиновому автомобілі приїхали петлюрівські офіцери. Вони відкозиряли льотчикам і насамперед відігнали нагаями від аероплана хлопців.

Ми з Петьком Маремухою полізли на паркан свічкового заводу. Петько мало не роздер штани об якийсь іржавий цвях. За спиною у нас було тихе, спокійне озеро, під самісіньким парканом шелестів тонкостовбурний комиш.

Бархатиста його волоть лоскотала нам ноги, а ми, сидячи на паркані, розглядали розпластаний на лузі аероплан. Ось уже петлюрівці повантажили в свою малинову машину пакети. В цей час підкотила, гудячи ріжком, друга машина. В неї сіли льотчики й поїхали з петлюрівцями до міста, залишивши біля аероплана варту й напнувши на обидва пропелери зелені брезентові чохли.

Кілька днів у місті тільки й розмов було, що про німецький аероплан".

У цьому літаку до Кам'янця-Подільського прилетів Микола ПОРШ, який у 1919-1920 рр. був послом Української Народної Республіки в Німеччині. "Разом із Поршем на аероплані прилетіли німецькі інженери, - пише в трилогії Володимир Бєляєв. - Вони привезли Петлюрі з Берліна віддруковані там петлюрівські гроші й повинні були допомогти йому друкувати такі ж гроші тут, у грошовій експедиції, яку недавно відкрили в будинку духовної семінарії".

Звичайно, не всі польоти завершувалися успішно. Так, 4 серпня 1919 р. на шляху з Бреслау до Кам'янця-Подільського в авіакатастрофі над Сілезією, поблизу Ратибора, загинули полковник Української Галицької Армії Дмитро ВІТОВСЬКИЙ та його ад'ютант Михайло ЧУЧМАН. Літак, в якому вони летіли, уряд УНР зафрахтував у Німеччини для перевезення грошей, друкованих у Бреслау, до Кам'янця-Подільського.

ЧЕРЕЗ 34 РОКИ - КАМ'ЯНКА

Знову приймати та відправляти літаки Кам'янець став тільки на початку 1950-х рр. Аеродром розташовувався неподалік від залізничного вокзалу - в с. Кам'янка (до 7 березня 1946 р. - Мукша-Боришковецька).

Колектив новоствореного аеропорту був зовсім крихітним - начальник, радист і радіотехнік. Першим начальником Кам'янець-Подільського аеропорту був Степан Павлович ГОРОШКО, першим радистом - Микола Пилипович ГАВРИЛЮК.

А історія створення Кам'янець-Подільського аеропорту така. 98-й авіазагін цивільного повітряного флоту, що базувався в Чернівцях, надумав розширити зону обслуговування. Тож 1953 р. було запроваджено авіарейс Чернівці - Кам'янець-Подільський (згодом - із проміжною посадкою в Хотині). Обслуговував новий рейс літак ПО-2, створений ще 1928 р. авіаконструктором Миколою ПОЛІКАРПОВИМ як навчальний літак У-2 (у різних модифікаціях випускався великими серіями до 1953 р., а під час війни використовувався як легкий нічний бомбардувальник). Пасажири в цей літак залазили через крило. Потім з'явився ЯК-12, розрахований уже на чотири пасажири, котрі, як і в ПО-2, потрапляли в літак через крило.

Після ПО-2 і ЯК-12 поява в нашому аеропорту АН-2 виглядала як прихід Гуллівера в країну ліліпутів. Цей літак надовго став основним на повітряних трасах, що зв'язали Кам'янець із багатьма містами України. Тож розповімо детальніше про цього повітряного трудівника. АН-2 - багатоцільовий літак, що започаткував велике сімейство машин цього типу, створених під керівництвом Олега АНТОНОВА. Перший політ відбувся 31 серпня 1947 р. Випробування АН-2 на полях Київської області справило велике враження на працівників сільського господарства, і за клопотанням Микити ХРУЩОВА від 1949 р. розпочато його серійне виробництво на Київському авіаційному заводі. На АН-2 встановлено поршневий двигун потужністю 1000 кінських сил. Крейсерська швидкість - 180 км/год. Кількість пасажирів - 12. Дальність польоту за максимального навантаження (1,5 т) - 420 км. 1956 р. на Виставці досягнень народного господарства в Москві АН-2 отримав золоту медаль та диплом першого ступеня. Всього на заводах СРСР, Польщі, Китаю виготовлено понад 15 тисяч літаків АН-2 у 18 модифікаціях (на колесах, лижах, поплавках) - транспортних, пасажирських, сільськогосподарських, для гасіння лісових пожеж тощо. У Китаї його виробництво триває й нині. АН-2 обслуговував понад 2300 авіаліній і мав славу надійного літака у всіх країнах, де був у експлуатації. Набув 40 "професій". Експортувався до 28 країн світу. Його особливістю є простота, висока надійність і можливість експлуатації з ґрунтових майданчиків завдовжки 500 м.

15 травня 1962 р., під час переходу із зимового на літній графік, серед літаків, що обслуговували кам'янчан, з'явився чеський Л-200 "Морава". Як і АН-2, він був 12-місним. "Морава" доставляла пасажирів в Одесу, Сімферополь, Херсон. Правда, коли закуплені Л-200 вичерпали свій ресурс, новими їх не замінили, тож "Морава" поступово зникла з кам'янецьких повітряних трас.

Літній сезон 1964 р., що теж розпочався 15 травня, подарував кам'янчанам ще один приємний сюрприз: відкрився регулярний рух комфортабельних літаків за маршрутом Кам'янець-Подільський - Київ. 15 травня 1969 р., коли розпочався черговий літній сезон, число рейсів на Київ зросло до шести. Зокрема, з'явився рейс на 24-місному ЛІ-2 (це літак 1930-х років, збудований за американською ліцензією на літак фірми Дуглас ДС-3). Правда, як і "Морава", ЛІ-2 незабаром теж зійшов з арени.

Політ до Києва тривав дві години і обходився пасажиру в 10 рублів (після подорожчання зріс до 13 рублів). Витративши 2 рублі, за 25 хвилин можна було добратися у Чернівці (1970 р. на Чернівці було аж 9 рейсів). Вдвічі більше часу й грошей "з'їдав" політ у Вінницю. А ще з Кам'янця-Подільського у різний час були прямі рейси у Львів, Рівне, Житомир, Івано-Франківськ, Тернопіль, Кіровоград, Луцьк, Миколаїв, Кишинів, Бєльці та деякі інші міста, у ближні Хмельницький, Нову Ушицю, Чемерівці.

Кам'янець-Подільський аеропорт забезпечував перевезення не тільки пасажирів, але й вантажів. Для прикладу, за червень і 10 днів липня 1962 р. аеропорт прийняв понад 30 тонн вантажів, що прибули на адресу електромеханічного, приладобудівного, кабельного заводів та інших підприємств міста, відправив понад 10 тонн вантажів. Продукцію наших фабрик і заводів одержали повітряним шляхом Алма-Ата, Ташкент, Ленінград, Таллін, Хабаровськ, Іркутськ, Кутаїсі, Ростов-на-Дону та багато інших міст.

Кам'янець-Подільський аеропорт приймав і відправляв вертольоти - МІ-2, МІ-4, МІ-8. Забезпечував аеропорт і санітарні рейси - доставляв хворих у Хмельницький, Київ.

Оскільки вокзали - своєрідна візитна картка міста, то 1967 р. було збудовано нові аеро- і автовокзали зі скла, з'єднаного при допомозі легкого металевого каркасу. Правда, ввести їх у експлуатацію "до 50-річчя Великого Жовтня" не вдалося (занадто багато до ювілею запланували), зате наступного року нові вокзали стали приймати пасажирів.

1960 р. аеропорт очолив 40-річний Михайло ЕПШТЕЙН. У грізні роки війни Михайло Семенович захищав небо Заполяр'я, пройшов славний шлях від рядового пілота до підполковника, старшого штурмана винищувального авіаційного полку. Після війни він продовжив службу у військовій авіації, аж доки не підпав під хрущовське скорочення армії. Чверть віку очолював Михайло Епштейн Кам'янець-Подільський аеропорт.

Останнім начальником аеропорту був Володимир КУНДИС, який закінчив Ленінградську академію цивільної авіації, працював у Кам'янець-Подільському аеропорту диспетчером. Сьогодні Володимир Михайлович - священик.

БУДЕ ТРЕТЯ СПРОБА?

1990 р. кам'янчани довідалися про плани перенести аеропорт із Кам'янки під Колибаївку. Нове льотне поле завдовжки 1800 м і завширшки 200 м дозволило би приймати літаки типу АН-24 (на 50 місць), ЯК-40 (на 24 місця) та інші. Ці комфортабельні машини виконували би прямі рейси на Москву, Київ, Сімферополь, Харків, Одесу, Донецьк... В побудові аеропорту зацікавлені були й підприємства міста, адже чимало з них отримували комплектуючі на аеропорт Бориспіль, а до нього ж - не рукою подати.

На жаль, плани не здійснилися. Спочатку колгосп імені Дзержинського, в розпорядженні якого перебувала земля, потрібна новому аеропорту, ніяк не хотів її виділяти. А потім у суспільстві закрутилося таке, що й аеродром на Кам'янці зовсім занепав. Квитки стали настільки дорогі, що пасажири віддавали перевагу поїзду, а не літаку. Довелося обмежитися тільки перевезенням вантажів, здавати в оренду приміщення аеропорту (зокрема, митникам). Дійшло до того, що у певні години на аеродромі за гроші випасалася череда місцевого радгоспу...

1995 р. було закрито диспетчерську службу - і аеропорт практично припинив існування. Правда, досі тут працюють метеослужба, приводна радіостанція. Але немає головного - літаки не сідають і не піднімаються в повітря.

Втім, не будемо нашу розповідь завершувати на сумній ноті. Адже Кам'янець-Подільський усе гучніше заявляє про себе як про туристичний центр. А чи може солідний центр туризму обходитися без аеропорту? Тож віриться, що спливе ще трохи часу - і в небі над Кам'янцем знову загуркотять літаки, доставляючи в перлину Поділля як українських, так і зарубіжних туристів.

Автор вдячний колишньому старшому диспетчеру аеропорту Валерію СЕРГЄЄВУ за цінні консультації під час підготовки та написання цієї статті.