Повернутись в головне меню | до історичних відомостей | до списку статей

Подолянин. - 2007. - № 10 (9 березня). - С. 8.

ЙОГО КАМ'ЯНЕЦЬ РОЗІЙШОВСЯ ПО СВІТУ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Здається, в Старому місті немає жодного куточка, жодної пам'ятки, які би не ожили на полотні під вправним пензлем Володимира ПАВЛОВИЧА. Як написав один хмельницький журналіст, "дивлячись на роботи цього подільського художника, переймаєшся відчуттям, наче сам блукаєш тихими пам'ятними вуличками міста над Смотричем, зазираєш у його численні потаємні дворики..."

Сьогодні чудовому художнику й талановитому педагогу Володимиру Назаровичу ПАВЛОВИЧУ виповнюється 60. Народився він 9 березня 1947 р. у с.Сорокодуби Красилівського району. Володимир Назарович - земляк уславленого поета Володимира БУЛАЄНКА (1918-1944), чиїм іменем названо обласну літературну премію.

Батько майбутнього художника - Назар Антонович - воював на фронтах Другої світової, під час німецької окупації переховував єврейську сім'ю, тож був визнаний праведником миру. А ще, як зазначає художник в автобіографії, батько "все життя пропрацював у колгоспному рабстві комуністичного режиму". Наступного року йому виповниться 90. Дід Антін Вікентійович (батьків батько) був учасником Першої світової; 1914 р. за мужність його нагородили Георгіївським хрестом.

Мати Надія Олексіївна (1924-2000) чотирирічною залишилася напівсиротою, під час війни перебула на примусових роботах в Австрії. А потім була не менш важка колгоспна неволя...

Володимир - найстарший із трьох дітей Павловичів (має молодших брата і сестру). З дитинства Володя мріяв стати художником. Але як вирватися із села (якось уже забулося, що селяни довгий час були безпаспортними)? Виручив такий маневр: вступив у ПТУ в Рубіжному Луганської області, здобув фах електрика, а найголовніше - отримав паспорт.

А ще Володимир заочно навчався в Московському народному університеті культури імені Надії КРУПСЬКОЇ на факультеті "Малюнок і живопис". Тож служба в армії виявилася напрочуд легкою: за солдата з талантом художника навіть розгорілася боротьба. Перемогу здобули льотчики - і Володимир служив при штабі льотної частини.

Після армії чотири роки (1970-1974) навчався в знаменитому Одеському художньому училищі імені Митрофана ГРЕКОВА, яке давало художню освіту нічим не гіршу, ніж навіть деякі інститути.

А далі Володимир Назарович нерозривно поєднує два фахи - художника й педагога. 17 років (1974-1991) віддав він роботі в Старокостянтинівській дитячій художній школі: викладав дисципліни образотворчого мистецтва, а з 1977 р. до 1990 р. був директором.

У вересні 1991 р. Володимира Назаровича призначають директором Кам'янець-Подільської дитячої художньої школи. 9 років він очолював цей найстраріший на Поділлі осередок художньої освіти, а далі продовжив роботу в ньому на посаді викладача.

Володимир Назарович сприяв відкриттю дитячої художньої школи у Самчиках на Старокостянтинівщині, у місті атомників - Нетішині, був одним з ініціаторів відкриття спеціальності "Образотворче мистецтво" в Кам'янець-Подільському училищі культури.

Творче натхнення художник черпає з самого буття, чарівного світу рідної землі. Численні пам'ятки історії Поділля, його невичерпної культури, мальовничі краєвиди, неповторний ландшафт Кам'янця благотворно вплинули на розвиток його таланту.

Роботи майстра легко вирізнити з-поміж інших полотен. Йому належить цикл картин "Замки Західної України". Львівський, Острозький, Сутковецький, Олеський, Летичівський замки, монастир-замок кармелітів у Бердичеві, Любартів замок у Луцьку, Стара фортеця Кам'янця-Подільського постають у своїй історичній величі та красі. А ще Володимир Павлович написав сотні куточків середньовічного міста над Смотричем. Кам'янецькі ведути (міські пейзажі) художника, закуплені і подаровані, розійшлися всією Європою. Частина полотен зберігається в залах Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника та у зарубіжних шанувальників олійного малярства, зокрема, в Канаді, Німеччині, Великобританії, Іспанії, США, Ізраїлі, Росії, Литві, Естонії.

Володимир Павлович тяжіє до імпресіонізму (свій стиль він характеризує як реалістичний імпресіонізм). Як зазначають фахівці, пензлю художника притаманний густий мазок, корпусне письмо. Гармонія кольорів, тепла золотиста гамма тонів змушують шанувальників малярства подовгу затримуватись біля полотен живописця.

Серед улюблених митців Павловича французькі імпресіоністи, російський художник Валентин СЄРОВ, український художник Михайло БУРАЧЕК (до речі, народився в Летичеві, навчався в Кам'янець-Подільській гімназії), польські художники Ян МАТЕЙКО, Наполеон ОРДА (подорожуючи, змалював чимало подільських міст і сіл), італійський живописець Джованні Антоніо КАНАЛЕТТО.

Ще одна цікава грань таланту подільського художника - фото- й кіномистецтво. Він автор серії хронікально-документальних фільмів про історію, фольклор, етнографію Поділля, кращих людей нашого краю, учасник республіканських і обласних фотовиставок. Роботи Володимира Павловича досі експонуються в Старокостянтинівському історичному музеї. Деякі його роботи (зокрема, "Свято-Троїцька церква", "Хрестовоздвиженська церква") увійшли до виданого торік ілюстованого нарису "Старий Костянтинів".

Учитель продовжується в своїх учнях. Володимир Павлович впевнений, що прізвища його вихованців - учасників всеукраїнського конкурсу "Нові імена" Анастасії ВЕДЕНСЬКОЇ, Андрія МІНЧЕНКОВА, лауреатів премії імені Людмили МАЗУР Олега ШМІГЕЛЯ, Юлії СОКОВОДОВОЇ згодом засяють на творчому небосхилі України.

Талант художника передався і його дітям - синові Сергію (нині мешкає у місті Хоростків на Тернопільщині) та доньці Оксані - випускниці Львівської академії друкарства, яка присвятила свою дипломну роботу драмі Лесі УКРАЇНКИ "Лісова пісня".

Напевно, й онуки (а їх у Володимира та Марії Павловичів четверо - Руслан, Олексій, Оля та Марійка) не зостануться байдужими до пензля й олівця.