Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Місто, в якому ти навчаєшся

Щодо вивчення найдавніших періодів історії Кам'янця-Подільського, великої уваги заслуговують археологічні матеріали. Необхідно відзначити, що історія археологічних досліджень, міста нараховує близько ста років. Перші археологічні роботи, пов'язані із давньоруським Кам'янцем, проводилися вже у 1879 р. У передмісті Руські фільварки. Там були відкриті фундаменти давньоруського Воскресенського монастиря XII-XIII ст., у 1883 р. у передмісті Довжок виявлено монети ХІІІ- XIV, а у 1895 p. - скарб із 1144 литовських і чеських монет XIV-XVI ст. Археологічний матеріал епохи міді (IV-III тис. до н. е.), бронзи (II тис. до н. с.) та пізнього середньовіччя (XIV-XVII ст.) було знайдено Ю. Сіцінським в різних кварталах Старого міста, в уроч. Татариська, у передмісті Руські фільварки тощо. Збору і збереженню матеріалів археології сприяло утворене у 1890 р. "Подольское церковное древнехранилище", особлива заслуга в чому належала Ю. Сіцінському та М. Дороновичу. До речі, на основі згаданого сховища у Кам'янці-Подільському було сформовано сучасний історичний музей-заповідник з його багаточисленними фондами.

Найефективніші археолого-архітектурні дослідження у місті почали проводитися з кінця 50-х років нашого століття. У 1988 р. при Кам'янець-Подільському історико-архітектурному заповіднику створено постійно тому археологічну експедицію на чолі з автором, яка досліджувала вірменський Миколаївський храм XV-XVIII ст. і веде нагляд за земляними роботами в межах міста.

Виявлений археологічний матеріал допоміг значно доповнити, а багато в чому змінити наші уявлення відносно початкових етапів становлення Кам'янця, його соціальної топографії, розвитку ремесла і т. п.

На основі археологічних досліджень вдалося з'ясувати, що життя людей на території, де виник Кам'янець, функціонувало вже в епоху міді. Залишки землеробсько-скотарських поселень тих часів, які представлені так званою трипільською культурою, виявлені на всій території Старого міста (пл. Радянська, пл. Центральна, вулиці: К. Маркса, Р. Люксембург, Бебеля, Свердлова, пров. Музейний), у замку, в міських околицях (уроч. Татариська. в передмістях Руські та Польські фільварки, на Пїдзамчі, в Кубачівці, на зіньковецькому полі).

Дальший розвиток населення Середнього Подністров'я репрезентують пам'ятки бронзового та залізного (1 тис. до н. е.) віків, які знайдені в траншеях на Радянській площі, поблизу міської друкарні, у північній частині замку, в уроч. Татариська. На мису, що від Підзамча розділяється зіньковецьким струмком, а із сходу омивається р. Смотрич, виявлено невелике городище скіфських часів (VII-V ст. до н. е.).

В перші століття нашого віку територія Старого міста і його околиць була зоною активної життєдіяльності племен черняхівської культури (II-V ст. н. е.), поселення якої виявлено біля друкарні, у південно-західній частині ботанічного саду, в парку Танкістів, в уроч. Татариська та на хуторі Козак. В межах Кам'янця-Подільського та його околиць знайдені римські монети II-III ст. н. е. Деякі дореволюційні дослідники (М. Доронович, В. Марчинський) стверджували, що місто Кам'янець функціонувало вже у перші десятиріччя н. е. і було одним із давніх міст Дакії під назвою Клепидава або Петридава. Причому назву Петридава вони виводили від латинського кореня petra (скеля, камінь), звідки Петридаву (кам'яне місто) довільно ототожнювали з Кам'янцем. На що ж посилалися названі автори? На відомості давньогрецького, олександрійського вченого, математика і географа Клавдія Птоломея (біля 87-165 pp. н. е.), загальновідомим твором якого є "Пособие по географии". В цій праці К. Птолемей приводить приблизні географічні координати 8000 відомих в ті часи населених пунктів з нанесенням їх на карту. Серед тих поселень є і Петридава. Причому на карті вона знаходиться на лівому березі Дністра, приблизно у тому місці, де стоїть Кам'янець. Однак стверджувати однозначно, що Петридава є саме Кам'янець-Подільський, немає ніяких підстав, її так само можна ототожнити з будь-яким населеним пунктом, що знаходився в кам'янецькій окрузі, а вірніше в регіоні Середнього Подністров'я. Тим більше, точні координати не вказуються. Крім того, культурні нашарування Старого міста зовсім не містять у собі залишків міської цивілізації тих часів. У зв'язку з цим, досить спорадичним і дивним є той факт, що серед київських архітекторів ця ілюзорно-гіпотетична думка (про ідентичність Петридава й Кам'янця), сприйнята як аксіома. Мало того, вони на голій основі намагаються "доводити", що сучасна Центральна площа Старого міста еволюціонувала від головної прямокутної площі міста Петридава, яке начебто у планувально-топографічному відношенні було побудоване згідно принципів римського табору, тобто мало прямокутню форму. Далі, згадані дослідники стверджують, що головна площа міста П'ет-ридава у давньоруські часи (XII-XIII ст., тобто більше ніж через 1 тис. років), стала соціально-топографічним ядром у планувальній структурі давньоруського Кам'янця, продовжувала функціонувати у XIV -XVI ст. При такому твердженні київські архітектори зовсім далекі від знання особливостей містобудівних норм та планувальної структури давньоруських міст XII-XIII ст., історія жодного із яких не знає регулярного, а тим більше прямокутнього планування і забудови ринку-площі. До цього слід додати, що писемні джерела та архітектурні дослідження Центральної площі дають можливість переконливо довести, що вона сформувалася лише на рубежі XV-XVI ст. Наступний етап розвитку населення Середнього Подністров'я фіксують археологічні матеріали східних слов'ян VI-VII ст. н. е. В Кам'янці-Подільському вони знайдені: у парку Танкістів, в ботанічному саду, на території замку, у Біланівці. Територія міста була заселеною й у VIII-IX ст. Археологічні пам'ятки тих часів відкриті: на вул. Червоних прикордонників та Р. Люксембург, на Центральній площі й східних схилах півострова, в інших кварталах Старого міста. Вивчення археологічних матеріалів VIII-IX ст. та географії їх виявлення в межах Старого міста дає можливість стверджувати, що слов'янські поселення функціонували тут ще до виникнення міста. В історичній літературі існує гіпотеза, згідно якої слов'янські поселення VIII-IX ст. були тією основою, на базі якої у XI-XII ст. сформувався Кам'янець. Автор вважає, що для розкриття конкретного шляху походження міста необхідні додаткові археологічні дані. А ті, що нагромаджені, дають підставу вести мову про виникнення Кам'янця у другій половині XII ст., тобто в період феодальної роздрібленості Київської Русі.

Петров М.Б.
Місто, в якому ти навчаєшся // Радянський студент, 1989. - 28 березня