Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Подолянин. - 2007. - № 19 (11 травня). - С. 6.

МОЛОДИЙ ЗАПОВІДНИК СТАРОГО МІСТА

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Через тиждень, 18 травня, виповнюються 30 років Національному історико-архітектурному заповіднику "Кам'янець" (або скорочено - НІАЗ "Кам'янець"). 30 років - це пора зрілої молодості, коли вже закладено надійні підвалини для довгої та плідної праці, коли позаду дитячі хвороби, юнацькі метаття з боку в бік, пошуки себе, свого місця в цьому світі. Так і наш заповідник, пройшовши болісний період становлення, а потім певної невизначеності, розгубленості в часи, коли ми всі були зненацька застукані новими реаліями життя, сьогодні виглядає як модода, впевнена в собі людина, яка знає що і як роботи.

ПЕРЕДІСТОРІЯ

Кожна історія обов'язково має передісторія. Бо, як відомо, нічого на голому місці не створюється. Мільйоннолітня робота природи та тисячолітня людська праця створили таке диво як розташоване в петлі Смотрича Старе місто Кам'янця-Подільського, насичене двома сотнями архітектурних пам'яток усіх стилів і видів та на всі смаки. Але людина будує, а час руйнує. Тож навіть найунікальніші творіння рук людських можуть перетворитися на руїни, а потім узагалі зникнути з лиця Землі, якщо на них махнути рукою.

Мова про те, що унікальні пам'ятки Кам'янця-Подільського потрібно охороняти, зайшла не 30 років тому, а набагато раніше. Ще 23 березня 1928 року в Харкові Рада народних комісарів УРСР видала Постанову "Про оголошення замку-фортеці в місті Кам'янці-Подільському державним історико-культурним заповідником". Відповідно до цієї Постанови замок у межах старовинних його стін і земляних валів з усіма старовинними фортечними спорудами, Руською та Польською брамами, вежею Стефана Баторія (Кущнірською баштою) було оголошено державним історико-культурним заповідником і передано з усім майном, що мало історико-культурне значення, у відання наркомату освіти УРСР.

"РІЖКИ ТА НІЖКИ"

Проголошення фортеці заповідником стало важливим, але тільки першим кроком до визнання заповідною всієї території Старого міста. Але поки це сталося, місто зазнало непоправних утрат. Зокрема, більшовицька влада ще до війни стерла з лиця землі низку прекрасних храмів: Вірменський Миколаївський, Іоанно-Предтеченський, Казанський, Троїцький у Старому місті, Олександра Невського - на Новому плані.

А тут ще на Європу накотилася Друга світова війна, розв'язана фашистською Німеччиною. У червні 1941 року від перших бомбардувань німецької авіації постраждав і Кам'янець-Подільський. А майже трирічне панування в місті окупаційної влади взагалі занепастило Кам'янець.

На жаль, після війни не вистачило ні сил, ні коштів, щоб відновити довоєнний вигляд Кам'янця. Багато будинків Старого міста не відновлювалися, а зносилися, а місце, де вони стояли, розрівнювалося. Так, десь на 80 відсотків було знищено неповторну забудову Польського ринку в Старому місті: від колишніх Шарлотки, Суконки, Журавльовки, Біржі, Рибного ряду, Наришкінської вулиці залишилися тільки "ріжки та ніжки". Особливо шкода перлини південної сторони Польського ринку - будинку під пеліканом.

Чимало пам'яток Старого міста було пристосовано під потреби виробництва. Так, 1959 року створюваний електромеханічний завод розмістили в приміщеннях колишнього Кармелітського монастиря. З перших повоєнних років ткацька фабрика експлуатувала будинок Подільської духовної семінарії, тютюнова - фортечні казарми, а швейна фабрика і досі на повну потужність використовує будинок окружного суду.

На жаль, у Старому місті велося і нове будівництво, яке абсолютно не цікавилося тим, а що раніше тут стояло. Так, на Польському ринку було зведено нове приміщення першої школи та новий корпус міської друкарні, неподалік від Вітряної брами - виробничий корпус УТОГ, на розі Іоанно-Предтеченської та Довгої вулиць - неоковирний корпус метатоштампувального заводу. Не прикрашають Вірменський ринок колишня п'ята їдальня ("п'ятка", кажучи по-народному, а тепер кафе "Мрія") на місці монастиря тринітаріїв, пожежна частина на місці розкішного палацу губернатора, що згорів ще далекого 1920 року.

На щастя, чимало перлин Кам'янця-Подільського уціліло, було відновлено. Серед них Стара фортеця, ратуша, Петропавлівський, Тринітарський і Домініканський костели, Вірменська дзвіниця, Петропавлівська церква, без яких сьогодні важко уявити Старе місто.

ПЕРШЕ СЛОВО

20 лютого 1967 року Рада Міністрів УРСР видала Постанову, в якій, зокрема, передбачалося створити історико-архітектурний заповідник у Кам'янці-Подільського. Інші міста, названі в постанові, - Київ, Львів, Луцьк, Білгород-Дністровський, Новгород-Сіверський.

У місцевих любителів старовини, краєзнавців ця постанова про наміри всесила надію. Так, Сергій ШКУРКО в газеті "Прапор Жовтня" започаткував серію публікацій "Знайомтесь з рідним містом". Але від шляхетних намірів уряду до їх реального втілення в життя спливло ціле десятиліття.

ДВІ ВІХИ

Тільки 18 травня 1977 р. Рада Міністрів Української РСР видала Постанову №298, якою давньоруську та середньовічну частину Кам'янця-Подільського, що функціонує як ЄДИНИЙ територіально відокремлений містобудівельний комплекс, завдяки УНІКАЛЬНОМУ поєднанню історико-архітектурної, містобудівельної спадщини, ландшафту каньйону річки Смотрич, оголосила Державним історико-архітектурним заповідником (скорочено - ДІАЗ).

Через 21 рік, 30 квітня 1998 р., Президент України Леонід КУЧМА, зважаючи на велике значення Кам'янець-Подільського ДІАЗу в справі збереження особливо цінних об'єктів історії, культури, містобудування та фортифікаційних споруд, УНІКАЛЬНО поєднаних із навколишнім ландшафтом, а також його роль у відновленні та розвитку національно-культурних традицій українського народу, підписав Указ №396, згідно з яким Кам'янець-Подільському державному історико-архітектурному заповіднику надано статус національного та перейменовано на Національний історико-архітектурний заповідник "Кам'янець" (скорочено - НІАЗ "Кам'янець").

ЩО БУЛО?

Яким був заповідник 30 років тому - на зорі його створення. Очь як про це розповідає нинішній директор НІАЗ "Кам'янець" Василь ФЕНЦУР (до речі, третього вересня виповниться рівно 20 років, як він очолив заповідник):

"На території заповідника діяли 9 промислових підприємств, у тому числі зі шкідливим виробництвом. 5 з них розташовувалися в пам'ятках архітектури, через що були здійснені значні руйнування архітектурних цінностей. Становище було таке жахливе, що з 96 пам'яток архітектури, взятих на облік, майже половина перебувала в аварійному та незадовільному стані, не використовувалася або використовувалася не за призначенням. Все це призводило до повільної руйнації споруд".

ВАЖКЕ ДИТИНСТВО

Важким виявилося становлення ДІАЗу в Кам'янці-Подільському. Ось думка художника, краєзнавця, невгамовного патріота рідного міста Анатолія ВАСИЛЬЄВА про перше десятиліття ДІАЗу: "У минулі роки біля керма заповідника стояли байдужі некомпетентні люди", які залишили після себе "тяжкі автографи безгосподарності", "при потуранні місцевої влади ДІАЗ перетворили на благодатну "годівницю".

А ось витяг із доповіді першого секретаря міськкому КПУ Олександра ЛЄСОВОГО на пленумі міськкому КПУ, що відбувся 23 квітня 1985 р.: "Розпочато слідство проти п'яти працівників історико-архітектурного заповідника, які під час ремонтних робіт знайшли скарб цінних речей із золота та коштовних каменів, розікрали їх і намагалися приховати це".

Ігор СЕДАК, довголітній голова Спілки архітекторів УРСР, роблячи доповідь на ІV пленумі Спілки, що відбувся в травні 1987 р. у місті над Смотричем, піддав різкій критиці пасивність ДІАЗу: "Навіть у Кам'янці-Подільському, де діє державний заповідник, із 132 об'єктів дише на 16 розроблено проектну документацію".

Навесні 1987 р. до обговорення проблем Старого міста активно підключилося й Українське телебачення, зокрема письменник Володимир ЯВОРІВСЬКИЙ як ведучий передачі "Відвертість". Тодішній заступник голови облвиконкому Алла ГОРОДЕЦЬКА, говорячи про втрати унікальних пам'яток, однозначно заявила: "Цього всього, звичайно, могло б не статися, якби в штаті державного заповідника працювали не просто службовці, а спеціалісти високого професійного рівня, люди не байдужі, котрі близько до душі сприймали б болі й тривоги заповідної зони".

Звісно, наведені вище оцінки занадто емоційні, бо, як би там не було, заповідник проводив роботу, працювало в ньому чимало грамотних фахівців - патріотів рідного міста. Але очікування при створенні заповідника були такими великими, так хотілося, щоб було "все і негайно", що тільки лінивий не піддавав ДІАЗ критиці.

БІЛЕ Й ЧОРНЕ

Кам'янець-Подільський ДІАЗ проіснував 21 рік - до 30 квітня 1998 року, коли, як уже зазначалося вище, був перетворений на НІАЗ "Кам'янець". Що запам'яталося з цього 21 року ДІАЗу? Було відреставровано будинок руського магістрату, в якому розмістилася дирекцію ДІАЗу. Поруч відреставровано будинок, в якому колись розміщувалася Подільська духовна семінарія. 23 лютого 1982 р. тут відкрили першу в області картинну галерею. Відеставровано унікальну дерев'яну Хрестовоздвиженську церкву на Карвасарах. Відновлено два втрачених будинки на Польському ринку. 1981 року в львівському видавництві "Каменяр" побачив світ путівник "Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник" (автори Іон ВИНОКУР і Григорій ХОТЮН).

На жаль, не обійшлося і без чорних плям. Згадаймо хоча би розпочаті 26 червня 1990 р. трьома "ентузіастами" пошуки турецького скарбу під Замковим мостом (у заповідній зоні!), які призвели до непоправного спотворення русла Смотрича.

5 липня 1993 р., сталася страшна пожежа, яка завдала величезної шкоди відреставрованому Домініканському монастиреві. Упродовж 1969-1993 рр. на реставрацію комплексу монастиря було витрачено 722,6 тис. крб. А вогонь за декілька годин "з'їв" 206,9 тис. крб.

ПОВОРОТ

Перетворення ДІАЗу на НІАЗ, затвердження 15 березня 1999 р. Кабінетом міністрів України Комплексної програми розвитку НІАЗу стали новими важливими віхами в історії заповідника. Але найкраща програма, не підтримана фінасовими потоками, швидко перетворюється на зшиток нікчемних папірців. На щастя, доля усміхнулася Кам'янцю. Влітку 1999 р. місто відвідав прем'єр-міністр України Валерій ПУСТОВОЙТЕНКО - і протягом короткого терміну на реставрацію пам'яток архітектури та культури в Старому місті було виділено 2,5 млн. грн. І закипіла спішна робота на багатьох об'єктах. Можливо, занадто косметична. Але, як не крути, Старе місто таки файно причепурилося.

А далі вже звичним стало виділення грошей на Старе місто. Серйозні роботи було проведено в Старій фортеці, ратуші, на Замковому та Новопланівському мостах.

БУМ

Сьогодні Старе місто - це великий будівельний майданчик. Тут діє конкурсна система надання забудовникам права на виконання реставраційних робіт. Знову надамо слово Василеві ФЕНЦУРУ:

"До 2006 року 11 забудовників завершили роботи та здали в експлуатацію свої об'єкти. Ще 68 забудовникам надано право на відновлення історичних будинків. Цього року планується завершити роботи та здати в експлуатацію 14 будинків, 2008 р. - 24, 2009 та 2010 р. - по 14 будинків. До 2012 р. розраховуємо завершити основні роботи з формування ансамблів забудови Польського та Вірменського ринків, Троїцького майдану, П'ятницької, Старобульварної та Троїцької вулиць, східної частини Довгої вулиці".

Звісно, не у всіх любителів старовини й природи викликає захоплення цей будівельний бум. Особливо багато критиків має забудова вулиці Довгої - над самим каньйоном.

ДРУГА ЧЕРГА

За оцінкою Василя Володимировича, реалізація першого етапу Комплексної програми розвитку НІАЗу виконана на 89 відсотків. Тож дирекція заповідника підготувала нову перспективну програму розвитку НІАЗ "Кам'янець" на 2007-2015 роки. Як зазначає директор заповідника, основним джерелом фінансування нової Програми стане розроблення інвестиційних проектів, передача пам'яток архітектури в концесію та приватну власність.

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА

Ще 20 травня 1994 р. у Варшаві на нараді європейського відділу міжнародної ради ICOMOS було запропоновано Старе місто включити до Реєстру пам'яток світової культурної спадщини. Але шлях від пропозиції до її реалізації виявився надто довгим і звивистим. Значний час пішов на те, щоб визначитися, а що саме включати до Реєстру. Таким унікальним виявилося на саме Старе місто, а культурний ладшафт Смотрицького каньйону. Сьогодні питання про його включення до Реєстру виходить на фінішну пряму, але "фініш", очевидно, займе ще декілька років.

І НАСАМКІНЕЦЬ

На дружній вечірці ювілярам часто бажають: щоб на Вас напали гроші - і Ви не могли від них відбитися. За останні роки на заповідне Старе місто, справді, стали "нападати" гроші. Це чудово. Але головне, щоб те, яким бути Старому місту, диктували не ці гроші, а все-таки фахівці НІАЗу. Тоді свій наступний ювілей заповідник зустріне в зовсім новому Старому місті, але в такому, яким воно було (чи майже було, бо в одну ріку двічі не ввійдеш) кілька століть тому.