Соловей Валентина. Населення Кам'янця-Подільського в XVII-XIX століттях // Подолянин. - 2006. - 5 травня. - С. 5.

НАСЕЛЕННЯ КАМ'ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО В XVII-XIX СТОЛІТТЯХ

Валентина СОЛОВЕЙ, завідувач відділу Кам'янець-Подільського історичного музею заповідника

ЗА ЧАСІВ ПОЛЬЩІ

У XVII ст. процент міського населення на Правобережній Україні був дуже низьким. Тоді ці землі входили до складу Речі Посполитої. Місто Кам'янець було центром Подільського воєводства. У Кам'янці, як і в інших містах, у зв'язку з розвитком торгівлі й ремесла розвинулося три соціальні групи населення.

Першу групу - найзаможнішу - становили патриції. Це - війт, лавники (члени міського суду), бурмістр, президент, комендант, багаті купці. Вони, завдяки панівному становищу в житті Кам'янця, досить активно впливали на його соціально-топографічну структуру. Патриції купували землеволодіння (садиби) переважно в центральних кварталах Кам'янця, організовували їх забудову капітальними спорудами житлового та господарського призначення, намагалися значною мірою упорядкувати ринки, вулиці, адміністративні будинки.

Другу групу (ядро міста) становило міське поспільство. Це - незаможні купці, ремісники, власники лавок, орендарі млинів. Володіючи домами, домиками, двориками, склепами, хатами тощо, представники міського поспільства через видові ознаки садиб і відповідне місце їх розташування з межами ринків формували архітектурний ансамбль Кам'янця.

У передмістях Кам'янця мала прихисток третя, найбільша, соціальна група - плебеї. Це - слуги, поденники, наймити, учні різних ремісничих професій, селяни, які не користувалися міським правом.

Чіткої межі між цими групами не було. Окремі представники нижчої групи пробивалися у вищу й навпаки - дехто з вищої групи деградував.

У місті проживали військові. Налякані розмахом боротьби повстанців, польський уряд і міська адміністрація намагалися збільшити контингент військових у Кам'янці. Згідно з джерелами, 1734 р. у місті було розквартировано (окрім постійного гарнізону - 2323 особи) 54 офіцери та 1447 жовнірів.

У місті проживали представники релігійного культу. Оскільки Кам'янець був центром релігійного життя Подільського воєводства, Кам'янецького повіту та староства, то тут у XVIII ст. діяло понад 20 храмів.

Головним джерелом формування міського населення було українське селянство, отже головну масу міщан становили українці. Проте, як відомо, жили в місті й чужоземці. Уряд Речі Посполитої здавна сприяв переселенню чужоземців у Польщу, а також в Україну, створюючи тут для них сприятливі умови. Вірмени, греки, євреї, зайняті головним чином у торгівлі, не тільки самі дуже швидко наживали значні багатства, а й створювали неабиякі джерела прибутків для власників міст.

Характерним явищем того часу була величезна кількість бродяг і жебраків, особливо в містах. Це було особливе жебрацтво, породжене процесом розорення селянства. Жебраки мали свої організації, нижчі й вищі керівні інстанції. Жебракуванням із дозволу уряду часом займалися й міщани - зокрема, тоді, коли потрібна була певна сума для викупу родичів із татарської неволі. Жебракували учні численних шкіл, мандрівні дяки, монахи, що збирали милостиню для монастирів, і різні інші люди.

ЗА ЧАСІВ РОСІЇ

1793 р. Поділля переходить під владу Росії. Кам'янець-Подільський від 1795 р. стає губернським центром. Він залишається і важливим воєнно-стратегічним форпостом на південно-західному кордоні Російської імперії.

Дані про жителів міста дає "Опис населення привілейованого міста Кам'янця, проведений 1795 року". Отже, тоді в місті та його передмістях мешкало 3540 осіб. Зокрема, на Руських фільварках осілих міщан проживало 9 осіб, осілих підданих - 194, жовнірів - 35, осілої шляхти - 42 особи. Опис засвідчує, що в місті проживало 173 купці.

1840 р. статистичний відділ ради Міністерства внутрішніх справ провів перший загальноросійський перепис міст. Його метою була фіксація станової належності різних верств населення. 1842 р. матеріали перепису було опубліковано. В першій частині наведено дані про становий склад населення, в другій - про соціально-економічне становище міст.

У списку найбільших міст України Кам'янець-Подільський стоїть останнім, по Подільській губернії - на першому місці. За даними перепису в місті проживало 14,7 тисячі чоловік. Мешканці Кам'янця-Подільського належали до таких основних груп: духівництво - 301, дворяни й чиновники - 1576, почесні громадяни - 2, купці першої - третьої гільдій - 67, міщани - 11714 чоловік. У містах дворяни шукали нові можливості збагачення та реалізації нагромаджених капіталів. Дворянство поповнювало чиновницько-адміністративний апарат, ряди інтелігенції, втягувалося в підприємницьку діяльність.

У місті було також чимало селян-заробітчан, дворових людей, поміщиків, відставних солдатів тощо.

Кількість населення Кам'янця-Подільського постійно зростала - передусім, внаслідок природних чинників. У XIX ст. змінилася господарська інфраструктура міста: поряд із ремеслами та промислами все більше стали розвиватися підприємства мануфактурного та фабрично-заводського типів. На зростання чисельності міщан вплинули пільги, надані урядом Росії переселенцям у Правобережжя. Заселення краю росіянами набуло організованого характеру. Більшість новоприбулих росіян оселялося в місті, поступово витісняючи поляків з адміністративних посад, а українців - у передмістя.

На початку 1860-х рр. у Кам'янці-Подільському налічувалося близько 23 тисяч жителів. Вони мешкали здебільшого в Старому місті, а також на Руських і Польських фільварках та Біланівці. На другу половину XIX ст. припадає значне розширення території міста. За планом, схваленим 1861 р., починається його забудова в східному напрямі. Цей район, названий Новим планом або Новим містом, із містом-островом зв'язав великий міст, перекинутий через Смотрич. На Новому плані багаті купці, поміщики, чиновники споруджували палаци, великі будинки, міські та державні установи.

За станом на 28 січня 1897 р. проведено перший загальний перепис населення Російської імперії. Тоді в Кам'янці-Подільському проживало 35934 особи. Це були: дворяни - 4238, духівництво - 1000, купці - 437, міщани - 21618, селяни - 6969, чужоземні піддані - 270, військові козаки - 655, представники інших станів. За національними ознаками в Кам'янці-Подільському проживали: українці - 9755, росіяни - 7420, білоруси - 82, поляки - 2160, чехи - 9, молдовани - 7, німці - 106, євреї - 16112, татари - 153, башкири - 9, інші - 121.

Кам'янець був переважно адміністративним центром. Проте за розвитком промисловості й торгівлі він напередодні Першої світової війни посідав тільки четверте місце в губернії (після Вінниці, Проскурова та Дунаївців). Тож 28 червня 1913 р. газета "Подолянин" із гіркотою писала, що багато повітових міст випередило адміністративний центр губернії, який має близько 50 тисяч жителів, чимало навчальних закладів і різного роду установ, але рухається по шляху прогресу черепаховою ходою.