Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

НЕПРИСТУПНА ТВЕРДИНЯ

У кожного приїжджого місто над Смотричем викликає зачарування. Люблять і гордяться рідним Кам'янцем-Подільським і його мешканці.

Органічно вросло місто в рідну землю та в історію народу. В усі часи з початку заснування Кам'янець та багаті подільські землі привертали увагу іноземних загарбників. Плюндрували його золотоординські завойовники, турки, фашисти. Володіли ним литовські феодали. Під польсько-шляхетським гнітом Поділля й Кам'янець стогнали понад три століття.

У 1648 році на Україні почалася визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетської влади, яку очолив гетьман Богдан Хмельницький. Україна палала у вогні повстань. Тільки на Поділлі діяло понад 10 тисяч повстанців. Не дивно, що в роки визвольної війни, з 1648 по 1654 рік, місто Кам'янець-Подільський не раз потрапляло у вир подій.

Перші сутички відбулися в серпні 1648 року, але ще у другій половині липня в районі міста діяли загони місцевих повстанців. У листі з міста шляхтянка Ярмолінська повідомляла, що "...маєтки наші не козаки, а хлопство навколишнє пустошить, купа яких дуже велика". Зростало напруження в самому місті. Шляхта готувалась до втечі.

На початку серпня до Кам'янця-Подільського підійшли загони повстанців під керівництвом Максима Кривоноса. Розпочалась довготривала облога міста, що продовжувалася до грудня 1648 року. На допомогу шляхті прибули значні військові сили. Керівництво обороною міста і замку взяв на себе С. Лянцкоронський. У жорстоких боях повстанці виявляли великий героїзм. Польсько-шляхетські полки зазнали значних втрат. Був поранений сам С. Лянцкоронський ("рогатиною в бік"). Лише ціною великих зусиль і завдяки надзвичайно міцним укріпленням Лянцкоронському вдалося утримати місто та замок.

Максим Кривоніс готувався до затяжної облоги, але незабаром Богдан Хмельницький наказав з'єднатися з головними силами армії, бо наближалась вирішальна битва з ворогом.

Нову спробу захопити Кам'янець-Подільський було зроблено в квітні 1651 року. Багато шляхти, відступаючи від Бару, заховалось за стінами фортеці. Розпочалась запекла боротьба за місто. Козаки на чолі з Іваном Богуном виявляли надзвичайну хоробрість і рішучість, прагнули будь-якою ціною захопити фортецю.

Трьохтисячний загін козаків рішучим ударом вибив ворога з Руських фільварків і захопив високу гору навпроти укріплень центральної частини міста. Тут Іван Богун наказав поставити гармати і відкрити безперервний вогонь по укріпленнях. Найбільш жорстокі бої йшли біля Руської брами. Іван Богун був у перших рядах атакуючих, запалював козаків на подвиги особистим прикладом. В одному з боїв ядром з гармати під ним було вбито коня, але він пересів на іншого і знову кинувся в бій.

Населення міста допомагало війську повстанців. Так, один із мешканців подзвонив в дзвін - дав знак козакам до атаки. Відбивши атаку, налякане польське командування заборонило дзвонити в місті і наказало зупинити всі годинники на баштах.

Козаки безперервно штурмували фортецю. Одночасно козацькі загони займали Панівці, Чорнокозинці, Жванець, Дунаївці, Балин, Смотрич та інші подільські містечка. Становище залоги в Кам'янці-Подільському стало критичним. Однак і на цей раз довести штурм міста до кінця не вдалося.

Від Богдана Хмельницького надійшов наказ зняти облогу міста і негайно рухатись на з'єднання з основними силами козацького війська.

Нарешті, на початку червня 1652 року Богдан Хмельницький, після перемоги під Батогом, знову з'являється біля Кам'янця-Подільського. Щоб уникнути кровопролиття, гетьман 7 червня звернувся до залоги і міщан з листом, в якому пропонував скласти зброю і відкрити брами міста. Поляки відмовилися. Тоді козацькі гармати почали обстріл укріплень, Богдан Хмельницький готувався до штурму фортеці. Однак, внаслідок пошесті у війську та чергової зради татар, гетьман змушений був відступити до Жванця. Саме тут він отримав давно очікувану звістку про возз'єднання Лівобережної України з Росією.

Радісно вітало населення українських міст і сіл цю звістку, однак Поділля продовжувало перебувати під владою панської Польщі. Возз'єднання України з Росією дало можливість розпочати нову війну разом з військами Російської держави за визволення Правобережної України. Таку мету мав спільний російсько-український похід у 1655 році. У липні це військо вже було на Поділлі. Були визволені Бар, Зіньків, Гусятин. І знову почалася облога Кам'янця, яка, однак, тривала недовго. На початку вересня надійшли відомості про концентрацію польсько-шляхетських військ гетьманом Станіславом Потоцьким під Глинянами, 7 вересня почався похід від Кам'янця під Львів.

Війна з турками та захоплення Поділля Туреччиною надовго стримали прагнення українського народу покінчити з польсько-шляхетським гнітом. Лише у 1793 році внаслідок другого розподілу Польщі збулась віковічна мрія українського народу - він навіки возз'єднався з братнім російським народом ..

...Гордо височить на скелі кам'янецька фортеця - неприступна твердиня. Хто знає, про що мовчать горді башти, вирви в мурах, бійниці та німі підземелля?..

Корчиста Т.
Неприступна твердиня // Прапор Жовтня, 1987. - 2 жовтня.