Будзей О. Подолянин. - 2006. - 9 червня.

КРІЗЬ РОКИ

ПЛЯЖ НА СМОТРИЧІ

Олег БУДЗЕЙ, "ПОДОЛЯНИН"

Мов у фантастичному сні, прокручуються в пам'яті літніх кам'янчан дивовижні картини: в спекотний день тисячі мешканців міста і його гостей засмагають на сонечку на золотому піску обох берегів Смотрича, освіжаються у прохолодній воді, катаються на човнах. Але сьогодні, як гірко зазначив би класик, "не той тепер Кам'янець, Смотрич-річка не та". Тож залишається одне: розглядаючи давні фотографії, гортаючи пожовклі підшивки газет, ностальгічно згадувати, як-то воно було...

ДОВОЄННА МРІЯ

Ще до війни в Кам'янці-Подільському, що був тоді обласним центром, мали намір збудувати на Смотричі водну станцію для дорослих. 10 червня 1939 р. газета "Сталінська молодь", яка видавалася в Кам'янці-Подільському, вмістила відгук місцевих школярів на ці плани дорослих. Учні середньої школи №1 С.ЮРИСТ, В.РАДІОНОВ, К.ЦЕРКУС та І.ШТЕЙНБОК писали:

"Як приємно літнього сонячного дня поринути в світлу річкову прохолодь, поплавати, погратися на березі. Ми можемо цілими днями, не втомлюючись, просиджувати тут, купатися та розважатися. Але в нашому місті ми майже розбавлені цього. На річці Смотрич навіть пірнути нікуди. Якщо не поб'єшся об якийсь камінь, то обов'язково застрягнеш у намулі. Для відпочинку зовсім немає місця. Берег кругом засипаний камінням, різною нечистю, ростуть дикі трави, кропива".

На жаль, таку невідрадну картину, а то ще й гіршу, ми бачимо й сьогодні. А завершується лист школярів так:

"У Кам'янці-Подільському збираються будувати водну станцію для дорослих. А де ж нам купатися? Чому б міському комсомолу та міськраді не збудувати водну станцію для піонерів і школярів міста? Адже річка для дітвори - найулюбленіше місце відпочинку".

Друга світова війна, яка вже 1 вересня 1939 р. чорним крилом торкнулася сусідньої Польщі, а 22 червня 1941 р. віроломно увірвалася й на наші землі, завадила планам ошляхетнити Смотрич й пристосувати його для відпочинку як дорослих, так і дітей.

ПОВОЄННЕ ВТІЛЕННЯ

Зруйнований воєнним лихоліттям Кам'янець добрий десяток років зализував рани. Аж тільки в середині 1950-х місто взялося за обладнання водної станції на Смотричі. Основою її стала гребля із шлюзами, яка дозволила невелику ділянку Смотрича на південь від Новопланівського мосту зробити повноводною й придатною для купання, катання на човнах.

Затрати були значними. Загальна вартість усіх виконаних робіт перевищувала мільйон карбованців (у цінах 1957 року). На спорудження різних об'єктів затратили понад 600 тонн цементу, 16 тонн металевих конструкцій, 200 кубометрів деревини, майже 4000 кубометрів каменю, піску, щебеню.

Щоб прискорити будівництво та якнайшвидше ввести в дію пляж, підставили плече чимало промислових підприємств і організацій міста: їх працівники у вільний від роботи час славно потрудилися на масових недільниках. Особливо плідно попрацювали колективи верстатобудівного, щебеневого, обозобудівного заводів, автошколи, промислової артілі "Металіст".

ПОДВІЙНЕ СВЯТО

Прискорити відкриття на Смотричі водної станції допомогло проведення в Кам'янці-Подільському VII спартакіади студентів педагогічних інститутів України. В її програмі серед 11 видів спорту значилося й плавання. Тож у неділю, 23 червня 1957 р., кам'янчани мали подвійне свято: відкриття водної станції та всеукраїнські змагання з плавання.

Отож, водне полотно Смотрича розділили на плавальні доріжки, біля греблі встановили стартові тумбочки... Хороший результат у запливі вільним стилем на 100 метрів серед жінок показала харків'янка А.ЩЕГЛОВА, серед чоловіків - черкаський студент Ю.ЧЕРНЯВСЬКИЙ і харків'янин Є.ВАЙСФЕЛЬД. У командному заліку перемогли плавці Харківського педагогічного інституту.

Сьогодні просто важко повірити, що 49 років тому на Смотричі, де тепер корова з вулиці Руської вбрід переходить річку, щоб пощипати травичку з вулиці Онуфріївської, відбувалися змагання з плавання. І не прості, а всеукраїнські!

ПЕРША ТРИВОГА

Кам'янчани не тільки поспішали скористатися принадами нововідкритої водної станції, але й не забарилися поділитися своїми враженнями на шпальтах "Прапора Жовтня". Вже через 5 днів після відкриття станції газета вмістила відгук мешканця Польських фільварків Є.ТОКАРЄВА:

"Дуже радісно, що цими днями відкрився водний плавальний басейн на річці Смотрич. Тепер є де відпочити, покупатися, покататися на човні. Тепер молодь міста має можливість успішно займатися водним спортом. На мою думку, найближчим часом треба закінчити обладнання водного басейну й зарибнити його".

Третього липня забив тривогу учень сільськогосподарського технікуму І.МЕЛЬНИК:

"З великою радістю трудящі нашого міста зустріли відкриття водного плавального басейну. Кожного дня, зокрема вихідного, тут культурно й весело проводять відпочинок багато кам'янчан. Але треба зазначити: роботи щодо завершення обладнання басейну тепер ведуться дуже повільно. Не будуються чомусь грибки на пляжі, не організовано торгівлю безалкогольними напоями та морозивом. Вода в плавальному басейні забруднюється, бо жителі вулиць Кармалюка, Комсомольської, Рози Люксембург нечистоти та сміття викидають у річку. Крім того, тут купають коней, свиней".

ДРУГЕ ВІДКРИТТЯ

Ніби у відповідь на критику, на обох берегах Смотрича оперативно з'явилося багато розфарбованих у різні кольори грибків для відпочинку. А в неділю, 7 липня, урочисто було відкрито міський пляж. Об одинадцятій годині розпочався мітинг, на якому голова міськвиконкому Федір ПОКОТИЛО розповів про плідну працю будівельників, відчутну допомогу кам'янчан. За дорученням міськкому КПУ та міськвиконкому Федір Микитович оголосив міський пляж відкритим.

За самовіддану працю на будівництві пляжу найкращих було нагороджено грошовими преміями. Серед них тесляр САТНИЦЬКИЙ, штукатур САЙКІН, машиніст ЗАКІРОВ, бульдозерист ШЕВЦОВ.

Репортаж про відкриття пляжу, вміщений 10 липня в "Прапорі Жовтня", сповнений найсвітлішими фарбами:

"...Сонце піднялося високо. Його промені гріють і радують людей, які заповнили обидва береги річки, посипані піском. Любителі водного спорту - студенти та викладачі педагогічного інституту на водноспортивній станції змагаються з плавання. Зібравшись у велике коло, група юнаків і дівчат - учнів технікуму підготовки працівників культосвітніх установ - грає у волейбол.

Ми знайомимося з відвідувачами пляжу. Науковий співробітник одного з науково-дослідних інститутів Академії наук УРСР Микола КОЛІСНИЧКНКО приїхав у відпустку разом із дружиною та трьома дітьми. В нашому місті Микола Наумович вперше. Особливо сподобався йому дитячий пляж.

Художник-любитель Казимир ПОГУРАЛЬСЬКИЙ за фахом учитель. На пляж він прийшов із мольбертом, пензлем і фарбами. Свій вихідний день він частково присвячує малюванню. І тут же, на березі річки, в оточенні юрби хлопчиків малює чудовий краєвид...

А тисячі дітей, дорослих, юнаків і дівчат купаються, пливуть, проносяться на моторних човнах із піснями, радісним і бадьорим сміхом. І все навколо живе, радіє..."

У суботу, 13 липня, на водній станції відбулося велике свято молоді. Спортивні змагання, в яких узяло участь понад 300 учнів шкіл міста, почалися з плавання на дистанції 25 м. Цікавими були різні ігри й атракціони на воді. Особливо сподобалися дітям "Водний листоноша", "Кольоровий м'яч", "Мильний пузир".

СТРОГІ ПРАВИЛА

У понеділок, 8 липня, тобто на другий день після відкриття пляжу, міськвиконком розглянув питання "Про санітарний режим і підтримку громадського порядку на території водної станції і на пляжах міста та запобігання нещасним випадкам із людьми". Винесена тоді обов'язкова ухвала №6 забороняла:

Винних у порушенні цих правил могли в адміністративному порядку, згідно з постановою начальника міського відділу міліції, оштрафувати на суму до 100 карбованців або послати на виправно-трудові роботи на термін до одного місяця.

ВЕЛИКА ХМАРА

Ухвала виконкому вступила в силу 17 липня (з часу публікації в "Прапорі Жовтня"). А тим часом редакцію завалили скарги на "порядки", які завів на водній станції директор парку культури та відпочинку. На що скаржаться трудящі? Передусім на те, що вранці й увечері директор перебуває на пляжі в нетверезому стані, допускає нетактовність і грубість до відвідувачів пляжу. Дивлячись на начальника, випивають під час роботи і рядові працівники. На човновій станції немає правил користування човнами з вказівкою вартості за користування тим чи іншим човном за одну годину. Директор сам установлює "правила", за порушення яких вимагає штраф. Одержавши гроші, квитків не видає. Були випадки, коли на очах присутніх пропивав їх у буфеті.

Так, 8 липня при одержанні трьома громадянами човна їх ніхто не попередив, скільки чоловік може в нього сісти. Коли ж вони повернулися до водної станції, директор за порушення правил вимагав із них штраф у подвійному розмірі. Одержавши гроші, жодної квитанції не видав.

Громадянин ВЕКСЛЕР скаржився, що на човновій станції завжди черги, бо до човнів немає весел. Для одержання човна чи круга працівники станції вимагають заставу - паспорт, хоч це заборонено статтею 14 "Положення про паспорти" від 21 жовтня 1953 р., а молодь до 16 років їх узагалі не має.

МАЛИЙ ДОЩ

Реакція на зазначені скарги була оперативною: на зборах парторганізації міського будинку культури критику визнали правильною. Але покарання за виявлені зловживання було надто м'яким: директора парку культури й відпочинку всього-на-всього попередили, що якщо він не зробить належних висновків, то до нього буде вжито суворих заходів партійного впливу. Збори також намітили заходи для поліпшення роботи водної станції.

ВІЧНИЙ БРУД

Спливала вода в Смотричі, спливали роки, а краще не ставало. Ось враження Петра ФАРЕНЮКА та його товариша - теж викладача медучилища, оприлюднені 6 липня 1965 р. у "Прапорі Жовтня": "Немає на човновій станції порядку, немає господаря. Дістати човен - проблема, бо справних лише кілька. Решта (а їх близько десяти) валяються на березі невідремонтованими. Не вистачає весел. Досі не відремонтовано причал. Замість відпочинку на човновій станції лише зіпсуєш собі настрій".

Утім, 1965 рік - це тільки квіточки. 6 серпня 1980 р. "Прапор Жовтня" вмістить ностальгічний спогад заточувальника заводу дереворізального інструменту Вільгельма ДЕТЦЕЛЯ: "Я приїхав до Кам'янця-Подільського в 1965 році. Пам'ятаю пляж, станцію човнів, чисті береги, як і чисту річку". Вільгельм Вільгельмович не обмежився спогадами й критикою, а запропонував навести порядок: "Тисячі студентів, десятки свідомих колективів багатьох підприємств могли б вийти на суботники й очистити береги річки. Тільки треба організувати їх. І сам я згодний працювати стільки, скільки необхідно".

На жаль, порядок у каньйоні Смотрича досі не наведено. Комплексна програма розвитку туристичної галузі міста Кам'янця-Подільського до 2015 р., затверджена 28 квітня 2005 р., передбачає в каньйоні Смотрича тільки таке: 2006 р. - прибирання сміття, очистка берегів Смотрича (240 тис. грн. з міського бюджету), 2007 р. - видалення сухостійних та аварійних дерев, кущів, озеленення (140 тис. грн. з міського бюджету), 2008 р. - будівництво оглядових майданчиків (120 тис. грн. з міського бюджету). Про пляж, човнову станцію ані словечка... Напевно, все впирається в глобальну проблему: можна очистити береги Смотрича, можна, відновивши греблю, заводнити його, але як каламутну воду Смотрича зробити чистою, щоб у ній не було страшно купатися?