Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Пам'ятає вся Росія

Цього року відзначається 175-та річниця Вітчизняної війни 1812 року. Майже вся Європа тоді була під п'ятою Наполеона. Нескореною на Сході залишалась Росія. Могутнє військо зібрав Наполеон. У ході кампанії він ввів в Росію 600 тисяч солдатів (цифра, на той час вражаюча). Як тільки ця армія перейшла Німан, почалися розбій, насилля, вбивства, пожежі. Та й що інше могла нести з собою орда, що рвалася в чужу домівку?

Просування ворога в глиб нашої країни було нелегким. Високим був у вікопомному дванадцятому злет патріотичного духу російського. Так було на Русі завжди, коли в тяжку годину треба було боронити рідну землю. Безприкладний героїзм проявили воїни Росії в перших боях під Салтанівкою, Смоленськом, Валутиною Горою, Лубином.

А попереду було Бородіно, жорстока битва, її чекала і російська армія, яка прагнула не відступати. Потрібен був полководець, здатний викликати віру і ентузіазм у військах. Вибір випав на талановитого 67-річного генерала від Інфантерії, Михайла Іларіоновича Голеніщева-Кутузова.

В історії нашого міста 1793 рік залишився визначною датю. Як і все Поділля, місто над Смотричем увійшло до складу Росії. Здійснилися віковічні мрії подолян про возз'єднання з братнім російським народом, відкрилися перспективи співробітництва в усіх сферах суспільного життя. Але усі ці прагнення і сподівання були перервані вторгненням наполеонівської армії.

Дихання наступаючої воєнної загрози відгукувалося у місті і навколишніх селах ще до початку війни. Про це красномовно свідчили непоодинокі факти засилки Наполеоном ще в 1810 році в українські губернії шпигунів і диверсантів. Так, на підставі повідомлення подільського губернатора Лошкарьова, голова Державної ради дійсних таємних радників князь Лопухін доповідав Олександру І, що "перед початком війни виявлено юрбу підпалювачів, які знищували вогнем села, містечка і навіть деякі міста".

Від рук наполеонівських лазутчиків потерпіло і наше місто. Наполеон прекрасно розумів його стратегічне розташування і не залишив цього поза увагою. Кам'янцем-Подільським французький імператор цікавився ще в 1807 році. Для успіху майбутньої воєнної кампанії на Сході Наполеон через свого міністра закордонних справ Талейрана з'ясовував з польським урядом можливість повстання в місті. Він навіть пообіцяв варшавському урядові допомогу тридцятитисячним військом на молдавське-українському кордоні. А польські магнати в особистому меморіалі до Талейрана наголошували, щоб імператор вислав у район Меджибожа - Кам'янця спеціальний військовий корпус.

Але жителі міста і сіл Кам'янеччини прагнули до єдності з російським народом-братом і не хотіли бути поневоленими чужоземцями. Звітуючи на серпневому засіданні Надзвичайного комітету про виконання царського указу від 5 червня 1812 року про формування козачих полків, голова Державної ради генерал-фельдмаршал граф Салтиков серед іншого відзначав і те, що в Кам'янці-Подільському створено 4-ий козачий полк. До нього охоче записувалися місцеві жителі. Майже за 40 днів цей полк був сформований у кількості 1200 чоловік під командуванням полковника Мініцького і включений до складу діючої 3-ої західної армії. Його воїни прославились у ході Вітчизняної війни 1812 року, зокрема, при взятті Брест-Литовського. За доблесть і ратні подвиги всі вищі та штабні полкові офіцери були відзначені військовими нагородами держав-союзниць.

Одночасно з полком у Кам'янецькому та інших повітах Подільської губернії з місцевого населення почало формуватися ополчення "Лісова сторожа", яке прирівнювалося до козаків. Воно теж було організоване за короткий час. Ополченці, доставляли провіант у 3-ю армію, супроводжували обози і військово-полонених, проводили розвідку тощо.

Під час війни Поділля, як і власне все Придністров'я, стало своєрідною інтендантською базою російської армії. Бо ще до війни тут були створені, так звані, "пересувні магазини". Такий "магазин", зокрема, знаходився і в Жванці. Він проводив закупку за зниженими цінами продуктів, коней, возів у жителів сіл.

Отож, пам'ятає вся Росія вклад у справу перемоги над загарбницькою наполеонівською армією і жителів Кам'янця-Подільського та його околиць.

Час невгамовний, і якщо дні ідуть, то роки біжать. Але пам'ять часові не підвладна. Так, недарма пам'ятає вся Росія - неосяжна, могутня, непереможна, безсмертна.

Пам'ятали наші предки, пам'ятаємо ми, нинішні, не забудуть наші правнуки. Пам'ять - живильне джерело нашої совісті, а совість кличе нас віддано любити і захищати Батьківщину-матір.

Cорокань В.
Пам'ятає вся Росія // Прапор Жовтня, 1987. - 27 жовтня.

Читайте ще про вклад Кам'янця у війну 1812 року