Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Л.В. Баженов
м. Кам'янець-Подільський

ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ КРАЄЗНАВСТВА
В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (1937-2002 РР.)

За 65 років функціонування Хмельницької області в її ареалі зросла і утвердилася значна когорта краєзнавців і науковців, які предметом своїх уподобань і досліджень обрали цей адміністративно-територіальний регіон України й доклали чималих зусиль, щоб Хмельниччина, як складова Подільської землі, стала для його мешканців усвідомленим і усуспільненим рідним краєм. Такими подвижниками, що присвятили себе всебічному вивченню природи, історії та культури Хмельниччини і досягли на цьому тлі вагомих наукових результатів, були і є С.Д. Бабишин, С.К. Гуменюк, І.С. Винокур, А.В. Сваричевський, І.В. Гарнага, Т.А. Сис, І.А. Стасюк, Г.М. Хотюн, Н.К. Козлова, С.І. Ковальчук, Є.Д. Назаренко, І.Х. Шиманський, І.В. Рибак, О.М. Завальнюк, О.В. Байдич, М.Б. Петров, П.Я. Слободянюк, В.С. Прокопчук, Б.М. Кушнір, О.М. Пажимський, М.М. Євтушок, В.П. Струманський, К.І. Терещук, О.П. Царик, О.І. Журко та ін. Віддаючи належне цим відомим дослідникам нашого краю, нині важливо підсумувати весь хід формування і розвитку краєзнавчого руху і регіонального вивчення Хмельниччини, окреслити його основні етапи, які б засвідчили всю складність цього процесу.

І-й етап - вересень 1937 - червень 1941 рр. - час організації і становлення Кам'янець-Подільської (з 1954 р. Хмельницької) області. При створенні цієї області нове адміністративно-територіальне утворення на Поділлі повністю сприйняло величезний накопичений досвід цього регіону в галузі краєзнавства, починаючи з ХІХ і до середини 30-х років ХХ століть. На території сучасної Хмельниччини в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. діяло авторитетне в країні і за рубежем Подільське церковне історико-археологічне товариство з центром у м. Кам'янці-Подільському. Воно згуртувало і виховало плеяду фундаторів наукового і культурно-освітнього поділлєзнавства: М.Я. Орловського, М.В. Сімашкевича, Ю.Й. Сіцінського, М.І. Яворовського, Ю.А. Роллє, В.С. Якубовича, М.З. Дороновича, В.К. Гульдмана, О.М. Прусевича, й інших, які створили загальний опис усіх населених місць та заклали наукове підґрунтя для вивчення історії, культури і природи нашого краю, а їх праці і досвід регіонального вивчення Поділля повною мірою використовується до нині. У 1920-ті - в середині 30-х років примножили творчий внесок у поділлєзнавство Кам'янець-Подільське наукове товариство при УАН, краєзнавчі осередки в районах, державні, громадські і шкільні музеї. Найбільш значимий слід у вивченні природи та економічної історії краю внесли у цей час ректор Кам'янець-Подільського ІНО, член правління Всеукраїнського краєзнавчого комітету, професор В.О. Геринович, професор Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту В.П. Храневич, в галузі археології, історії та культури краю Ю.Й. Сіцінський.

Водночас становлення Хмельницької області припало на період кульмінації репресивної політики тоталітарного режиму, жертвами якого стали сотні тисяч мешканців краю. Не обминули криваві жорна терору і краєзнавців, в яких офіційна влада вбачала опозицію до режиму. Зокрема, в 1937 році постановою Раднаркому СРСР усі краєзнавчі організації були ліквідовані, краєзнавчі дослідження були обмежені і віднесені в компетенцію академічних наукових установ. Відомі діячі краєзнавчого руху України і, зокрема Хмельниччини, В.О. Геринович, В.М. Гагенмейстер, В.Д. Отамановський та чимало пересічних науковців і краєзнавців-аматорів перебували в сталінських застінках. Від переслідувань офіційної влади трагічно помер у грудні 1937 року батько історії Поділля Ю.Й. Сіцінський.
У 1937 - по червень 1941 рр. краєзнавчий рух на Хмельниччині ніби зачаївся, ледь жеврів у діяльності Кам'янець-Подільського історичного музею, у кімнатах-музеях освітніх закладів, окремих ентузіастів. Для регіональних досліджень краю були спрямовані науково-дослідними інститутами АН України ряд наукових співробітників. Так, у 1938 і 1940 роках були споряджені археологічні під керівництвом В.М. Петрова, Е.Ю. Кричевського, С.М. Бібікова та геологічні експедиції (керівник О.К. Бируля) в Середнє Подністров'я по вивченню різних періодів і культур первісного суспільства та геологічної будови Товтрового кряжу, які залишили помітний слід в українській науці.

ІІ-й етап - кінець червня 1941 - початок квітня 1944 рр. - період окупації Хмельниччини німецько-фашистськими загарбниками під час Великої Вітчизняної війни. Абсолютна більшість краєзнавчих музеїв (державних, громадських, освітніх) в області були розграбовані і припинили свою діяльність, чимало вчителів-аматорів, краєзнавців, науковців загинули на фронтах війни, у гітлерівських концтаборах. Тим не менше окупаційна влада зробила спробу в своїх політичних цілях реанімувати краєзнавство і регіональні дослідження. З даною метою була відновлена в роки окупації діяльність Кам'янець-Подільського історичного музею. В цьому ж місті в німецькій газеті "Подолянин" друкувалися українською мовою окремі краєзнавчі нариси і статті, в 1942 р. окупаційною владою видано путівник з історії міста над Смотричем. Наукові інституції окупантів спробували організувати краєзнавчі пошуки слідів перебування на Поділлі, у Подністров'ї у прадавні часи (рубіж І тис. до н.е. - І тис. н.е.) пронімецьких (прогерманських) племен, поселень для "історичного обґрунтування" доцільності загарбання краю у ХХ столітті. Зрозуміло, що місцеве населення, яке чинило опір окупантам і боролося за свободу своєї Батьківщини, з самого початку зробило все можливе, щоб зірвати "наукові плани" рейху щодо рідної землі, організація краєзнавства на німецьких окупаційних засадах не набрала поширення і провалилася.

ІІІ-й етап - квітень 1944 - 1955 роки - час повоєнного відродження краєзнавства. Хоча в цей період ставлення радянської влади до краєзнавства мало що змінилося відповідно до 1930-х років, проте потреба виправдати свої помилки, допущені в роки Великої Вітчизняної війни, спрямувати і розвивати героїку цієї війни у дослідженнях, організація широко відзначення у 1948-1954 роках 300-ліття входження України під владу Росії (так званого возз'єднання), в результаті якого Кам'янець-Подільська область була переіменована в Хмельницьку, святкування 50-ї річниці першої російської революції в 1955 році призвели до активізації наукового регіонального вивчення, зокрема, нашого краю, до відродження краєзнавства, без якого не могла розвиватися академічна наука. Зокрема, у 1945-1953 рр. у Середньому Подністров'ї працювала велика комплексна археологічна Південно-Подільська (Дністровська) археологічна експедиція спочатку під керівництвом М.І. Артамонова, а згодом С.М. Бібікова. До складу експедиції ввійшли відомі російські (П.Й. Борисковський, С.О. Семенов, М.О. Тиханова, Т.С. Пассек й ін.), українські (І.С. Шовкопляс, В.Й. Довженок, М.Л. Макаревич, М.Ю. Брайчевський, Б.О. Тимощук та ін.), місцеві краєзнавці (Г.М. Хотюн й ін.). Експедицією були виявлені і вивченні найдавніші на той час в Україні палеолітичні стоянки біля с. Лука Врублівецька Кам'янець-Подільського району та ґрунтовно дослідженні С.М. Бібіковим в ареалі цього села ранньо-трипільське поселення VІ-III тис. до н.е., розпочаті фронтальні розкопки давньоруського літописного міста Бакоти тощо. Водночас, відомий історик О.І. Баранович видав монографію "Магнатське помістя на півдні Волині у ХVIII ст." (1955), П.А. Лавров опублікував ґрунтовну розробку "Селянський рух у Подольскией губернії в першій половині ХІХ ст.." (1946), І.О. Гуржій видав книги "Народний герой Устим Кармалюк" (1950, 1955), В.Д. Демиденко захистив кандидатську дисертацію на тему "Партійна організація Кам'янець-Подільської області в боротьбі за відбудову соціалістичного сільського господарства (1944-1945 рр.) (1951), К.І. Геренчук оприлюднив цікаві статті "Геоморфологія Поділля" (1950) та "Подольскиетолтры" (1949) й ін. Під впливом значної кількості наукових видань з історії, культури, природи Хмельницької області у ці повоєнні роки з'явилося ряд дослідників, які назавжди присвятили себе краєзнавству, зокрема, І.С. Зеленюк, В.І. Тищенко, І.В. Гарнага, Г.М. Хотюн, Т.А. Сис (м. Кам'янець-Подільський), С.Д. Бабишин, С.К. Гуменюк (м. Хмельницький) та ін.

ІV-й етап - 1956 - 1961 роки - час повного відновлення діяльності краєзнавців у Хмельницькій області. Так звана "доба хрущовської відлиги", яка призвела до лібералізації тоталітарного режиму, позитивно позначилася на повнокровному відродженні краєзнавчого руху і розвитку регіональних досліджень. За ці роки статус краєзнавства в країні і, зокрема, на Хмельниччині, був відновлений.

Краєзнавством стали відкрито займатися представники широких кіл громадськості і, насамперед, вчителі, професорсько-викладацький склад вузів, архівісти, музейники, бібліотекарі. У більшості шкіл області стали знову створюватись краєзнавчі кутки, стенди, кімнати-музеї, краєзнавчий матеріал починає впроваджуватись у практику викладання, зріс інтерес в населення, в першу чергу молоді, до туризму і екскурсій. Важливу роль у розгортанні краєзнавства через систему освіти на Хмельниччині в ці роки відіграв завідувач обласного відділу народної освіти С.Д. Бабишин. Він не тільки всіляко сприяв розвитку потягу до краєзнавства в школах, до створення при них музеїв, але й сам підготував книгу на місцевих краєзнавчих матеріалах "Топоніміка в школі" (1962). В цей період низку статей про революційний і селянський рух на початку ХХ ст. опублікував ректор Кам'янець-Подільського педагогічного інституту І.С. Зеленюк, його колега по вузу В.І. Тищенко видав книгу "Народ про Кармалюка: Збірник фольклорних творів" (1961), доцент Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту В.М. Голєв у своїй монографії розглянув розвиток сільського господарства і проблеми його колективізації на Поділлі у 1929-1933 рр., співробітник Державного архіву Хмельницької області І.В. Гарнага вмістив десятки статей з історії краю в обласній і районній періодиці, виступив упорядником збірника документів "Поділля в роки громадянської війни" (1959), В.Г. Кузовков (Київський державний університет імені Тараса Шевченка) захистив кандидатську дисертацію "Партизанський рух в Кам'янець-Подольскией області в період Великої Вітчизняної війни" (1959), вчитель історії Жванецької школи Кам'янець-Подільського району Б.М. Кушнір за матеріалами організації і проведення ним численних учнівських екскурсій по Україні і, зокрема, по Хмельниччині видав книгу "По рідному краю" (1958) тощо. Таким чином, краєзнавство за даний період знову здобуло належне визнання і підтримку в суспільстві, з кожним роком стало чисельно і якісно зміцнюватися за рахунок притоку молоді та ентузіастів, що свідчило про зростання його пізнавальної і наукової привабливості й престижності.

V-й етап - 1962-1972 роки - період створення 26-томної "Історії міст і сіл УРСР", в тому числі тому "Хмельницька область", та піднесення краєзнавчого руху.