¬ернутьс¤ в главное меню | на исторические сведени¤ | к списку статей

ѕерейти у головне меню

ћј√ƒ≈Ѕ”–«№ ≈ ѕ–ј¬ќ ¬  јћ'яЌ÷≤-ѕќƒ≤Ћ№—№ ќћ”

ѕ≥д магдебурзьким правом розум≥ють зб≥рник закон≥в, що з'¤вивс¤ наприк≥нц≥ XIII ст. ≥ був утворений з "—аксонського зерцала" й магдебурзького шефенського права. ¬ ѕольщ≥ та на украњнських земл¤х, що до нењ входили, використовувалось, здеб≥льшого, дл¤ залученн¤ с≥льських переселенц≥в, тобто зв≥льненн¤ њх на певну к≥льк≥сть рок≥в в≥д вс≥х чи де¤ких платеж≥в ≥ податк≥в на користь володар¤. «окрема, дл¤ заохоченн¤ переселень на под≥льськ≥ земл≥ надавались р≥зн≥ п≥льги та прив≥лењ -в≥днесенн¤ м≥сцевост≥, що засел¤Їтьс¤, з розр¤ду с≥льських поселень у м≥ськ≥, встановленн¤ торг≥в та ¤рмарк≥в, наданн¤ права на самоуправл≥нн¤ та власн≥ (м≥ськ≥) судов≥ органи тощо. ћета цих п≥льг пол¤гала в тому, щоб спри¤ти ¤комога швидшому заселенню м≥сцевост≥. ѕро це безпосередньо говорилось у жалуваних кн¤з≥вських грамотах.

≤снують св≥дченн¤, що в 1374 роц≥ кн¤зь ёр≥й  ор≥атович, бажаючи ¤кнайшвидше заселити  ам'¤нець, в≥дв≥в дл¤ м≥ста дв≥ст≥ лан≥в земл≥ з≥ зв≥льненн¤м поселенц≥в на 20 рок≥в в≥д платеж≥в за цю землю ≥ з призначив њм на наступний пер≥од податку до двадц¤ти широких грош≥в з лану, надав право самост≥йного суду перед рицар¤ми; на випадок суперечок м≥ж кн¤зем, земл¤нином чи двор¤нином з одного боку ≥ м≥щанином з другого призначавс¤ суд сум≥сний - ≥з воЇводи ≥ в≥йта; на користь в≥йта надходила лише трет¤ частина судових мит ≥ штраф≥в, а решта, дв≥ третини, направл¤лась на потреби м≥ста, так само ¤к прибутки ≥з суконних, взуттЇвих, хл≥бних, м'¤сних лавок, лазень тощо. ≤снуЇ думка, що повний обс¤г магдебурзького права був наданий  ам'¤нцю-ѕод≥льському в 1432 роц≥.
—л≥д в≥дзначити, що в ≥стор≥ографи розр≥зн¤ють м≥ста, ¤к≥ користувались повним чи неповним магдебурзьким правом. «окрема, що стосуЇтьс¤ п≥вденно-зах≥дноњ –ус≥, повний обс¤г магдебурзьких прив≥лењв мав лише  ам'¤нець. ≤сторик ¬олодимирський-Ѕуданов вважаЇ, що на початках магдебурзьк≥ прив≥лењ надавались в м≥ст≥ лише пол¤кам та н≥мц¤м. ÷е, ц≥лком ймов≥рно, призвело до незадоволенн¤ руського населенн¤ й викликало занепад м≥ста (через процес м≥грац≥њ русин≥в за його меж≥). ќчевидно, що це слугувало причиною по¤ви за корол¤  азим≥ра у 1491 роц≥ самост≥йноњ руськоњ юрисдикц≥њ, ¤ка к≥лька раз≥в п≥дтверджувалась наступними корол¤ми. ƒв≥ юрисдикц≥њ - польська ≥ руська - пост≥йно протисто¤ли одна одн≥й, ≥ в 1670 роц≥, п≥сл¤ козацьких повстань та украњнськоњ нац≥ональноњ революц≥њ, окрема руська юрисдикц≥¤ була зл≥кв≥дована ≥ створена зм≥шана - польсько-руська, з р≥вним числом член≥в в≥д кожноњ нац≥ональност≥. ƒо 1790 року збер≥галась ще окрема в≥рменська юрисдикц≥¤. ≤снуЇ г≥потеза, що св≥й устр≥й  ам'¤нець-ѕод≥льський запозичив з≥ Ћьвова.

ћаг≥страт (рада) у м≥ст≥ складавс¤ ≥з в≥йта ≥ радц≥в (консул≥в); це була пожиттЇва колег≥¤, ¤ка сама себе поповнювала, але ≥снували й вин¤тки з цього правила - община вибирала в≥йта й лавник≥в, з ¤ких поповнювалась рада. ѕоловина член≥в ради мала бути з католик≥в, решта - з православних. –ада займалась вир≥шенн¤м р≥зноман≥тних громадських справ, позов≥в, розгл¤дала вагом≥ крим≥нальн≥ справи. ѕрибутки ради под≥л¤лись на податков≥ й неподатков≥. ƒо перших належали прибутки ≥з нерухомоњ власност≥, до останн≥х - р≥зноман≥тного роду мита з д≥ловодства та штрафи по судових приписах маг≥страту.  онсульський ур¤д в певн≥ дн≥ тижн¤ збиравс¤ на зас≥данн¤ в ратуш≥. √оловував на цих зас≥данн¤х проконсул (президент, бургом≥стр). —л≥д зазначити, що обов'¤зки головуючого не були сталими, вони переходили в≥д одного до ≥ншого радц¤ за чергою. ѕроконсул мав повноваженн¤ вир≥шувати невелик≥ т¤жби ≥ проводити пол≥цейськ≥ д≥знанн¤ в своњй дом≥вц≥. Ќа одного з консул≥в покладалось повноваженн¤ представл¤ти ≥нтереси м≥ста перед вищими органами влади.

¬≥йт в  ам'¤нц≥-ѕод≥льському був виборний: в≥н був пост≥йним членом ради ≥ головою колег≥њ лавник≥в; обиравс¤ в≥н з консул≥в ≥ м≥г залишатис¤ в≥йтом на к≥лька рок≥в одразу. ¬олодимирський-Ѕуданов твердить, що скаб≥нат (лава) мав в р≥зних м≥стах р≥зну к≥льк≥сть лавник≥в. ”  ам'¤нц≥ в≥н, ¤к правило, складавс¤ з 11 ос≥б. ќсновною д≥¤льн≥стю лави вважають розгл¤д крим≥нальних справ, причому ≥нод≥ й на етап≥ сл≥дства вона також затверджувала запов≥ти й проводила под≥л майна.

Ўирок≥ повноваженн¤ ради та њњ незалежн≥сть в≥д общини призвели до ц≥лого р¤ду зловживань. —аме це призвело до заснуванн¤ —тефаном Ѕатор≥Їм у 1577 роц≥ спочатку у Ћьвов≥, а пот≥м й у  ам'¤нц≥-ѕод≥льському "≥зби гминноњ" ("ради сорока муж≥в", "квадрачинтов≥рату"). ”станова, що засновувалась в  ам'¤нц≥, на в≥дм≥ну в≥д льв≥вськоњ, нараховувала в р≥зний час в≥д 24 до 15 член≥в ≥ тому, ¤к зазначаЇ —≥цинський, найчаст≥ше називалась "радою двадц¤ти чотирьох". Ќа чол≥ "ради двадц¤ти чотирьох" сто¤в регент (маршал). "√минна ≥зба" збиралась з в≥дома ради чотири рази на р≥к на чергов≥ сес≥њ, ¤к≥ отримали назву квартальн≥, але бували випадки ≥ позачергових зас≥дань. "≤зба" вир≥шувала питанн¤, запропонован≥ радою, ≥ надавала р¤д пропозиц≥й та рекомендац≥й щодо тих скарг, ¤к≥ торкалис¤ д≥¤льност≥ ради. —≥цинський зазначаЇ також й те, що у XVIII ст. розгорнулась боротьба м≥ж маг≥стратом, з одного боку, та общиною, "гминною ≥збою" та лавниками, з ≥ншого боку. ѕричина ц≥Їњ боротьби - зловживанн¤ маг≥страту, перевищенн¤ ним своњх повноважень, а також трансформац≥¤ цього владного ≥нституту з виборного в родинний. ÷≥ протисто¤нн¤ ≥нод≥ вир≥шувались на р≥вн≥ корол≥вських ком≥с≥й, ¤к≥, зокрема, у 1741 роц≥ видали декрети boni ordinis, з метою залагодженн¤ м≥ських справ. ѕрофесор ¬олодимирський-Ѕуданов зазначаЇ, що незважаючи на вс≥ негативн≥ моменти в мун≥ципальному м≥ському самоуправл≥нн≥, збудованому на повному магдебурзькому прав≥, воно все ж таки мало хоча й хитку, але основу дл¤ розвитку й ≥снуванн¤.

“аким чином, на основ≥ наведених факт≥в та загальних в≥домостей про магдебурзьке право ¤к ≥нститут феодального самоуправл≥нн¤, можемо вир≥знити так≥ його основн≥ функц≥њ:

Ќа нашу думку, сл≥д також зазначити те, що магдебурзьке право - це ≥нститут свого часу, ¤кий не Ї досконалим (маЇмо на уваз≥ в≥дсутн≥сть ч≥ткого под≥лу влади та взаЇмного п≥дпор¤дкуванн¤ установ самоуправл≥нн¤, що ≥снували). Ќезаперечною Ї позитивна роль запровадженн¤ магдебурзького права в  ам'¤нц≥-ѕод≥льському в ’V-’VI стол≥тт¤х, ¤ка в≥добразилась в швидкому п≥днесенн≥ економ≥чного добробуту м≥ста. јле з часом цей ≥нститут пережив себе, почав втрачати своЇ значенн¤ дл¤ розвитку м≥ста. ƒалос¤ взнаки юридичне закр≥пленн¤ рел≥г≥йноњ, нац≥ональноњ нер≥вност≥ у правах громад¤н, а також внутр≥шн≥ суперечност≥ у мун≥ципальному самоуправл≥нн≥. “ому вк≥нц≥ XVIII стол≥тт¤ магдебурзьке право ¤к ≥нституц≥¤ втрачаЇ своЇ значенн¤, а п≥сл¤ входженн¤ ѕод≥лл¤ до складу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ л≥кв≥довуЇтьс¤ ¤к таке постановою ћиколи ≤ у 1831 роц≥.

«л≥ва - герб польського маг≥страту, справа - руського, внизу - герб в≥рменського маг≥страту

ѕ≥дготував науковий сп≥вроб≥тник ƒ≤ј«, археолог
ќлег  ј„ ќ¬—№ »….
Ќа малюнку: зл≥ва - герб польського маг≥страту, справа - руського, внизу - герб в≥рменського маг≥страту.