Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

ПЕРШІ ДРУКАРНІ НА ПОДІЛЛІ

Місце і рік народження Івана Федорова невідомі. Тому пам'ять першодрукаря традиційно відзначають у день його смерті - 16 грудня 1583 року.

Іван Федоров заснував перші друкарні в Росії та на Україні, налагодив постійне книгодрукування в Білорусії. На нагробній плиті викарбувано: "Друкар книг, перед тим небачених".

Книгодрукування з перших десятиліть свого існування стало важливим фактором розвитку культури, могутньою зброєю в ідеологічній боротьбі. Традиції І. Федорова продовжували і розвивали друкарні, які діяли на території всієї України, в тому числі й друкарні Поділля.
У нас перша друкарня з'явилася лише на початку XVII століття, неподалік міста Кам'янця-Подільського, у селі Панівці. Там розміщався маєток землевласника Івана Потоцького, в якому у 1595 році була заснована кальвіністська школа, а в 1601-му при ній улаштована латино-польська друкарня. Видань Панівецької друкарні відомо сім: це здебільшого книги догматико-полемічного змісту. Складав ці твори придворний проповідник Іван Зигровський. Друкарня в Панівцях проіснувала 10 років. В 1611-му Потоцький помер, і його брати видали наказ вигнати єретиків з Панівець. За діло взялись єзуїти. Вони розігнали учителів і учнів школи, захопили майно, зачинили друкарню і спалили всі книжки. Ось чому видання Панівецької друкарні дуже рідкісні.

Відтак друкарні на Поділлі довго не з'являлись. Аж наприкінці XVIII століття виникли одна російська і три польські. Одна з них - у Миньківцях - була влаштована місцевим землевласником Ігнатієм Сцібор-Мархоцьким, відомим диваком того часу. Уявляючи свій маєток в Ушицькому повіті окремою державою, він складав закони для своїх кріпаків, писав різні постанови, статути і навіть проповіді. Усе це друкував.

Крім творів самого Мархоцького, друкувалися й інші книги, скажімо, переклад "Іліади" польською мовою. По смерті Мархоцького в 1827 році і конфіскації його майна у сина в 1831 році Миньковецька друкарня була перенесена друкарем Іосифом Вагнером в Дунаївці, а звідти - до Кам'янця-Подільського, де існувала як власність Вагнера до його смерті в 1851 році. Через сім років спадкоємці продали друкарню Крайзам. До 1861 року тут друкувались книги польською мовою, а з 60-их років - лише російською.

Після приєднання у 1793 році Поділля до Росії, в Кам'янці на початку XIX століття була відкрита друкарня губернського правління на підставі розпорядження від 1807 року. Тут з 30-х років друкувалася перша в краї газета "Подольские губернские ведомости".
Треба вважати, що і після приєднання до Росії для заснування друкарень на Поділлі були несприятливі умови.

Друкарні на Поділлі масово почали виникати вже наприкінці XIX - на початку XX століття. В книзі Д. Вальдберга "Справочная книга о печати всей России" (1911 p.) згадується, що на Поділлі відкрито 60 друкарень в 30 місцях і 5 друкарень літографії в 4 місцях.

Так створювалась основа для бурхливого розвитку книгодрукування на початку XX століття. Друкарі Поділля відіграли велику роль у пропаганді ленінських ідей у післяреволюційний період, відстоюючи і утверджуючи завоювання Великого Жовтня.

Котюк Т.
Перші друкарні на Поділлі // Радянське Поділля, 1983. - 11 грудня.

Читайте також про найстарішу друкарню у Кам'янці-Подільському: стаття1, стаття2, стаття3