Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Олег БУДЗЕЙ
"ПОДОЛЯНИН", 14 січня 2005 р.

Сквери Нового плану
МОЛОДІЖНИЙ

Такий вигляд мав сквер у 1960-х рокахНевеликий громадський сад. Так тлумачні словники пояснюють, що таке сквер. Сьогодні це один із необхідних елементів міського ландшафту. Сучасний Кам'янець-Подільський має п'ять пойменованих скверів. Цікаво, що всі вони компактно розмістилися на Новому плані, причому обабіч однієї вулиці - Князів Коріатовичів. Це сквери Молодіжний, Смирнова, Васильєва, Гунські криниці та Танкістів.

Молодіжний сквер примостився на північно-західному розі вулиць Князів Коріатовичів і Шевченка: вище від центральної міської бібліотеки та відділення Укрсоцбанку, нижче від навчально-виховного комплексу №8. Згадує Ізяслав МЕДВЕДОВСЬКИЙ, який упродовж 35 років (у 1954-1989 рр.) працював головним архітектором міста: "Я був автором проекту скверу біля банку. Пригадую, як 1957 року сюди прийшли перші відвідувачі".

12 років сквер був безіменним. Про нього казали: сквер біля банку або сквер біля восьмої школи. Коли 1969 р. у триповерховий будинок №3 на сучасній вулиці Князів Коріатовичів (а тоді Чкалова) перебралася центральна міська бібліотека і 10 грудня прийняла перших читачів, з'явився ще один варіант: сквер біля бібліотеки. Утім, на той час сквер уже понад півроку мав власну назву - Молодіжний. Таке ім'я йому надав міськвиконком 27 травня 1969 р.

Чому Молодіжний? Аргументація виконкому була в дусі того часу. Виявляється, в такий оригінальний спосіб влада відзначила активну участь молоді в соціалістичному змаганні за краще впорядкування міста до сторіччя з дня народження Леніна. Сам ювілей, як відомо, припав на 22 квітня 1970 р., але підготовку до нього розпочали заздалегідь: уже в січні 1968 р. газети зарясніли рубриками "До 100-річчя з дня народження В. І. ЛЕНІНА".

До речі, в Кам'янці-Подільському вже був Молодіжний сквер. Його 1924 р. на місці звалища заклали учні та студенти міста. Але 9 травня 1947 р. тут урочисто відкрили пам'ятник танкістам, що визволяли Кам'янець, тож відтоді це вже був сквер Танкістів. А вакантна назва "Молодіжний" через 22 роки прислужилася скверові біля банку.

Серед прикметних ознак Молодіжного скверу радянського періоду можна виділити дві. Передусім, це фонтан "Хлопчик із глечиком" у центрі нижньої тераси скверу. Насправді дитячих фігурок було дві, але, звісно, тільки одна з них із глечиком. Знову звернемося до спогадів Ізяслава Медведовського, вміщених у "Кам'янець-Подільському віснику" від 21 липня 1993 р.: "Майже всі ці гарні куточки з'явилися в місті тоді, коли за господаря був Григорій ТОНКОЧЕЄВ. Тоді виділяли чимало коштів на упорядкування міста... Пам'ятаю, скульптури замовляли в Києві, Львові".

Вхід до Молодіжного скверу розташовувався з боку вулиці Чкалова (з 1992 р. - Князів Коріатовичів). Прикрашали вхід дві скульптури левів. Незрівнянне задоволення мали малюки, що з батьками спускалися вулицею Чкалова: адже можна було, тримаючись за татову чи мамину руку, пройтися невисоким кам'яним бар'єром, що відділяв сквер від вулиці, а потім усістися левові на шию...

Друга прикметна ознака Молодіжного - павільйон "Морозиво" на верхній терасі скверу. Ізяслав Ілліч, згадуючи давні дні, не зміг стримати захоплення: "Який прекрасний стояв там павільйон "Морозиво"!" Утім, досить часто бувало так, що в павільйоні можна було купити що завгодно - ковбасу, пиво, вино, цигарки, але тільки не морозиво. Характерною для тих часів є колюча репліка про "Морозиво" без морозива пенсіонера Льва ФАЙВЕЛІСА в "Прапорі Жовтня" від 7 липня 1976 р. Як пояснила тоді ошелешеним Льву Соломоновичу та його товаришеві зі Львова буфетниця Тетяна Давидівна, уже кілька років не працює холодильник, а завідувач кафе "Смотрич", якому підпорядкований павільйон, щоразу годує обіцянками про ремонт холодильника... До речі, кафе "Смотрич" тоді розташовувалося з другого боку восьмої школи, біля входу до парку культури та відпочинку; згодом воно стало баром "Десертний", а в наші дні рестораном "Стрілець".

Уже в часи незалежності сесія міськради 11 червня 1993 р. ухвалила продати павільйон "Морозиво" як незавершене будівництво. Орган приватизації призначав аукціони на 28 серпня, 12 жовтня... Але щоразу - через брак заявок - лот на торги не виставлявся. До речі, стартова ціна за павільйон (фактично - за файне місце майже в центрі міста) становила 30 млн. крб. Для порівняння: тоді дарницький формовий хліб вагою 900 г коштував 1000 крб., а долар на "чорному ринку" продавали за 13000 крб.

Найпам'ятнішим днем у житті Молодіжного стало 20 жовтня 1999 р., коли сквер відвідав Президент України Леонід КУЧМА. Утім, він тоді був ще й кандидатом у Президенти України на другий термін, тож активно курсував українськими просторами. Леонід Данилович відкрив у сквері пам'ятник воїнам-кам'янчанам, які загинули в Афганістані. Це Володимир АТАМАН із Рихти, Микола БУДНЯК з Устя, Анатолій ВИШНЕВСЬКИЙ з Гути-Чугорської, Іван ВОЛОШИН із Колодіївки, Олександр КИЦЕНЬКИЙ з Цвіклівців, Василь КЛЮЦУК із Панівців, Олександр КОВАЛЬЧУК із Супрунківців, Олександр ОЛІЙНИК із Великозалісся, Сергій РАЧКОВСЬКИЙ з Кам'янки, Анатолій ЦЕПРЕУЗ із Пудлівців, Валерій БЯЛКОВСЬКИЙ, Олександр ВОЛОЩУК, Юрій ГРОМОВИЙ з Кам'янця-Подільського. На пам'ятнику є лаконічний напис: "До мертвих, і живих, і ненарожденних земляків моїх".

Пам'ятник є безсумнівним витвором мистецтва, та й відкриття його відбулося на найвищому державному рівні. Але від задуму до втілення спливло понад 10 років: дві п'ятирічки з гаком за радянськими мірками. Досить сказати, що питання про встановлення монумента послідовно пройшло через руки аж п'яти керівників виконавчої влади міста - Володимира КРИЛОВА, Юрія МОСКАЛЮКА, Михайла АНОСОВА, Анатолія КУЧЕРА, Олександра МАЗУРЧАКА.

Ще в грудні 1988 р. відбувся "круглий стіл", присвячений увічненню пам'яті земляків, які загинули в Афганістані. Тоді було названо три можливих сквери для встановлення монумента - Танкістів, Водойма (нині Гунські криниці), Васильєва. Але невдовзі в суперечці цих трьох переміг четвертий - сквер Молодіжний.

Яким буде пам'ятник, кам'янчани вперше змогли побачити 6 вересня 1989 р. в Ратуші, де відкрилася організована працівниками Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника виставка "Афганістан болить в моїй душі..." У центрі одного із залів було встановлено робочу модель обеліска. Автори - кам'янчани Борис НЕГОДА (згодом - заслужений художник України), Володимир ЛАШКО (згодом - заслужений майстер народної творчості України), Олександр ЯНІШЕВСЬКИЙ - творчо підійшли до справи. Ідея створити пам'ятник воїнам-афганцям набула ширшого звучання: митці поставили за мету відтворити в камені скорботу та біль матерів, чиї сини полягли на чужій землі. Тому обеліск виконано як колону матерів, яку метеоритним шквалом перебиває прострілене тіло юнака. А взагалі, це зруйнований храм, велика народна святиня, де мати вічно молить за сина.

На спеціально відкритий рахунок кошти перераховували як окремі громадяни, так і підприємства, організації. За рік удалося зібрати майже 50 тис. крб. Усі ці кошти використали ще 1990 р.: на винагороду авторам моделі пам'ятника, на придбання матеріалів для виготовлення пам'ятника в м'якому матеріалі - гіпсі (зберігався в машинному залі колишньої електростанції біля Замкового мосту), на придбання частини каменю для самого пам'ятника та доставку його з Ямпільського кар'єру.

Складна ситуація в Україні надовго заморозила роботи зі встановлення монумента. Для цього, за даними на серпень 1994 р., потрібно було мати близько 350 млн. крб. (тоді долар на "чорному ринку" продавали вже за 47000 крб.). Тож не дивно, що перший камінь у фундамент майбутнього пам'ятника заклали тільки 20 травня 1997 р. Попри обіцянку міського керівництва відкрити пам'ятник того ж таки року, обіцяного довелося чекати ще ледь не три роки (якщо бути точним - 2 роки 5 місяців).

У зв'язку з відкриттям пам'ятника значних змін зазнав сам сквер Молодіжний. Було знято левів, скульптурну групу на фонтані, зрізано дерева малоцінних порід - акацію, аличу. Залишено тільки хвойні дерева цінних порід - тую західну, ялину колючу сизої форми, тис ягідний. Як висловилася тодішній головний архітектор міста Людмила СКОПІНЦЕВА, "близькість бібліотеки, перехід до паркової зони створює настрій цього скверу як скверу роздумів". Тому-то, на думку Людмили Вікторівни, у сквері "недоцільно розміщувати торговельні павільйони, кав'ярні чи шашличні. Тут можна спорудити й облаштувати клуб воїнів-інтернаціоналістів із меморіальною кімнатою".

На жаль, не прикрашає Молодіжний "обезголовлений" фонтан у центрі скверу. За задумом архітекторів, тут мала би бути водойма зі спокійним плесом. Сподіватимемося, що до 50-річчя скверу, яке припадає на 2007 р., фахівці доведуть до логічного кінця реконструкцію Молодіжного.