Вернуться в главное меню | на исторические сведения | к списку статей

Поділля під владою Литви

1993 року минає 600 років від часу захоплення Поділля Великим литовським князем Вітовтом. Ця подія мала велике значення для історії нашого краю. Нагадаємо коротко події, що передували цьому.

1362 року після битви на Синіх Водах, де литовці розбили монгольські війська, на Поділлі вибухнуло повстання. Скориставшись цим, князь Ольгерд направив туди війська своїх племінників - братів Коріатовичів. їм вдалось при підтримці місцевого населення оволодіти землями Поділля. До 1373 року значна частина нашого краю була зайнята литовцями. У XIV столітті Велике Литовське князівство було типовою ранньофеодальною монархією, де жили різні народності. Поділля, як і деякі інші регіони держави, мало широку автономію. Юрій та Олександр Коріатовичі мали право видавати грамоти та привілеї, утримувати свої власні загони тощо. Про їх фактичну самостійність свідчить той факт, що 1371 року вони надали Кам'янцю-Подільському магдебурзьке право, що могли робити лише суверені правителі. Заохочуючи людей до поселення в місті, князі дали такі привілеї городянам: право вигону для худоби, визволили громадян від плати за землю, дали право власного суду, залишали міському магістрату доходи з усіх міських закладів та ін. Зв'язок міста з князем виражався у точно визначених натуральних та грошових поборах. Незважаючи на те, що магдебурзьке право стимулювало зростання та розвиток міста, воно на практиці призвело до того, що Кам'янець опинився в ізольованому положенні щодо всього Поділля.

Діяльність братів Коріатовичів спочатку контролювалася старостами, яких присилав Ольгерд. Проте їх вплив був незначним, їх підписів немає на офіційних документах. Цим і можна пояснити той факт, що староста Гатшольд покинув Поділля і повернувся до Вільни, оскільки він не зміг знайти спільної мови з князем.

У 90-х роках ХІV століття, після смерті своїх братів Поділля отримав у спадок Федір Коріатович, який раніше мав уділ у Новоград-Волинському. В цей час тривав конфлікт між королем Польщі Ягайлом та його двоюрідним братом Вітовтом, який намагався, розірвати Кревську унію, відновити незалежність Литви. Федір Коріатович, одразу після укладення унії, присягнув на вірність Ягайлу, що не могло сподобатись Вітовту. До того часу, поки тривав польсько-литовський конфлікт, Федір намагався посилити свою владу. Але 1392 року укладено угоду між Ягайлом і Вітовтом. Останній отримав звання Великого князя литовського. Ця зміна викликала занепокоєння литовських князів, які самостійно управляли своїми володіннями і боялись руки Вітовта. Коли Великий литовський князь

став вимагати покірності, Володимир Ольгердович Київський та Федір Коріатович, виражаючи інтереси місцевого населення, виявили непокору. Літописець зауважив: "... И подольськая земля не хотела была послушна быти великому Витольду и литовской земли, якож перед тем послушна была".

Тоді Вітовт став силою підкоряти Поділля, рухаючись із сходу на захід. Місцеве населення в цілому залишилось поза цією боротьбою, хоча не виключена можливість, що воно підтримувало князя Федора. Біля Брацлава відбулася вирішальна битва. Війська Федора Коріатовича було розбито. Вітовт із військом підступив до Кам'янця, оборона якого була доручена воєводі Нестаку. Його гарнізон складався з місцевих жителів та найманців-волохів. Є відомості, що були і угорці. Проте, постійні суперечки послаблювали оборону. До того ж, волохи вели переговори з Вітовтом, не погоджували своїх дій з Нестаком. Штурм міста почався уночі, і незабаром місто було взято. Літописці звинувачують волохів "у зраді". Через деякий час усе Поділля опинилось у руках Вітовта. Федора Коріатовича було схоплено 1395 року, але через 3 роки він утік у Мукачево. Там він заснував православний монастир. Помер 1414 року.

Отож, 1393 року землі Поділля остаточно втратили автономію, стали частиною Великого Литовського князівства. Але влада Вітовта не була міцною, оскільки він не користувався підтримкою місцевого руського населення, яке після 1393 року практично не брало участі в політичній боротьбі між поляками та литовцями, що тривала з кінця XIV століття до 1434 року.

Нестеренко В.
Поділля під владою Литви // Подолянин, 1993. - 12 травня.